Постанова

від 23.04.2019 по справі 420/5361/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №420/5361/18

адміністративне провадження №К/9901/7663/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одесбудматеріали

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року у складі судді Кравченка М.М.

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у складі суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., Яковлєва О.В.

у справі № 420/5361/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Одесбудматеріали

до Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

16 жовтня 2018 року Приватне акціонерне товариство Одесбудматеріали (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеський області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, у задоволені позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення податковий орган діяв в межах своїх повноважень та на підставі діючих норм податкового законодавства України.

19 березня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та помилковими, просить залишити її без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 13 лютого 2007 року Товариство зареєстроване та перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області як платник єдиного внеску за № 6874.

У серпні 2018 року податковим органом прийнято рішення № 0392921311, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до Товариства штраф у розмірі 32818,94 грн за період з 21 липня 2016 року по 7 серпня 2018 року та нараховано пеню у розмірі 4145,2 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

В касаційній скарзі Товариство вказує, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано наявність або відсутність недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, судом апеляційної інстанції не витребувано доказів щодо сплати єдиного внеску у лютому 2015 року.

Суд не погоджується з такими доводами касаційної скарги, оскільки підставою нарахування штрафних санкцій є не недоїмка зі сплати єдиного внеску, а несвоєчасність сплати такого внеску, як це зазначено у розрахунку штрафних санкцій, який наданий позивачем (арк. с. 23), та не поставлений під сумнів ані доводами адміністративного позову, ані доводами касаційної скарги.

Як зазначено у рішенні № 0392921311 від 15 серпня 2018 року, штрафні санкції нараховано за період з 21 липня 2016 року по 7 серпня 2018 року, тому платіжне доручення за лютий 2015 року, яке не витребувано судом апеляційної інстанції, не може слугувати доказом сплати (своєчасної сплати) єдиного внеску у вказаний період.

За правилами частини 10 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 8 липня 2010 року на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Щодо необхідності надіслання Товариству вимоги про сплату недоїмки, Суд погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанції, що вимога приймається контролюючим органом щодо платника єдиного внеску, коли він має недоїмку по її сплаті, а у разі несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску контролюючий орган приймає відповідне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковий орган приймаючи рішення від 15 серпня 2018 року № 0392921311 діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений законами України.

Доводи касаційної скарги Товариства зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Товариство касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одесбудматеріали залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 420/5361/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер