Постанова

від 16.04.2019 по справі 910/9459/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 910/9459/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Джас І.В.(ордер серії КС №с4117667 від 16.07.2018);

відповідача: Медвецький О.Ю.(довір. №б/н від 11.09.2018);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019

у справі № 910/9459/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське сервісне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН"

про стягнення 334 939,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №910/9459/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське сервісне підприємство" 241 330грн. основного боргу, 21 522,11грн. інфляційних втрат, 6 793,30грн. - 3% річних, 4044,68грн. витрат по сплаті судового збору, 1610,12грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- 05.09.2018 між сторонами укладено додаткову угоду відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір № 04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03.08.2017. Договір вважається розірваним з моменту підписання цієї додаткової угоди;

- відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином;

- з додаткової угоди від 05.09.2017 не вбачається досягнення згоди сторін щодо припинення зобов'язання відповідача по оплаті наданих за договором послуг шляхом прощення боргу.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 910/9459/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що :

- укладенням Додаткової угоди від 05.09.2017 до договору №04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03 серпня 2017, позивач підтвердив, що відповідач не має будь - яких зобов'язань, в тому числі щодо оплати послуг за договором на технічне обслуговування від 03.08.2018.;

- жодних зобов'язань, пов'язаних з виконанням договору на технічне обслуговування від 03.08.2018 після підписання сторонами Додаткової угоди не існує.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН", справу призначено до розгляду на 16.04.2019.

Від позивача (11.04.2019) надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- не виконання умов договору №04/26-04/17 від 03.08.2017 шляхом оплати наданих послуг в розмірі 241 330,00 грн. не заперечувалось відповідачем, відповідач не виконав умови ст. 599 ЦК України;

- при прощенні боргу, за наслідками фінансового року, відповідач повинен був вказати суму доходу в розмірі 241 330грн. в декларації податку на прибуток за 2017 рік і сплатити податок на прибуток в розмірі 18% від даної суми доходу, але відповідачем не надано декларацію та звіт за 2017, в якому відображений дохід в розмірі 241 330грн. прощеного боргу, як він стверджує;

- умови додаткової угоди від 05.09.2017 до договору №04/26-07/17 від 03.08.2017 тільки припиняють виконання основного зобов'язання за п.1.1 договору з моменту укладення додаткової угоди і не припиняють обов'язки, які виникли до 05.09.2018, тобто обов'язки оплати наданих послуг за період дії договору: 03.08.2017 по 05.09.2017.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

03.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Про все" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арс Магна Продакшн"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське сервісне підприємство", як виконавцем, укладено договір на технічне обслуговування № 04/26-04/17, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання наступних робіт та послуг:

- розміщення відеосервера за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 52-Б, 15 поверх;

- забезпечення технічної підтримки волоконно-оптичної лінії зв'язку, яка забезпечує передачу сигналу формату SDI від місця розташування відеосервера (м. Київ, вул. Дмитрівська, 52-Б, 15 поверх) до адреси: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 (Києво-Святошинська філія концерну РРТ, нульовий рівень);

- технічний супровід доставки відеосигналу від нульового рівня Києво-Святошинської філії концерну РРТ до супутника, для забезпечення безперебійної трансляції програм телеканалу "Про все".

Відповідно до п.7.1 договору термін дії договору встановлюється з моменту підписання цього договору повноваженими представниками обох сторін до 31.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту прийому-передачі обладнання від 03.08.2017, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв відеосервер (ІХ-2.1/R2312/32GbSD120Gb) для його розміщення за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 52-Б, 15 поверх.

Згідно з п.4.1 договору вартість робіт та послуг за цим договором становить 249 000,00грн. щомісяця, які перераховуються на поточний рахунок виконавця до 7 (сьомого) числа поточного місяця без виставлення рахунку за реквізитами, визначеними розділом 10 цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору замовник зобов'язаний своєчасно на умовах цього договору підписувати з виконавцем акти виконаних робіт (наданих послуг) та здійснювати платежі відповідно до умов розділу 4 договору.

Згідно з п.5.1 договору здача-приймання виконаних робіт/наданих послуг оформлюється підписанням повноважним представниками обох сторін двосторонніх актів до третього числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку не підписання акту зі сторони замовника у визначений цим договором строк, вважається, що замовник надає свою згоду, що роботи виконані належним чином, без зауважень та вони прийняті замовником в повному обсязі.

В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000040 від 31.08.2017 на суму 249000,00 грн. підписаний обома сторонами, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000045 від 05.09.2017 на суму 41500,00 грн., який з боку відповідача не підписано.

