Рішення

від 23.04.2019 по справі 136/455/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/455/19

провадження № 2-о/136/15/19

РІШЕННЯ

іменем України

"23" квітня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Кривенко Д.Т.,

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Липовець цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Білянська сільська рада Липовецького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із вищевказаною заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, в АДРЕСА_1, з лютого місяця 2010 року по день відкриття спадщини.

Вимоги заяви представник обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. Заявник, будучи рідним братом спадкодавця, а відтак спадкоємцем другої черги спадкування, спадщину прийняв шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини з 2010 року, від неї не відмовився у межах визначеного законодавцем строку, утім нотаріус відмовив у видачі на його ім'я нотаріального акту, вказуючи на те, що постійне місце проживання із спадкодавцем належним чином не підтверджено, що стало підставою для звернення до суду, оскільки іншого порядку встановлення факту від якого залежать його майнові права чинним законодавством не передбачено.

Заінтересованою особою відзиву до суду не було подано в межах визначеного судом строку, утім сільський голова надав до суду заяву, в якій не вимоги визнав, не заперечував проти задоволення заяви, а розгляд справи просив проводити за відсутності їх представника.

Заявник та його представник в судове засідання не зявились, однак останній надав до суду заяву, в якій просив вимоги задовольнити, а розгляд справи проводити за їх відсутності.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Біла Липовецького району Вінницької області, померла ОСОБА_2., на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2(а.с.5). Після його смерті відкрилась спадщина.

Як убачається із Витягу зі Спадкового реєстру наданого державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори (а.с.8), спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не заведена.

Згідно довідок виданих виконавчим комітетом Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.02.2019 за №80, 81, 82 (а.с.9-12), ОСОБА_1 спільно постійно проживав в АДРЕСА_1, без реєстрації місця проживання із своєю рідною сестрою ОСОБА_2 з 04.02.2010 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, де й продовжує проживати на даний час. Інших зареєстрованих осіб чи таких, які проживали не має.

Факт родинних відносин заявника із спадкодавцем підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народжень(а.с.7).

Встановлені судом обставини підтверджують належність заявника до другої черги спадкування за законом.

Згідно частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Встановлення факту про який просить заявник має для нього юридичне значення, оскільки дає право на прийняття спадщини після смерті спадкодавця за законом, іншого порядку чи можливості встановити зазначений факт заявник не має.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).

З зазначеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Керуючись принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу положень частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, факт відсутності запису про реєстрацію постійного місця проживання позивача за місцем реєстрації спадкодавця, з урахуванням зазначених обставин, не може слугувати безумовною підставою позбавлення його законного права на прийняття спадщини, яка відкрилась після його смерті в порядку, передбаченому частиною 3 статті 1268 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявником доведено обставини, на які він посилається у заяві, встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить реалізація його спадкових прав, іншого порядку чи можливості встановити даний факт чинним законодавством не передбачено, а встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

За таких обставин, суд задовольняє заяву у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживанняя: АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1) Заінтересована особа: Білянська сільська рада Липовецького району Вінницької області (місцезнаходження: с. Біла, Липовецького району Вінницької області, вул. Миру 51, ЄДРПОУ - 04328950), про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на час відкриття спадщини в АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко