Постанова

від 23.04.2019 по справі 810/4177/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4177/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Племптахорадгосп Броварський на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Племптахорадгосп Броварський до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0022771412, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Племптахорадгосп Броварський (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0022771412 від 25 липня 2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт наголошує, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та вказує, що позивач та його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а правочини не є нікчемними і не визнавалися недійсними в судовому порядку. На думку позивача, усі надані первинні документи підтверджують належним чином реальність господарських операцій. Вказував, що вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року, яким директора контрагента позивача ТОВ Агро-Хорса ОСОБА_2 визнано винним у вчинені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, не є доказом нереальності господарських операцій ПАТ Племптахорадгосп Броварський за договорами поставки з ТОВ Агро-Хорса . Зазначив, що договори поставки шроту соняшникового укладені 19 жовтня 2016 року, 24 січня 2017 року, 14 лютого 2017 року, тобто до винесення вироку. Також зазначив, що підприємство було добросовісним контрагентом, оскільки на дату їх укладання у позивача була відсутні інформація стосовно скасування з 06 червня 2018 року ТОВ Агро-Хорса реєстрації платника ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області № 1321 від 21.06.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Племптахорадгосп Броварський , з 22.06.2018 по 27.06.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Племптахорадгосп Броварський з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ АГРО-ХОРСА (код ЄДРПОУ 32882969) за період з 01.10.2016 по 28.02.2017 та ПП Комільфо (код ЄДРПОУ 37866040) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт №565/10-36-14-12/05477043 від 06.07.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Племптахорадгосп Броварський , код ЄДРПОУ 05477043, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агро-Хорса (код ЄДРПОУ 32882969) за період з 01.10.2016 по 28.02.2017, ПП Комільфо (код ЄДРПОУ 37866040) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Згідно з висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105535 грн., в т. ч. за жовтень 2016 року на суму 32847,50 грн., за січень 2017 року на суму 35349,60 грн., за лютий 2017 року на суму 37338,40 грн.

Не погодившись висновком акту перевірки, 13.07.2018 позивач подав заперечення в яких зазначив, що викладені в акті перевірки порушення податкового законодавства ПАТ ППР Броварський , зокрема, нереальність господарських операцій з придбання шроту соняшникового у ТОВ Агро-Хорса , встановлені на підставі аналізу наявної в податковому органі інформації, бази даних 1С податковий блок, аналізі Єдиного реєстру податкових накладних згідно номенклатури, аналізі ланцюгу постачання, а також аналізі наявної в податковому органі інформації щодо відсутності у ТОВ Агро-Хорса та його контрагентів трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів та обгрунтовані міркуваннями та припущеннями відповідача, а не порушенням ПАТ ППР Броварський конкретних норм податкового законодавства.

23.07.2018 відповідач направив позивачу відповідь на заперечення №13166/10/10-36-14-12, якою повідомив, що заперечення ПАТ ППР Броварський залишено без задоволення, а висновок Акту позапланової виїзної перевірки від 06.07.2018 №565/10-36-14-12/05477043 ГУ ДФС у Київській області без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0022771412 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість на 105536,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 26384,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції із ТОВ Агро-Хорса за період з 01.10.2016 по 28.02.2017, так як первинні документи, а саме видаткові накладні, платіжні документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/74 не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тому, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Агро-Хорса директором якого був ОСОБА_2

При цьому вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та встановлено, що ОСОБА_2 зареєструвавши на своє ім'я підприємство ТОВ Агро-Хорса (ЄДРПОУ 32882969) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленому співучаснику злочину, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного товариства, отримав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому, протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ Агро-Хорса використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, а саме, фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

28 березня 2017 року між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радника юстиції та громадянином ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а).

Великою палатою Верховного Суду відповідно до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують реальність виконання господарських операцій ПАТ Племптахорадгосп Броварський за договорами поставки шроту соняшникового з ТОВ Агро-Хорса , а також встановлений вироком суду факт фіктивності ТОВ Агро-Хорса , колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість формування позивачем сум податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ Агро-Хорса , а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Посилання апелянта на те, що договори поставки шроту соняшникового та відповідні первинні документи укладені та видані директором контрагента 19 жовтня 2016 року, 24 січня 2017 року, 14 лютого 2017 року до вироку і тому підтверджують реальність господарських операцій є безпідставними, так як вищевказаним вироком встановлено, що протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ Агро-Хорса використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків. Тобто, позивачем по операціях з надання послуг лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищенаведене, та відповідно до вимог - п. 198.1. ст.198. ПК України позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ на загальну суму 105535,50 грн., в тому числі за жовтень 2016 року в сумі 32847,50 грн. за січень 2017 року в сумі 35349,60 грн., за лютий 2017 року в сумі 37338,40 грн. по податковим накладним отриманих від контрагента-постачальника ТОВ Агро-Хорса (код ЄДРПОУ 32882969) за жовтень 2016 року, січень-лютий 2017 року.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Племптахорадгосп Броварський залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2018 року.