Рішення

від 17.04.2019 по справі 340/499/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/499/18

Провадження № 2/340/20/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Маротчак М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав ,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, відносно її неповнолітніх дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у смт Верховина Івано-Франківської області, актовий запис про народження №70 та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася у смт Верховина Івано-Франківської області, актовий запис про народження №168.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він та відповідач є батьками неповнолітніх дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між ними розірвано рішенням суду. Відповідач з 03.07.2017 проживає окремо із співжителем, не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їхнім життям, не виявляє інтересу щодо їх виховання.При цьому, вважає, що відмова комісії з питань захисту прав дитини Верховинської РДА щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, необгрунтована належними доказами. А тому вважає позовні вимоги підставними.

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 30.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, вказав, що позивач з 14.07.2017 проживає у своїх батьків, а діти залишилися з ним в с.Ільці Верховинського району. З того часу, вона всього один раз бачилася з дітьми, а саме в грудні 2017. Більше не приходила до них, інколи телефонувала до нього, однак бажання спілкуватися з дітьми не виявляла. Останній раз говорила по телефону з дітьми в січні 2019 року, однак перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечила, вказала, що вона не ухиляється від обов'язків щодо виховання дітей, любить їх та хоче бачити, алкогольних напоїв не вживає. Однак, вона не може цього робити, оскільки позивач забороняє їй бачитися з дітьми та знущається з неї, а тому вона його боїться і не може відвідувати дітей. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечила, вказала, що наведені позивачем обставини справи не відповідають дійсності, відповідач змушена була покинути сім'ю, лише з тих підстав, що позивач чинив по відношенню до неї психологічне та фізичне насильство, постійно ображав. Крім того, відповідач являється інвалідом з дитинства та має психічні розлади, а саме помірну розумову відсталість, і внаслідок агресивної поведінки позивача вона постійно перебуває в страху, а тому боїться приходити до дітей. Просить в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Маротчак М.Ю. в судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що органом опіки та піклування прийнято рішення яким відмовлено позивачу щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей. Також вказала, що відповідач являється інвалідом з дитинства, а тому позивач був її опікуном, за що отримував кошти. Відповідач не ухиляється від виховання своїх дітей, вона змушена була втікати з дому тільки з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 чинив на неї тиск та ображав.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач та інші учасники посилаються, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвами про народження дітей НОМЕР_2, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 21.06.2012 (а.с.6) та НОМЕР_3, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 27.10.2014 батьками неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Заочним рішенням Верховинського районного суду від 26.09.2017 шлюб між сторонами розірвано (а.с.9).

Згідно довідок виконавчого комітету Ільцівської сільської ради №95/02.2-18 від 15.06.2018, №674/02.2-18 від 17.07.2018, акту обстеження від 15.06.2018 (а.с.11-13) вбачається, що неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком ОСОБА_1

Позивач звернувся з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав з тих підстав, що вона тривалий час, а саме з 14.07.2017 ухиляється від обов'язку щодо виховання дітей, не відвідує їх та не цікавиться ними.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте в силу зазначених положень закону позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а здобутими в судовому засіданні доказами спростовано доводи позивача виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2,3 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Статтею 59 Закону У країни Про освіту , статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачені обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов'язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім цього, як роз'яснив у своїй постанові Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

При цьому ухилення від виконання батьківських обов'язків повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і способом захисту прав та інтересів дитини. Тому його застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав, умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.

Проте, усі письмові докази представлені позивачем, зокрема характеристика за місцем проживання (а.с.10), акт-обстеження місця проживання (а.с.11), довідки з місця проживання (а.с.12,13,15), характеристика з місця дошкільного виховання дітей (а.с.17-19) лише підтверджують факт та умови проживання дітей із позивачем, їх відвідування дошкільних навчальних закладів, стан здоров'я дітей. Однак, жоден із наданих доказів не підтверджує факту умисного залишення відповідачем без догляду, відсутності зацікавленості долею дітей, їх вихованням та розвитку. Так само і допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_6 суду не зміг підтвердити обставини наведені позивачем в позовній заяві, а лише вказав, що відповідач раніше доглядала за дітьми, а протягом останнього часу відсутня за місцем проживання позивача. До того ж вказав, що жодного разу не бачив відповідача у стані алкогольного сп'яніння.

В той же час, з висновку органу опіки та піклування №8 від 01.08.2018 за №4 (а.с.20-21) вбачається, що комісією з питань захисту прав дитини було встановлено, що сім'я ОСОБА_1 з 24.02.2017 перебуває на обліку соціального патронажу у Верховинському РЦСССДМ, як така що потрапила у складні життєві обставини, протягом роботи з якою було надано комплекс соціальних послуг та відповідні консультації щодо налагодження стосунків в сім'ї та належного догляду за малолітніми дітьми. При цьому, в фахівців соціальної служби не було зауважень до матері ОСОБА_2, оскільки вона є хорошою матір'ю (являється інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу, хоча для навколишніх жінка загрози життю і здоров'ю не несе). ОСОБА_1 постійно влаштовує скандали та сварки і тому дружина не може проживати із своїми дітьми та належно виконувати батьківські обов'язки, оскільки боїться колишнього чоловіка, який їй погрожує. А тому, орган опіки та піклування прийшов до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім цього, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду показали, що вони як представники різних соціальних служб, а також ОСОБА_10, як представник ювенальної поліції, брали участь в різні періоди в супроводі сім'ї ОСОБА_5, здійснювали перевірки за місцем їх проживання в ході яких не підтверджували обставин ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків. В той же час зазначили, що відповідач ОСОБА_2 здійснювала догляд за дітьми, піклувалася про них, однак через агресивну поведінку позивача ОСОБА_1 неодноразово втікала з дому вимушено залишаючи дітей із позивачем, жалілася, що позивач до неї застосовує фізичну силу та психологічне насильство, відчувала страх. Неодноразово вони вживали заходів щодо повернення відповідача в сім'ю, навіть позивач вчиняв дії щодо примирення з відповідачем, однак через деякий час відповідач знову втікала з дому позивача.

Крім цього, згідно з випискою із медичної карти (а.с.83) у відповідача ОСОБА_2 діагностовано помірну розумову відсталість з поведінковими розладами, торпідністю, частковою відсутністю трудових та навиків побутової поведінки, соціальною неадаптованістю.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позиваечм обставин ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що факт невиконання таких обов'язків відповідачем має місце внаслідок перебування позивача в уразливому стані через виявлені розлади здоров'я та створенні перешкод позивачем, з яким проживають діти, в участі матері у вихованні своїх дітей. А тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_2, 1992 року народження, жительки с Бистрець, Верховинського району, Івано-Франківської області батьківських прав відносно дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у смт Верховина Івано-Франківської області, актовий запис про народження №70 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася у смт Верховина Івано-Франківської області, актовий запис про народження №168, відмовити за його безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: с Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Третя особа: Орган опіки та піклування Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул. Франка, 20; ЄДРПОУ 35293574.

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.