Постанова

від 23.04.2019 по справі 812/916/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року справа №812/916/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Кобця О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №812/916/17 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2017 року, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2017 року:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35 716,29 грн та пені в розмірі 873,12 грн;

- № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 085 530,50 грн та пені в розмірі 18 454,31 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки товариством в повному обсязі нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2013 по 30.11.2016, що відображено також і в акті перевірки. Крім того, за несвоєчасну сплату даного податку СТОВ Краснянське сплачено пеню в розмірі 52 813,73 грн (платіжне доручення) від 22.12.2016 № 2760), яка нарахована контролюючим органом на підставі акта перевірки від 16.12.2016 №980/14/03738539 про результати документальної позапланової перевірки СТОВ Краснянське з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.11.2016.

Проте, незважаючи на те, що позивачем в повному обсязі сплачено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2013 по 30.11.2016 та сплачено пеню за несвоєчасну сплату цього податку у розмірі 52 813,73 грн, контролюючий орган застосовує до позивача штрафні санкції, передбачені ст.127 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які самостійно визначені платником протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, є підставою для відповідальності платника виключно відповідно до ст.126 Податкового кодексу України, а не до ст.127 Податкового кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом визначено, що для повного, об'єктивного та всебічного зясування обставин справи, при новому розгляді необхідно дослідити, чи було позивачем здійснено нарахування податку з доходів фізичних осіб з сум виплаченої заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки, що фактично є неможливим без встановлення та дослідження дати виплати заробітної плати (орендної плати), сум таких виплат (орендної плати), дат нарахування податку з доходів фізичних осіб та утримання такого, а також дат перерахування до бюджету нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб, що має встановлюватись виключно на підставі первинних документів, зокрема відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, орендної плати, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (Форма N 1ДФ), платіжних доручень на перерахування податку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 12.04.2017 №0005291303 в частині застосування до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1062373,01 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 12.04.2017 №0005301303 в частині застосування до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35138,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Спірним по справі є тільки правомірність застосування відповідачем положень ст..127 ПК України при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за ст..127 ПК України.

Однак, суд першої інстанції помилково дослідив правомірність визначення розміру штрафної санкції, тоді як позивач не оскаржував порушення ним строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, розмір такої заборгованості, терміни порушення, наведені в розрахунках податкового органу. При цьому позивачем визнавалися та не оскаржувалися висновки акту перевірки щодо виявлених порушень, позивач жодного разу не наголошував, що він не згодний з розміром нарахованих штрафних санкцій у відсотковому значенні.

При цьому Верховний Суд в постанові від 28.08.2018 року не визначав необхідність перевірки правомірності визначення розміру штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

2. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, відповідно до якої застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з не нарахування, неотримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

СТОВ Краснянське є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення), ідентифікаційний код 03738539 (том 1 арк. спр. 9-27, 163).

Контролюючим органом відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, згідно з наказами ГУ ДФС у Луганській області від 20.03.2017 № 142 та від 27.03.2017 №175 та повідомленням від 20.03.2017 № 26/12-32-03-01/59 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ Краснянське з питань повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.10.2013 по 30.11.2016, за результатами якої складно акт від 04.04.2017 № 84/12-32-13-03-03738539, за висновками якого позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства:

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (заробітної сплати та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) у сумі 1 512 720,62 грн;

- підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати військового збору до бюджету у сумі 49 845,15 грн.

На підставі акта перевірки від 04.04.2017 № 84/12-32-13-03-03738539 контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що у позивача з грудня 2013 року, відповідно до головної книги за 2013 рік, виникла заборгованість за податком на доходи фізичних осіб в сумі 92 629,97 грн, а в подальшому перерахування податку здійснювалося з порушенням термінів сплати.

У ході перевірки встановлено, що СТОВ Краснянське за період з 01.10.2013 по 30.11.2016 не перераховувало (не сплачувало) податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) у сумі 1512720,62 грн.

Крім того, актом перевірки від 04.04.2017 № 84/12-32-13-03-03738539 встановлено, що СТОВ Краснянське сплачено суми військового збору за перевіряємий період з порушенням термінів сплати. Зокрема, СТОВ Краснянське за перевіряємий період не перераховувало (не сплачувало) військовий збір під час виплати доходу на загальну суму 49 845,15 грн.

Також, з акта перевірки вбачається, що відповідно до попередньої перевірки Товариства за аналогічний перевіряємий період з 01.10.2013 по 30.11.2016 (результати перевірки зафіксовані в акті перевірки від 16.12.2016 №980/14/03738539) встановлено факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 661 717,87 грн, у зв'язку із чим відносно СТОВ Краснянське було нараховано пеню за несвоєчасне перерахування вказаної суми у відповідності до вимог ст. 129 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми Д від 20.12.2016 на суму 52 813,73 грн.

Нарахована сума пені за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб сплачена СТОВ Краснянське у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 22.12.2016 на суму 52 813,73 грн.

