Постанова

від 22.04.2019 по справі 916/2127/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2127/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - Стоянов О.Г., посвідчення № 045056, від 29.11.16;

від Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області - не з'явився;

від ПП НІК РІЗОТ - не з'явився;

від ТОВ СТРОЙМОНТАЖ ЛТД - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 року

по справі №916/2127/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙМОНТАЖ ЛТД"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства „НІК РІЗОТ"

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

(суддя першої інстанції: Петров В.С., дата та місце ухвалення рішення: 25.01.2019, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

У жовтні 2018 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтаж ЛТД" (далі - ТОВ Строймонтаж ЛТД ) про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельної ділянки (кадастровий номер 5122782600:04:001:0157) площею 1,20 га, розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Красносільською сільською радою рішення про передачу вказаної земельної ділянки ПП "НІК РІЗОТ" або будь-яким іншим особам не приймалося, проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 14.08.2013 державним реєстратором Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:04:001:0157, загальною площею 1,20 га, за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" на підставі державного акту серії ЯД №947420 від 23.03.2008, рішення №7 від 04.02.2011, видавником якого є засновник ОСОБА_2, акта приймання-передачі земельної ділянки №1 від 04.02.2011, видавником яких є ПП "НІК РІЗОТ" та ТОВ "Строймонтаж ЛТД".

В результаті проведених реєстраційних дій ТОВ "Строймонтаж ЛТД" отримало свідоцтво №8784453 від 02.09.2013 про право власності на земельну ділянку площею 1,20 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, з кадастровим номером 5122782600:04:001:0157, видане реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 (суддя - Петров В.С.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області до ТОВ Строймонтаж ЛТД про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельної ділянки.

Суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення зазначив, що підставою виникнення права власності у відповідача на спірну земельну ділянку є:

-рішення засновника ТОВ "Строймонтаж ЛТД" ОСОБА_2 за № 7 від 04.02.2011,

-акт приймання-передачі земельної ділянки № 1, виданий ПП "НІК РІЗОТ" та ТОВ "Строймонтаж ЛТД"; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №947420, виданий 23.03.2008 Відділом земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області.

Вказані акти та рішення є чинними та у судовому порядку недійсними не визнавались.

Місцевий господарський суд зазначив, що право власності на спірну земельну ділянку набуто ТОВ "Строймонтаж ЛТД" законно та правомірно, оскільки протилежного прокурором та позивачем не доведено, доказів на підтвердження незаконності набуття права власності відповідачем спірної земельної ділянки прокурор та позивач не надали.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 319, 328, 329, 388 Цивільного кодексу України.

Зокрема, апелянт звертає увагу, що рішення, яке стало підставою для визнання права власності на спірну земельну ділянку та видачі відповідного державного акту на право власності на спірну земельну ділянку на теперішній час скасовано.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що ПП НІК РІЗОТ , використовуючи державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,20 га, достеменно розуміючи, що рішення суду, яке стало підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку скасовано, фактично передало в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Строймонтаж ЛТД спірну земельну ділянку, з огляду на що з комунальної власності Красносільської сільської ради без волі власника вибула земельна ділянка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2127/18 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 по справі №916/2127/18 призначено до розгляду на 22.04.2019.

В судовому засіданні 22.04.2019 представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про звдоволення позовних вимог.

Представники Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, ПП НІК РІЗОТ та ТОВ Строймонтаж ЛТД в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників учасників, які не з'явились, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2007 у справі №2-7523/07 було частково задоволено позов ПП "НІК РІЗОТ" до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про стягнення коштів, визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, а саме розірвано договір оренди від 21.06.2006, зареєстрований за №168, що був укладений Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ПП НІК РІЗОТ на земельну ділянку площею 1,2 га у с.Іллічівка на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Крім того, вказаним рішенням суду за ПП „НІК РІЗОТ" визнано право власності на земельні ділянки площею 1,2 га та 3 га для будівництва багатоповерхової житлової забудови в с. Іллічівка на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, зобов'язано Відділ Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області видати та підписати бланки державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ПП „НІК РІЗОТ", а Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" - зареєструвати за ПП „НІК РІЗОТ" державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.

На підставі вказаного рішення суду Відділом земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області 23.03.2008 видано ПП „НІК РІЗОТ" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №947420.

Згідно зазначеного акту ПП НІК РІЗОТ є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5122782600:04:001:0157) загальною площею 1,2 га, що розташована в с. Іллічівка, Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, цільове призначення якої для будівництва багатоповерхової житлової забудови.

Разом з тим, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2009 у справі №2-п-68/2009 про перегляд заочного судового рішення за заявою Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2007 по цивільній справі №2-7523/07, а справу направлено за підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.02.2010 у справі №2-1161/10 за клопотанням представника Красносільської сільської ради було закрито провадження у цивільній справі за позовом ПП "НІК РІЗОТ" до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.08.2013 державним реєстратором Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області була проведена державна реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:04:001:0157, загальною площею 1,20 га за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" на підставі державного акту серії ЯД №947420 від 23.03.2008, рішення №7 від 04.02.2011, видавником якого є засновник ОСОБА_2, акта приймання-передачі земельної ділянки №1 від 04.02.2011, видавником яких є ПП "НІК РІЗОТ" та ТОВ "Строймонтаж ЛТД".

В результаті проведених реєстраційних дій ТОВ "Строймонтаж ЛТД" отримало свідоцтво про право власності на земельну ділянку №8784453 від 02.09.2013, площею 1,20 га з кадастровим номером 5122782600:04:001:0157, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, яке було видане реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області.

Вказані обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Одеської області до Господарського суду Одеської області з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельної ділянки (кадастровий номер 5122782600:04:001:0157) площею 1,20 га, розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Діяльність власника на підставі ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 324 Цивільного кодексу України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині 3 вказаної статті наведено самостійну підставу: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Як зазначалося раніше та вбачається з заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2007 у справі №2-7523/07, спірна земельна ділянка площею 1,2 га у с. Іллічівка на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області спочатку була передана Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області в оренду ПП „НІК РІЗОТ".

З огляду на зазначене, вказана земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади в особі Красносільської сільської ради Комінтернівського (тепер - Лиманського) району Одеської області.

Разом з тим, згідно наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.08.2018 №133431135, земельна ділянка загальною площею 1,2 га для будівництва багатоповерхової житлової забудови, що розташована у с.Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, на теперішній час належить на праві приватної власності ТОВ "Строймонтаж ЛТД".

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, підставою виникнення права власності у відповідача на спірну земельну ділянку є рішення засновника ТОВ "Строймонтаж ЛТД" ОСОБА_2 №7 від 04.02.2011, акт приймання-передачі земельної ділянки № 1, виданий ПП "НІК РІЗОТ" та ТОВ "Строймонтаж ЛТД"; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №947420, виданий 23.03.2008 Відділом земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що вказані акти та рішення є чинними та у судовому порядку недійсними не визнавались, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності на спірну земельну ділянку набуто ТОВ "Строймонтаж ЛТД" законно та правомірно.

Згідно роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п. 26 постанови від 07 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", за положеннями частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Таким чином, захист порушеного права можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги посилання прокурора стосовно того, що скасування рішення суду, яке стало підставою для визнання права власності на вказану земельну ділянку за ПП "НІК РІЗОТ" та видача останньому державного акту на право власності на спірну земельну ділянку тягне за собою недійсність подальшого правочину щодо внесення спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД", оскільки відповідачем набуто право власності саме на підставі актів, які є чинними, а не на підставі скасованого судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції погоджуєтьсяз висновком місцевого господарського суду, що рішення суду не є правочином в розумінні Цивільного кодексу України.

Крім того, підставою внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ТОВ "Строймонтаж ЛТД" було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 5483424 від 02.09.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час виникнення підстав для скасування спірних рішень державного реєстратора і далі) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень, який є вичерпним.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що рішення державного реєстратора від 02.09.2013 року є протиправним та прийнято з порушенням вимог закону, в тому числі за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновокм місцевого господарського суду про передчасність заявлених прокурором позовних вимог з підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки прокурор та позивач спочатку мали ініціювати вирішення питання про визнання недійсними актів, на підставі яких відповідач та третя особа набували право власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії"), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 року по справі №916/2127/18 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 року по справі №916/2127/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 року по справі №916/2127/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2019 року по справі №916/2127/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Я.Ф. Савицький