Рішення

від 16.04.2019 по справі 902/33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2019 р.          Cправа № 902/33/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Приватна агрофірма "Войславичі"

(с. Войславичі, Сокальський район, Львівська область, 80011)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД"

(вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)

про стягнення 152 745,76 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився

У С Т А Н О В И В :

15.01.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н. від 09.01.2019 Приватного підприємства Приватна агрофірма "Войславичі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" заборгованості в загальному розмірі 152 745,76 грн, з яких: 108 058,79 грн. - основний борг; 35 416,25 грн. - інфляційні нарахування; 9 270,72 грн - 3% річні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки молока № 010-РЖ/ВД від 01.03.2014 в частині оплати поставленого товару (молока).

Ухвалою суду від 21.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/33/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2019.

Ухвалою суду від 19.02.2019 підготовче засідання відкладено на 19.03.2019.

Ухвалою суду від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/33/19 для судового розгляду по суті на 16.04.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. У клопотанні № 17 від 09.04.2019 позивач просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, отримані останній під розписку, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, № 14475/03, від 21.10.2010).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням неявки учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 16.04.2019 прийнято прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» (відповідач, за Договором Покупець) та Приватним підприємством Приватною агрофірмою «Войславичі» (позивач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 010-РЖ/ВД поставки молока, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати сільськогосподарську продукції., що є власно вирощеною (виробленою) – молоко в встановлений строк, у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, викладених в даному Договору по ціні, узгодженій між сторонами в додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору молоко повинно відповідати вимогам стандарту ДСТУ 3662-97.

Закупівельна ціна на молоко і система оплати при його закупівлі встановлюються і регулюються відповідними нормативними документами з урахуванням установлених базисних норм по жиру (3,4%) і білки (3,0%). (п. 4.1. Договору)

Оплата товару здійснюється безготівково, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. Загальна сума Договору складає суму вартості усіх поставлених партій товару за період дії Договору. (п. 4.2. Договору)

Відповідно до п. 5.1. Договору молоко здається Постачальником та приймається Покупцем: по кількості – згідно заліковій вазі, яка визначається в приймальних відділеннях Покупця; по якості – згідно результатів аналізу лабораторії Покупця.

Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015. Якщо за 15 календарних днів до закінчення дії даного Договору жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про його припинення то Договір пролонговується на 1 рік на тих самих умовах. (п.п. 9.1., 9.2. Договору)

За доводами позивача, на виконання умов Договору в січні та лютому 2016 позивачем здійснено поставку молока на адресу відповідача на загальну суму 133 381,30 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за приймальною квитанцією № TF5МПФ-262 від 31.01.2016 (за січень 2016р.) позивачем поставлено відповідачу молоко на загальну суму 61 123,50 грн. (а.с.11,12). За приймальною квитанцією № б/н від 29.02.2016 позивачем поставлено відповідачу молоко на загальну суму 72 257,80 грн. (а.с.13,14). Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу молока за визначений період складає 133 381,30 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем проведено часткові розрахунки за Договором поставки молока № 010-РЖ/ВД від 01.03.2014. (а.с. 67-70) При цьому суд зважає, що сума грошових коштів перерахована відповідачем на рахунок позивача складає 55 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами складено та обопільно підписано акт звірки розрахунків за лютий 2016 року за змістом якого за відповідачем рахується початкове сальдо в розмірі 90 800,99 грн. Кінцеве сальдо станом на дату складання акту звірки становить 108 058,79 грн.

При розгляді справи судом з'ясовано, що між сторонами не існує інших господарських відносин.

З урахуванням наведеного, суд розцінює зазначений акт звірки як визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 108 058,79 грн.

Неналежне виконання зобов'язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором та законом .

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі Договору, покладеного в основу позову, на момент прийняття рішення, доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є правомірною, та задовольняється в заявленій сумі в розмірі 108 058,79 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 35 416,25 грн інфляційних нарахувань та 9270,72 грн три проценти річних.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Це твердження відповідає і правовій позиції ВСУ від 22.03.2017 №6-2829цс16.

За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 9270,72грн. за період з 01.03.2016 по 09.01.2019 та інфляційні нарахування в загальній сумі 35 416,25грн. за період березень 2016 року – листопад 2018 року.

Перевіривши розрахунки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем при підрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань допущено помилки в бік заниження, оскільки за визначений в розрахунку період, за розрахунком суду, розмір 3% річних складає 9273,79 грн, а інфляційних – 41 502,51 грн. Водночас, означені вимоги, з огляду на положення ст. 14 ГПК України, підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем .

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 2 291,18 грн витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" (вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 35438742) на користь Приватного підприємства Приватна агрофірма "Войславичі" (с. Войславичі, Сокальський район, Львівська область, 80011, код ЄДРПОУ 19340483) 108 058 (сто вісім тисяч п'ятдесят вісім) грн 79 коп. – основного боргу; 35 416 (тридцять п'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн 25 коп. – інфляційних нарахувань; 9 270 (дев'ять тисяч двісті сімдесят) грн 72 коп. – 3% річних та 2 291 (дві тисячі двісті дев'яносто одну) грн 18 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 квітня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (с. Войславичі, Сокальський район, Львівська область, 80011)

3 - відповідачу (вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)