При визначенні пені за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням осіб за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки від 04.04.2017 згідно акта №84/12-32-13-03-03738539 було враховано суму пені, що була визначена за результатами попередньої перевірки (71 268,04-52 813,73=18 454,31 грн).

Факту несвоєчасного перерахування військового збору до бюджету в попередньому акті перевірки від 16.12.2016 № 980/14/03738539 встановлено не було (том 2 арк. спр. 29-57).

Позивач, не заперечуючи проти виявлених порушень, вважає неправомірним притягнення його до відповідальності за статтею 127 ПК України. Позивач вважає, що несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору в даному випадку є підставою для відповідальності за статтею 126 ПК України.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що під час виплати доходу (заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) позивачем нараховувалися та утримувалися податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, однак не здійснювалася їх сплата, тому контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції, визначені статтею 127 ПК України.

Між тим, суд першої інстанції встановив, що в даному випадку відсутній факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, тому контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції по неутриманим і неперерахованим до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірах 50% та 75%, тому скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2017 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1062373,01 грн та у сумі 35138,76 грн.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Матеріалами справи підтверджено, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень обумовлене висновками податкового органу про те, що підприємством (податковим агентом) перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (заробітної сплати та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)), а також військового збору.

На підставі п.54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. а п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

На підставі пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, пунктом 127.1 статті 127 ПК України визначено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, положення ст.126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тому, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Стаття 127 ПК України визначає відповідальність, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Судами встановлено, що згідно зі звітами форми 1 ДФ податок на доходи фізичних осіб, який був нарахований під час виплати доходу, перераховувався не в повному обсязі або взагалі не перераховувався (том 3 арк. спр. 91-178).

В звітах форми 1 ДФ за періоди: 1 квартал 2014 року, 1 квартал 2016 року та 3 квартал 2016 року перерахування податку на доходи фізичних осіб СТОВ Краснянське здійснювало не в повному обсязі.

У звітах форми 1 ДФ за періоди: 2 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 року та 2 квартал 2016 року перерахування ПДФО платником податку здійснювалось частково (деяким працівникам нараховано ПДФО, але не перераховано до бюджету).

Згідно податкової звітності (звіту форми 1 ДФ) за 3 квартал 2014 року податок на доходи фізичних осіб позивачем взагалі не перераховувався.

В той же час відповідний дохід працівникам виплачувався в повному обсязі, що підтверджується відомостями на виплату грошей (том 3 арк. спр. 179-222, 226-250, том 4 арк. спр. 3-25, 28-47, 51-67, 70-90, 95-131, 137-194, 199-249, том 5 арк. спр. 1-20, 25-54, 57-76. 80-88, 90-105, 109-124, 129-179, 187-222, 226-250, том 6 арк. спр. 1-20, 22-78, 83-105, 108-153).

Порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору також підтверджується банківськими виписками (том 3 арк. спр. 185-188, 196, 214-215, 223-225, том 4 арк. спр. 1-2, 26-27, 48-50, 68-69, 91-94, 195, 197-198, 212-215, 242-243, том 5 арк. спр. 21-24, 55, 77-79, 89, 106-108, 125-128, 180-186, 223-225, том 6 арк. спр. 21, 79-82, 106-107, 154, 214-260).

На підставі викладеного, з урахуванням даних, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що під час виплати доходу (заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) позивачем нараховувалися та утримувалися податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, однак не здійснювалася їх сплата, тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, визначені статтею 127, а не 126, Податкового Кодексу України.

Між тим, відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

На підставі пп.54.3.5 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складено акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 11.09.2018 по справі № 805/3649/17-а, від 24.10.2018 по справі № 820/2405/18.

При цьому суд не приймає посилання апелянта на іншу правову позицію з цього питання, викладену в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, оскільки в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30.01.2019ь року у справі №755/10947/17 визначено, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватися остання правова позиція Верховного суду.

Постанови Верховного Суду, на які в підтвердження своїх доводів посилається апелянт, прийняті раніше, ніж постанови Верховного Суду, правову позицію за якими застосував до спірних правовідносин суд першої інстанції.

Згідно з розрахунками штрафних (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію вперше в розмірі 25%, в подальшому у розмірі 50% та 75% суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що були несвоєчасно перераховані до бюджету.

Однак, у даному випадку факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідачем жодним актом не встановлено та не зафіксовано, не надано доказів винесення податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було б збільшено суми грошового зобовязання, що передували прийняттю оскаржених податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції по неутриманим і неперерахованим до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірах 50% та 75%, відтак, скасував в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення.

Є неприйнятним доводи апелянта, що позивач не оскаржував розмір нарахованих штрафних санкцій у відсотковому значенні, на це не звертав увагу Верховний Суд, скасовуючи попередні судові рішення по справі, - оскільки відповідно до ст..2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому обов'язок суду перевірити при оскаржені, зокрема, рішень суб'єкта владних повноважень, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України суд першої інстанції правильно перевірив правильність нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, що було необхідно для ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №812/916/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №812/916/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23 квітня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2019 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_3