Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/2610/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 22 квітня 2019 року                                           справа №826/2610/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомСпоживчого товариства “Інженерний центр експертизи та сертифікації” (далі по тексту – позивач, СТ “Інженерний центр експертизи та сертифікації”) доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – ДПІ у Дарницькому районі) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2017 року №0000531203 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних строків сплати, оскільки самостійно визначені суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб з урахуванням поданої уточнюючої податкової декларації у розмірі 6711,58 грн. сплачено позивачем своєчасно. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2610/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відповідач подав письмове заперечення проти позову, у якому підтримав висновки акта перевірки про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 57.1  статті 57 Податкового кодексу України, у розмірі 664  435,80 грн. В судовому засіданні 27 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 02  лютого 2017 року №0000531203 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осі на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 3 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 664  435,80  грн. СТ “Інженерний центр експертизи та сертифікації” зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 66443,58  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ДПІ у Дарницькому районі від 31 січня 2017 року №271/26-51-12-03-34770183 про результати перевірки дотримання граничних термінів сплати єдиного податку з юридичних осіб позивачем (далі по тексту - акт перевірки). В акті перевірки зазначено, що під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по єдиному податку з юридичних осіб, передбачених розділом ХІV пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України шляхом фактичної сплати суми богу 664  435,80 грн. 21 листопада 2016 року (граничний термін сплати – 19 листопада 2016 року). Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник єдиного податку з юридичних осіб зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10  календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації. Згідно положень пунктів 293.1, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. СТ “Інженерний центр експертизи та сертифікації” згідно свідоцтва платника єдиного податку серія Б №134007 з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування з відсотковою ставкою 5%. Відповідно пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. За правилами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Положення пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Таким чином, податкове зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Відповідач не зазначив в акті перевірки відповідні податкові декларації, які мають бути предметом перевірки, не вказав, за який період позивачем порушено граничні строки сплати податкового зобов'язання, не надав доказів сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з порушенням граничних термінів сплати. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки фактів щодо наявної у позивача суми боргу у розмірі 664  435,80 грн. станом на 21 листопада 2016 року, як і відсутні платіжні доручення на підтвердження сплати позивачем зазначеної суми. Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень та не зазначення в акті перевірки інформації про період подання податкових декларацій та граничних строків сплати суми грошового зобов'язання зазначено в акті унеможливлює встановити порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначені пунктом 57.1  статті 57 Податкового кодексу України. В свою чергу, позивачем на підтвердження відсутності встановлених перевіркою порушень надано докази, з яких вбачається, що платіжним дорученням від 03 жовтня 2016  року №0000000464 позивачем сплачено єдиний податок 5% за третій квартал 2016 року у розмірі 6  711,58 грн. 06 жовтня 2016 року позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2016  року, в якій визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період квартал (рядок 8 – рядок 9) 671  158,00 грн., при подачі якої позивач припустився технічної помилки, вказавши суму єдиного внеску 671  158,00 грн. замість 6  711,58 грн. Після виявлення помилки позивачем 21 листопада 2016 року подано до ДПІ у Дарницькому районі уточнюючу податкову декларацію платника податку третьої групи (юридичні особи), якою самостійно виправлено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період квартал (рядок 8 – рядок 9) 6  711,58 грн. Оскільки останній день строку подання податкової декларації 20 листопада 2016 року припав на вихідний день (неділя), то останнім днем строку слід вважати день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 21 листопада 2016  року. Тобто, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сплатою платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання відповідач визнавав подання ним уточнюючого розрахунку до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи, на підставі якої самостійно виправлено помилку та зменшено самостійно визначену суму грошового зобов'язання. Проте, подання уточнюючого розрахунку не є способом сплати грошових зобов'язань або погашенням податкового боргу платника податків в розумінні норм статей 35, 87  Податкового кодексу України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року №826/1624/17 (ЄДРСР 76906029). З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення СТ  “Інженерний центр експертизи та сертифікації” вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 02 лютого 2017 року №0000531203 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов СТ “Інженерний центр експертизи та сертифікації” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд зазначає, що позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір”. Згідно положень частини першої, підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У позовній заяві позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2017 року №0000531203; ціна позову склала 66  443,58 грн. Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру 1  600,00 грн. У зв'язку з несплатою позивачем судового збору у розмірі 1  600,00 грн., він підлягає стягненню до Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Споживчого товариства “Інженерний центр експертизи та сертифікації” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02  лютого 2017 року №0000531203. 3.  Стягнути на користь Державного бюджету України (отримувач УК у Печерському р-ні/Печерський р-н, код 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, рахунок 34310206084021, класифікація доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1  600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Споживче товариство “Інженерний центр експертизи та сертифікації” (02068, м. Київ, просп. П.  Григоренка, 29, к. 24; ідентифікаційний код 34770183); Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3; ідентифікаційний код 38748099). Суддя                                                                                          В.А. Кузьменко