Рішення

від 19.07.2007 по справі 12/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

 19.07.2007                                                             Справа  № 12/144

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Поліпласт”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Візарт”, м. Ужгород

про стягнення суми 29 036 грн. –основного боргу та  1 594,65 грн. –3 % річних.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача – Цілуванська С.С., (представник за довіреністю № 12/1 від 17.07.2007 року)

Від відповідача – Шаранич О.М., (представник за довіреністю № 1 від 07.05.2007 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Поліпласт”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Візарт”, м. Ужгород про стягнення суми 29 036 грн. –основного боргу та  1 594,65 грн. – 3 % річних.

           Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Заявою № 32 від 19.07.2007 року відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та зіславшись на скрутний фінансовий стан (заборгованістю до державних цільових фондів) просить відстрочити (розстрочити) виконання судового рішення.

Представник позивача, (з огляду добровільного визнання боргу відповідачем) не заперечив надання відстрочки виконання судового рішення строком на 2 місяці, про що ствердив письмово.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 29 036 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору поставки № 3/2005 від 20.01.2005 року, продукцію (сухі будівельні суміші), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

      - видатковими накладними №№ ПЛ –0000608, ПЛ –0000613, ПЛ –0000763 (відповідно) від 18.10.2005 року, 19.10.2005 року, 21.12.2005 року;

    - довіреностями  ЯЛГ № 547320 від 18.10.2005 року, ЯЛГ № 547322 від   19.10.2005 року, ЯЛД № 353022 від 21.12.2005 року;

        -  відомостями установи банку про надходження коштів від відповідача;

      - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка сухих будівельних сумішей (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої продукції (сухих будівельних сумішей) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 594,65 грн. –3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору відстрочивши виконання рішення суду строком на 2 місяці, як виняток, чим задоволити частково клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49; 82 – 84; 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.    Позов задоволити  повністю.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Візарт” (м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22 кв. 2; код 32434829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Поліпласт” (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/2; код 30466728) суму 29 036 (двадцять дев'ять тисяч тридцять шість грн.) –основного боргу; 1 594,65 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири грн. 65 коп.) –3% річних та 306,30 (триста шість грн. 30 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 19.09.2007 року.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.