Рішення

від 15.04.2019 по справі 160/2526/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 160/2526/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача - ОСОБА_3 представника відповідача - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислове-транспортне підприємство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

визнати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2019 року № НОМЕР_1 протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських відносин за укладеними позивачем з ТОВ "Центр Стіл" базуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів ТОВ Донпромтранс , неналежного витребування всіх належних документів, невірного тлумачення умов укладених договорів, внаслідок неправильного застосування податковим органом чинного законодавства України. Тому, дії Відповідача по винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 00059514204 є протиправними, а саме податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09 квітня 2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області до суду надало відзив на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що подані ТОВ Донпромтранс документи на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту не відповідають нормам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не дають можливості встановити факт придбання товару, оскільки контролюючим органом не встановлено наявність спірних платформ б/в у ТОВ Центр Стіл у зв'язку з неподанням останнім звітності за 2015-2017 рік, а згідно даних ЄРПН ТОВ Центр Стіл у період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року реалізований товар на ТОВ Донпромтранс не придбавался. Вважають, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року №0005951420, винесене контролюючим органом на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак у задоволенні позову просили відмовити повністю з викладених вище підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у той самий день, яка занесена до протоколу судового засідання.

15 квітня 2019 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у позові.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладенні у відзиві на позов.

Суд заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у період з 25 січня 2019 року по 31 січня 2019 року на підставі направлення від 23.01.2019 року № 459 та наказу № 400-п від 23.01.2019 року Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНПРОМТРАНС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ ЦЕНТР СТІЛ за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 року.

За результатами перевірки було складено ОСОБА_1 від 07.02.2019 року №5298/04-36-14-20/31366355, яким встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України та п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ТОВ Донпромтранс занижено податок на додану вартість в періоді з 01.07.2018 по 31.08.2018 року на загальну суму 226 667 грн. в т.ч.: - за липень 2018 року - 113 333 грн., - за серпень 2018 року -113 334 грн.

15 лютого 2019 року ТОВ Донпромтранс , не погоджуючись висновками ОСОБА_1 перевірки №5298/04-36-14-20/31366355 від 07.02.2019 року, подало до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення №31/02 від 15.02.2019 року

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Дніпропетровській області направило ОСОБА_2 №20569/10/04-36-14-20 від 25.02.2019 року, яким визнано висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДОНПРОМТРАНС (код ЄДРПОУ 31366355) з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЦЕНТР СТІЛ (код ЄДРПОУ 40035479) за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 - обґрунтованими та правомірними.

На підставі акту перевірки №5298/04-36-14-20/31366355 від 07.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення форми від 27.02.2019 року № НОМЕР_1.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем здійснено висновок про безпідставне оформлення нереальних-господарських операцій ТОВ ДОНПРОМТРАНС з ТОВ ЦЕНТР СТІЛ (код ЄДРПОУ 40035479) по товару (платформи б/в) та неправомірно складеними первинними документами, інформація з яких перенесена до облікових регістрів суперечить норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність І Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Судом встановлено, що 31 липня 2018 року між ТОВ ДОНПРОМТРАНС та ТОВ ЦЕНТР СТІЛ укладено договір поставки №27/2018 від 31.07.2018 року на поставку - платформ б/в у кількості 4-х штук. Відповідно до п. 1.1. ТОВ ЦЕНТР СТІЛ зобов'язується передати у власність ТОВ ДОНПРОМТРАНС , а осатанній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору продукцію (далі - Товар ). Ціна, кількість, асортимент Товару вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 53-57).

Згідно специфікацій № № 1,2,3,4, до Договору№27/2018 від 31.07.2018 року, ТОВ ЦЕНТР СТІЛ зобов'язалось поставити товар протягом 8-10 робочих днів з моменту підписання договору сторонами, та 100% передоплату за ціною 340 000,00 грн. (з врахування 20% НДС) за 1 Платформу б/в.

Умови поставки визначені договором та відображені в Специфікаціях, а саме Навантаження Товару здійснюється за рахунок Продавця, транспортні витрати за рахунок Покупця у відповідності за правилами Інкотермс-2010

На виконання зазначеного договору були виписано відповідні податкові накладні № 731004, № 731003, № 731005, № 731006, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1360000,00 грн. (з урахуванням 20% ПДВ) (62-69).

Оплата придбаного товару у вказаних господарських операціях відбулася у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями: № 3890 від 09.08.2018 року, № 3891 від 09.08.2018 року, № 4369 від 07.09.2018 року, № 4572 від 18.09.2018 року ТОВ ДОНПРОМТРАНС сплатило ТОВ ЦЕНТР СТІЛ за 4 Платфоми б/в.

Позивачем на підтвердження використання товару, зазначив, що метою придбання вказаних Платформ б/в пов'язане з основним видом діяльності, оскільки саме для транспортування металобрухту по території ПрАТ ЦГЗК , який утворюється в результаті демонтажу старої рейко-шпальної решітки. Вказаний товар, був поставлений на баланс підприємства та присвоєно інвентарні номери.

Доводи відповідача про те, що видаткова накладна від ТОВ ЦЕНТР СТІЛ не містить одного із основних реквізитів, зокрема посаду особи, яка продавала товар, а саме Платформ, б/в, є безпідставні, оскільки вказаний документ підписаний Директор ТОВ ЦЕНТР СТІЛ - ОСОБА_5 від імені ТОВ ЦЕНТР СТІЛ , який здійснив продаж 4-х платформ б/в ТОВ ДОНПРОМТРАНС та його підпис стоїть видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Розв'язуючи спір, суд зважає, що відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Доводи відповідача про те, що ТОВ ЦЕНТР СТІЛ не дотримані умови поставки спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постанові по справі N 826/11879/13-а від 12.06.2018 року.

Посилання відповідача на інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме на те, що ТОВ ЦЕНТР СТІЛ є фігурантом кримінального провадження № 42017000000003630 від 01.11.2018 року а яким Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003630 від 13.11.2018 року за фактом вчинення правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки доказом порушення ТОВ ЦЕНТР СТІЛ вимог Кримінального процесуального кодексу України може бути вирок суду винесений відносно посадових осіб Товариства, який набрав законної сили, а відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи такого вироку, суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на вказаний факт як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/2923/18.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керується визначеними ст. 8 КАС України принципами щодо верховенства права, згідно яких, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно ч. 2 цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див. рішення по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02), п. 38).

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа Щокін проти України ) забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку (див. Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 р. п. 57 справа Щокін проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз'яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов'язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст.19 Конституції України).

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Суд зауважує, що висновки в ОСОБА_1 перевірки №5298/04-36-14-20/31366355 від 07.02.2019 року та доводи викладені у відзиві фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно ТОВ ЦЕНТР СТІЛ .

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ЦЕНТР СТІЛ не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.02.2019 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.02.2019 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (ЄДРПОУ-31366355) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5100,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1