Рішення

від 17.04.2019 по справі 159/6716/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/6716/18

Провадження № 2/159/375/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді Восковської О.А.

за участю секретаря Бакай Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

28.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у період період з 06.12.2011 року по 21.02.2017 року знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді завідуючої навчально - виховною роботою. Згідно наказу № 08 від 21.02.2017 року мене було звільнено із займаної посади за угодою сторін (п.1 ст. 36 КзПП України). На час звільнення не здійснив повний розрахунок заробітної плати, внаслідок чого виникла заборгованість. Середній заробіток за час фактичного розрахунку при звільнені 69 960 грн. 97 коп. Зазначає, що при звільненні у зв'язку з нездійсненням вчасного розрахунку відповідач завдав моральної шкоди, так як позивач витратила додаткові зусилля для організації свого життя, пошуку джерел для існування. Покликаючись на ст. 23 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 03.01.19 р. було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30.01.2019 року. Одночасно, відповідачу було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

30.01.19 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 21.02.19 р. у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання.

Ухвалою судді від 13.03.19 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 04.04.19 р.

04.04.19 р. судове засідання не відбулося у зв'язку із зайнятістю судді в кримінальному провадження, розгляд справи відкладено на 17.04.19 р.

Відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання 17.04.2019 року не з'явилась, попередньо подала до суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у її відсутності, заявлений позов підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві та просять його задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення - судової повістки. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст.ст. 94, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

У ході судового розгляду справи судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 06.12.2011 року по 21.02.2017 року позивач знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді завідуючої навчально - виховною роботою, - що підтверджується записами № 10 - 11 у трудовій книжці серії УКР №0530782.

21.02.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації за 52 календарних дні невикористаної відпустки, - що підтверджується наказом №08 від 21.02.2017 року Про звільнення .

При звільненні ОСОБА_1 з посади, у день звільнення відповідач повністю не здійснив повний розрахунок заробітної плати, в розмірі 5073,75 гривень, що стверджується довідкою №14 виданою 19.09.2018 року Волинським обласним санаторієм матері і дитини Турія з якої убачається, що така заборгованість існує.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З дня звільнення ОСОБА_2 з посади до дня звернення до суду минуло 444 робочих днів. Як зазначив позивач, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Відповідно до довідки про доходи від 22.10.18 р. № 18 виданої КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія , заробітна плата за 2 місяці січень - лютий 2017 р. - 6302,79 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку з 22.02.2017 року по 03.12.2018 року складає 69960,97 грн.:

- 6302,79 грн. ( заробітна плата за 2 місяці: січень-лютий 2017 року, згідно довідки про доходи від 22.10.2018 року № 18)/40 робочих днів (згідно календаря робочих днів за січень, лютий 2017 року) = 157,57 грн. - середньоденна заробітна плата;

- 157,57*444 дні (час затримки фактичного розрахунку, з 22.02.2017 року по 03.12.2018 рік) -69960,97 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено строки виплати усіх сум на день звільнення позивачав, а тому вимога про виплату заробітньої плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає до задоволення повністю.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яку позивачка просить стягнути із відповідача суд виходить із наступного.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В обґрунтування вимог завданої моральної шкоди позивач зазначив, що протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та відчутті скрути, внаслідок неотримання належних виплат при звільненні вона була змушена витрачати додаткові зусилля для організації свого життя, пошуку джерел для існування.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань, враховує вказані позивачем та встановлені судом обставини характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, матеріальне становище відповідача, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір такої шкоди в сумі 2000 гривень підлягає до часткового задоволення, і з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подав, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11-13, 76, 77, 81, 83, 137, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" (код ЄДРПОУ 13366151) в користь ОСОБА_1 (10.07.1968 р.н, НОМЕР_1 виданий 07.08.2013 року Ковельським РВ УДМС України у Волинській області, і.н.2502815089) заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5073 (п'ять тисяч сімдесят три) гривні 75 копійок, середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 69960 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 97 копійок та моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.04.2019 року.

ГоловуючаОСОБА_3