Рішення

від 23.04.2019 по справі 360/656/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/656/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1С.) до ліквідаційної комісії Старобільського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області (далі - відповідач, Старобільський РВ ГУ МВС України у Луганській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 на суму 17363,13 грн;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06,2014 по 31.12.2014 на суму 17363,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 04.08.2010 позивач проходила службу в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області. У період часу з 12.06.2014 по 06.07.2015 Позивач безпосередньо брала участь в Антитерористичної операції. Зазначила, що відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 14.01.2019 № 599, наданої відповідачем, за безпосередню участь в АТО Позивачу в період з 12.06.2014 року по 31.12.2014 року винагорода за безпосередню участь в АТО нарахована та виплачена не була, тому як наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 року №176 про взяття безпосередньої участі в АТО Позивачем видано після закінчення бюджетного періоду 2014 року, а тому зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО у 2014 році не було підстав.

З посиланням на наведений розрахунок, вважає, що розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на її користь за 2014 рік повинен становити - 17363,13 грн.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, щодо нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції суперечить вимогам законодавства України, тому порушує її права.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: відомості чи відноситься позивач до категорії службових осіб, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище (а.с. 27).

25 березня 2019 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 30).

Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмовий відзив на позову заяву від 09.04.2019 б/н, у якому зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 12.06.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки підставою для її виплати, згідно з пунктом 1 наказу МВС від 23.07.2017 № 719, є наказ начальника відповідного органу внутрішніх справ, який відносно позивача не видавався. Наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про включення позивача до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, сам по собі не свідчить про виконання позивачем завдань, передбачених пунктом 2 постанови КМУ від 04.06.2014 № 158, за виконання яких і нараховується винагорода за участь в АТО. Також відповідач вважає, що матеріали справи свідчать лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у спірний період, а докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції в спірний період, в матеріалах справи відсутні. Вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Безпосередня участь позивача у проведення антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Також зазначив, що частини третьої статті 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок проведений у 2015 році, до суду звернувся 15.02.2019, тобто з пропуском місячного строку. Крім цього, вважає, що винагорода за безпосередню участь в АТО не є складовою заробітної плати. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з 27.02.2014 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ (а.с. 10-14, 47-48).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 03.10.2016 № А-5969, Позивач дійсно в період з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 03.08.2016 брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 20).

Зазначена інформація кореспондується із інформацією, зазначеною у витягах з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321 (а.с. 51-56).

Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, визначено вважати такими, що прибули та такими, що перебувають у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, працівників Міністерства внутрішніх справ, зокрема - позивача з 12.06.2014 (а.с. 51-53).

Відповідно до інформації, зазначеній у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321 визначено вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, з 07.11.2015 в тому числі і позивача (а.с. 54-56).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Тобто, виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

З інформації, зазначеній в довідці про доходи за період 01.06.2014 по 31.12.2014 від 14.01.2019 № 600, виданій ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу виплачене грошове забезпечення в загальній сумі 23602,27 грн, в тому числі:

у червні 2014 року - 2271,46 грн, з яких: посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 990,66 грн, індексація - 26,80 грн;

у липні 2014 року - 2415,54 грн, з яких: посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1003,20 грн, індексація - 158,34 грн;

у серпні 2014 року - 2499,53 грн, з яких: посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1128,60 грн, індексація - 116,93 грн;

у вересні 2014 року - 2605,58 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1216,38 грн, індексація - 135,20 грн;

у жовтні 2014 року - 3119,72 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1730,52 грн, індексація - 135,20 грн;

у листопаді 2014 року - 6483,48 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 2144,34 грн, індексація - 185,14 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 2900,00 грн;

у грудні 2014 року - 4206,96 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 2733,72 грн, індексація - 219,24 грн (а.с. 23).

З інформації, зазначеній в довідках від 14.01.2019 № 604, від 04.04.2019 № 4535, судом встановлено, що Позивач у період з 12.06.2014 по 31.12.2014 перебувала на лікарняному з 21.06.2014 по 28.06.2014, з 05.09.2014 по 11.09.2014, з 10.10.2014 по 21.10.2014, з 21.11.2014 по 01.12.2014 (а.с. 24, 49).

Позивачем в позовній заяві виконаний розрахунок позовних вимог (а.с. 4-5).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Оскільки відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 12.06.2014, то винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період саме з 12.06.2014.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити:

за червень 2014 року - 1100,00 грн (3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення) : 30 (кількість днів у липні) х 11 (участь в АТО з 12.06.2014, перебувала на лікарняному 8 діб з 21.06.2014 по 28.06.2014);

за липень 2014 року - 3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення);

за серпень 2014 року - 3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення);

за вересень 2014 року - 2300,00 грн (3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення) : 30 (кількість днів у вересні) х 23 кількість днів участі в АТО (перебувала на лікарняному 7 діб з 05.09.2014 по 11.09.2014);

за жовтень 2014 року - 1838,63 грн (3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення) : 31 (кількість днів у жовтні) х 19 кількість днів участі в АТО (перебувала на лікарняному 12 діб з 10.10.2014 по 21.10.2014);

за листопад 2014 року - 2265,56 грн (6483,48 грн (грошове забезпечення за грудень з врахуванням нічних) - 2900,00 грн (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) - 185,14 грн (індексація) : 30 (кількість днів у листопаді) х 20 кількість днів участі в АТО (перебувала на лікарняному 10 діб з 21.11.2014 по 30.10.2014);

за грудень 2014 року - 3859,08 грн (4206,96 грн (грошове забезпечення за грудень) - 219,24 грн (індексація) : 31 (кількість днів у грудні) х 30 кількість днів участі в АТО (перебувала на лікарняному 01.12.2014).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 17363,27 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому Відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Вказані накази стосовно позивача у період з 12.06.2014 по 31.12.2014 у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. У зв'язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Вимоги, що підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО, є вмотивований рапорт керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, на підставі якого Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ викладені у постанові Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24, наказі Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції .

При цьому з урахуванням аналізу положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24, наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції вбачається, що вони не мають ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до набрання постановою законної сили.

Також як вже зазначалось судом раніше, згідно з інформацією, зазначеною у довідці ГУНП в Луганській області від 03.10.2016 № А-5969 позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176, з 12.06.2014 по 07.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 20).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 812/927/16.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з 12.06.2014 по 31.12.2014 обчислено винагороду у розмірі меншому, ніж обчислено судом.

Разом з тим, ця помилка, допущена позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного способу захисту суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Так, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав Позивача, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце знаходження: 92740, Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Горького, буд. 6, РНОКПП НОМЕР_1) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (місце знаходження: 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Айдарська, буд. 20, код ЄДРПОУ 08670935) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не нарахування ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року у загальній сумі 17363,27 грн.

Стягнути зі Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року у загальній сумі 17363 (сімнадцять тисяч триста шістдесят три) гривні 27 копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні вимог про зобов'язання провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2