Рішення

від 25.07.2007 по справі 21/44-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/44-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.07р.

Справа № 21/44-07

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю„Амаунт”, м.Дніпропетровськ 

до  відповідача товариства з обмеженою відповідальністю„Руш”, м.Дніпропетровськ   

про стягнення 99 150 грн. 08коп.

Суддя  Алмазова І.В.

Представники:

  від позивача - Познякова М.А., - директор, протокол №4 від 10.04.2006р.

  від відповідача – Боненко О.В., - представник, дов.№826 від 30.05.2007р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 99 150,08грн. боргу,  в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що  ним здійснена поставка відповідачу товару (промтоварної групи)  на загальну суму 136 327,89грн. вартість якого сплачена частково. 20.07.2007р. позивач у судове засідання надав перелік документів в підтвердження факту поставки товару відповідачу, докази його відсутності у відповідача, Акт звірки взаєморозрахунків  сторін  01.07.2007р.  19.07.2007р.(з відображенням часткової оплати боргу), копію претензії від 20.12.2006р. №1512/1.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, стверджує, що поставка спірного товару виконана позивачем наприкінці 2006 року, у той час, коли між сторонами не було ніяких договірних відносин, тобто без достатніх правових підстав. Доводить, що неодноразово направляв листи на адресу позивача з вимогою забрати помилково та безпідставно поставлений товар, однак позивач за товаром не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  встановлено:

Позивач у період з липня по вересень 2006 року передав відповідачу товар (промтоварної групи)    на загальну суму 136 327,89грн., що підтверджено видатковими накладними   (копії в справі), за змістом яких факт отримання означеного товару засвідчений розписом та штемпелем відповідача та не оспорюється відповідачем у відзиві і його представником - у судових засіданнях. Договір між сторонами на поставку даного товару укладений не був і строк оплати за їх згодою не встановлений. Розрахунок за отриманий товар відповідач виконав частково і на час звернення позивача до суду сума несплати склала 99 150,08грн., яка внаслідок часткової оплати відповідача  на час судового засідання становить 75 555,59грн. що підтверджено Актом звірки взаєморозрахунків  сторін  01.07.2007р.- 19.07.2007р. (в справі).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як з'ясовано у судових засіданнях,  між сторонами був укладений договір поставки №123 від 01.09.2005р. строком дії до 30.09.2005р. і надалі строк його дії не був продовжений. Представники обох сторін у судових засіданнях не заперечують проти наявності давніх відносин між сторонами, факту поставки позивачем та часткової оплати відповідачем вартості спірного  товару.

Як доведено матеріалами справи, за змістом видаткових накладних позивача покупцем означено  ТОВ „Руш”,  посилання на договір №123 від 01.09.2005р. відсутні, у той же час, відповідно наданих позивачем банківських виписок від 04.04.2007р., від 04.07.2007р., від 10.07.2007р. у призначенні платежу відповідачем зазначено „Оплата за товар згідно договору №123 від 01.09.2005р”. Наведене виключає помилковість та безпідставність поставок  товару, фактично поставки спірного товару здійснені в межах позадоговірних відносин.

          В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.  

За ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Позивач направляв відповідачу претензію від 20.12.2006р. №1512/1, яку допустимо рахувати вимогою про оплату в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України і для відповідача, таким чином був встановлений строк для оплати вартості спірного товару протягом 7 днів з дати її пред'явлення. Факт отримання відповідачем даної претензії доведений відміткою підприємства відповідача на ній (ТОВ”РУШ” Секретаріат №147 дата 21.12.06) та представник відповідача у судовому засіданні також надавав суду її примірник для огляду.

Заперечення відповідача щодо неналежного змісту претензії, що вона стосується умов договору №123 від 01.09.2005р. суд не може рахувати належними, оскільки за її змістом позивач зазначав, що станом на 01.10.2006р. за відповідачем обліковувалася заборгованість в розмірі 201 905,22грн., в жовтні 2006р. була виконана часткова оплата боргу в розмірі 72 650,77грн. Посилання на те, що поставки спірного товару позивачем здійснені на підставі означеного договору в претензії відсутні. У той же час, наведений позивачем за змістом претензії п.5.3 договору №123 від 01.09.2005р.  як підстава для нарахування пені на суму боргу доводить бажання позивача отримати додаткове відшкодування і може свідчити тільки про наявність чи відсутність права позивача на стягнення пені, а не бути доказом того, що позивач вимагає сплатити суму боргу за договором №123  від 01.09.2005р.

В силу ст. ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути  потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Як доводять представники сторін у судових засіданнях та йдеться з матеріалів справи, означені правовідносини регулюються  ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, однак ці твердження позивача, як зазначено вище, є хибними, фактично помилковість поставок спірного товару виключена:  товар позивач поставляв саме відповідачу, останній  його приймав, частково сплачував.

У той же час, позивач, коли звертається до суду, самостійно зазначає правову норму і формулює свої вимоги. При цьому у разі наявності порушеного права і невірного зазначення   особою законодавчих норм під час захисту свого порушеного права, згідно діючого законодавства України відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, як зазначено вище, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого товару у повному обсязі не виконав, на час проведення судового засідання доказів оплати, або його повернення позивачу не надав. Позовні вимоги в частині стягнення боргу доведені, підлягають задоволенню у сумі 75 555,59грн

Витрати по справі, згідно  ст. 49 Господарсько процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.49, 82-85, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -          

                                                                      В И Р І Ш И В :

?          позов задовольнити;

?          стягнути  з  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  „Руш”,  м.Дніпропетровськ, на користь   товариства   з      обмеженою      відповідальністю    „Амаунт”, м.Дніпропетровськ  75 555  грн. 59коп. –боргу,  991грн. 50коп. –витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00коп. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу;

?          наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

 І.В. Алмазова