Господарським судом міста Києва зазначено, що акт № ОУ-0000045 від 05.09.2017 вручено відповідачу 21.09.2017, разом з листом позивача № 01/19-09/17 від 19.09.2017, проте, відповідач зазначений акт не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 5.2 договору послуги за договором за вересень 2017 року вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Позивачем подано наступні рахунки на оплату послуг за договором: № СФ-0000073 від 31.08.2017 на суму 249000,00грн., № СФ-0000082 від 05.09.2017 на суму 41500,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2017 відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 49170,00грн. В призначенні платежу зазначено "оплата за розміщення відеосервера, техн. підтримка за рах. № СФ-0000073 від 31.08.2017".

Згідно з п.7.3 договору цей договір може бути достроково припинений за домовленістю сторін або за вимогою однієї зі сторін, яка письмово рекомендованим листом з повідомленням направляє другій стороні пропозицію за 30 календарних днів до дати припинення дії договору.

05.09.2018 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір № 04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03.08.2017. Договір вважається розірваним з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Відповідно до п.2 додаткової угоди від 05.09.2017 сторони підтверджують, що на момент підписання цієї додаткової угоди та розірвання договору між сторонами немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань.

Згідно з п.3 додаткової угоди від 05.09.2017 з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди зобов'язання сторін, що виникли з договору припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідно до положень статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Крім того, місцевий господарський суд зауважив про те, що з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2017, сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача за договором перед позивачем в розмірі 241330,00грн., зокрема за актами № ОУ-0000040 від 31.08.2017 та № ОУ-0000045 від 05.09.2017.

З таким висновком місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов'язання (частина друга статті 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта цієї статті). Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що тільки в разі зміни чи розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як зазначалось раніше, 05.09.2018 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір № 04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03.08.2017. Договір вважається розірваним з моменту підписання цієї додаткової угоди. Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 05.09.2017 сторони підтверджують, що на момент підписання цієї додаткової угоди та розірвання договору між сторонами немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань. Згідно з п.3 додаткової угоди від 05.09.2017 з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди зобов'язання сторін, що виникли з договору припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договору.

Отже, як слідує з укладеної сторонами додаткової угоди від 05.09.2018 та положень статей 651, 653, 907 Цивільного кодексу та положень статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, взаємні зобов'язання сторін договору припинилися внаслідок розірвання договору №04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03 серпня 2017, як позивача, який повинен був надавати послуги так і відповідача, який повинен був оплачувати за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсної додаткової угоди від 05.09.2018 між сторонами, або її розірвання.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Главою 50 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення зобов'язань.

Статтею 604 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язань за домовленістю сторін.

Аналізуючи умови додаткової угоди від 05.09.2018 про розірвання договору №04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03 серпня 2017 судова колегія дійшла висновку, що сторони прийшли до висновку про припинення зобов'язань за договором за домовленістю сторін, відповідно до ст.604 ЦК України.

Посилання позивача на відсутність припинення зобов'язань сторін за договором в укладеній додатковій угоді від 05.09.2018р., оскільки сторони не передбачили припинення зобов'язань прощенням боргу, не може бути покладено в основу рішення, оскільки припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст..604 ЦК України) та припинення зобов'язання прощенням боргу ( ст..605 ЦК України) це різні підстави припинення зобов'язань передбачені главою 50 Припинення зобов'язань Цивільного кодексу України.

Щодо акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2017, яким, як зазначає місцевий господарський суд, сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача за договором перед позивачем в розмірі 241330,00 грн., зокрема за актами № ОУ-0000040 від 31.08.2017 та № ОУ-0000045 від 05.09.2017 судова колегія зазначає наступне.

Акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність зобов'язань сторін, є первинні бухгалтерські документи, тому акт звірки взаємних розрахунків може вважатися належним доказом лише у разі підтвердження відтворених у ньому операцій первинними бухгалтерськими документами. Самостійно акт звірки взаєморозрахунків не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків передбачених ст.11 Цивільного кодексу України.

Акт звірки взаємних розрахунків в даному випадку не є підтвердженням наявності заборгованості, оскільки сторони уклали додаткову угоду від 05.09.2018 про розірвання договору №04/26-04/17 на технічне обслуговування від 03 серпня 2017, якою договір між сторонами був розірваний та припинені зобов'язання за договором, за домовленістю сторін.

У зв'язку з тим, що судова колегія, з урахуванням викладеного, прийшла до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання послуг у розмірі 241 330,00 грн., то і позовні вимоги про стягнення пені за невиконання договірних зобов'язань в розмірі 63 190,01грн, 3% річних від суми заборгованості в розмірі 6793,30грн, індексу інфляції в розмірі 23 625,80грн. також не підлягають задоволенню, оскільки є взаємов'язанами з вимогами про стягнення основної заборгованості та є наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, в стягненні якої відмовляється.

Згідно зі ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 910/9459/18 скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське сервісне підприємство" (02098, м. Київ, пр. Павла тичини, 2, код ЄДРПОУ 32379082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Магна Продакшн" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, код ЄДРПОУ 41298800) 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн.. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/14800/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов