Рішення

від 15.04.2019 по справі 383/1516/18

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1516/18

Номер провадження 2/383/148/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Замши О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

В обгрунтування позову зазначила, що 24 квітня 2004 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Україна , розміром 9,74 га, в умовно кадастрових гектарах, що підтверджується рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2001 року.

Позивач як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно не може через не підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем та відсутністю на ім'я спадкодавця сертифіката на земельну частку (пай), оскільки до своєї смерті мати позивача не встигла оформити належним чином своє право власності на вказане майно.

Із зазначених підстав приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні та задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.21-23).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.78-79).

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача голова Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 квітня 2004 року у м. Кіровограді померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ОЛ №199891, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції 24.04.2004 року (а.с.9).

Факт належності померлій ОСОБА_4 права на земельну частку (пай) в складі бувшого КСП Україна Бобринецького району підтверджується копією виписки із рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2001 року у справі №2-229/2001 (а.с.13).

З копії посвідки про народження серії УБ №435235 вбачається, що вона видана Бобринецьким рай ЗАГС 05.08.1940 року на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії ЯУ №385544, виданого Бореславською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області 20.07.1954 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уклала шлюб з ОСОБА_8, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище Белоус (а.с.11).

Згідно копії свідоцтва про народження серії ЯК №627799, виданого 15.07.1954 року на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.10).

Розбіжність в прізвищі позивача у паспорті Білоус та в прізвищі спадкодавця в свідоцтві про смерть Белоус ставить під сумнів родинні відносини з померлою та перешкоджає позивачу вирішити питання щодо належного оформлення спадкових справ після смерті ОСОБА_4.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Свідок ОСОБА_10 суду надала показання, що позивача знає з дитячих років, оскільки проживали в одному ІНФОРМАЦІЯ_4, та ходили разом до школи. Підтвердила факт, що позивач є дочкою ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_11 суду надав показання, що позивача знає з дитячих років, оскільки проживали в одному ІНФОРМАЦІЯ_4, та ходили разом до школи. Позивач проживала з батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_4.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки це є підставою для реалізації нею своїх прав як спадкоємця і підтверджений в судовому засіданні сукупністю досліджених судом доказів по справі, зокрема: вищевказаними документами, поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що позивач є дочкою ОСОБА_4.

Дана розбіжність в прізвищі позивача Білоус у правовстановлюючих документах виникла внаслідок невірного перекладу прізвища останньої з російської на українську мову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню, оскільки даний факт знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2 ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

За змістом ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За змістом ч.3 ст.1268 ЦПК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з копії будинкової книги на домоволодіння за адресою вул. Андріївська, 11, м. Кіровоград, розпочатої 29.04.1948 року, ОСОБА_4 була зареєстрована за вказаною адресою з 29.08.1986 року по день смерті (а.с.51-55). Разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини була зареєстрована дочка ОСОБА_3 з 05.08.1985 року, що підтверджується записами будинкової книги на домоволодіння за адресою вул. Андріївська, 11, м. Кіровоград, розпочатої 18.02.1987 року (а.с.56-64).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що спадкоємцем за законом першої черги на відкриту після смерті ОСОБА_4 спадщину є донька померлої ОСОБА_3, яка прийняла спадщину у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦПК України.

Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса не звертались та заповіти від її імені не посвідчувались, що підтверджується матеріалами заведеної спадкової справи №35/2016 (а.с.30-67).

13 вересня 2016 року позивач через представника ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки (паю) в складі бувшого КСП Україна Бобринецького району після смерті ОСОБА_4, померлої 24 квітня 2004 року, але постановою вказаного нотаріуса від 13.09.2016 року було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через ненадання документу, який посвідчує право власності на спадкове майно, а саме сертифікату на земельну частку (пай), та неможливістю встановити родинні стосунки між спадкодавцем та спадкоємцем (а.с.15-17).

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як роз'яснено у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно ст.ст.391-392 ЦК України захист цивільних прав здійснюється у встановленому порядку судом шляхом визнання цих прав. Із змісту зазначеної норми матеріального права вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з роз'ясненнями п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі викладеного та оскільки позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 за законом, але з тих причин, що за життя спадкодавець не отримала правовстановлюючий документ на спадкове майно - сертифікат на право на земельну частку (пай), що позбавляє позивача можливості оформити своє спадкове право у встановленому законодавством порядку і нотаріусом з цих причин відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому суд вважає можливим позовні вимоги про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування задовольнити повністю.

З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст. 391-392, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 являється рідною донькою ОСОБА_4, яка померла 24 квітня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом загальною площею 9,74 умовних кадастрових гектарах (земель державного резервного фонду), що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_4, яка померла 24.04.2004 року, на підставі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2001 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

- відповідач: Новомиколаївська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області місце знаходження за адресою Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Новомиколаївка, ідентифікаційний код юридичної особи 04527566.

Повне судове рішення складено 23.04.2019 року.

Суддя О.В. Замша