Рішення

від 16.04.2019 по справі 906/120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/120/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фільтрз"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 39094,92 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фільтрз" звернулося до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 39094,92грн, із яких 30000,00грн основного боргу, 7037,74грн пені, 612,42грн 3% річних, 1444,76грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.02.2019 суддею Шніт А.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 05.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

18.03.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 13.03.2019 про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області Дєдух О.М. від 18.03.2019 №60/2019, у зв'язку з тим, що суддя Шніт А.В. з 18.03.2019 по 22.03.2019 перебуває у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 906/120/19, згідно якого вказана справа передана судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою від 19.03.2019 суддя Вельмакіна Т.М. прийняла справу до свого провадження, відкрила провадження у справі та призначила судове засідання для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

02.04.2019 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої, у зв'язку із незручним графіком поїздів між Запоріжжям та Житомиром, що викликає необхідність 5-денного відрядження та неможливістю направити представника ТОВ "Юнайтед Фільтрз" просить розглянути справу без його участі.

В судове засідання 16.04.2019 представник позивача не прибув, про причини неявки повідомив у клопотанні від 02.04.2019 (а.с. 105).

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на позовну заяву, його представник у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся завчасно на належним чином, про що свідчить підпис представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 104).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фільтрз" (позивач, продавець) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 108/15 (далі - Договір (а.с. 12-13, 54-55), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання, надалі товар.

За умовами п. 1.2. Договору, товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Товар має бути належної якості та відповідати стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації (сертифікату якості (безпеки), санітарно-гігієнічним вимогам), які встановлюють вимоги до якості для товару, надаються постачальником за вимогою покупця та входять до вартості товару.

У п.2.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010), за адресою: м. Радомишль, вул. Микгород №71, якщо інше не зазначено у Специфікації.

Згідно п.2.2 Договору, особливості виготовлення та/або поставки товару, у тому числі строки поставки окремих партій визначаються у Специфікації.

Відповідно до п.3.1 Договору, загальна сума Договору поставки визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами Специфікацій у грошовому виразі і не повинна перевищувати 300000 грн.

Згідно з п.3.2 Договору, покупець сплачує за товар, що поставляється за даним Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах, передбачених Додатком до даного Договору (Специфікацією).

За умовами п.4.1. Договору, передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

14.02.2018 сторонами було підписано Специфікацію № 2 (додаток №2 до Договору (а.с. 14)), за якою сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу фільтроелемент у кількості 8 одиниць загальною вартістю 72238,11 грн (з ПДВ). Термін поставки товару 4-6 тижнів від дати розміщення замовлення згідно п. 5.1. цього Додатку. Оплата 100% при умові відтермінування платежу 30 календарних днів від дати поставки обладнання.

Позивач у позовній заяві вказав, що товар був поставлений відповідачу своєчасно та отриманий ним за видатковою накладною №25 від 07.03.2018 по довіреності № 255 від 06.03.2018 на суму 72238,11грн, однак відповідач, в порушення умов Договору, провів лише часткову оплату, внаслідок чого загальна сума невиконаного відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару склала 30000,00грн.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу у розмірі 30000,00 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7037,74грн пені, 612,42грн 3% річних та 1444,76грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України, 193 ГК України та, відповідно, норми ГПК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №108/15 від 10.06.2015, з Додатком №2 до нього (а.с. 12-15, 54-57).

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, видатковою накладною №25 від 07.03.2018 підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 72238,11грн (а.с.17). Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого за довіреністю представника та відтиском печатки відповідача на накладній (а.с. 16, 17).

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач свій обов'язок по оплаті отриманого товару на день вирішення спору виконав частково на суму 47238,11 грн (а.с. 18-20,60-63), заборгувавши 25000,00грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав, викладені у позовній заяві обставини не спростував.

За вказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню на суму 25000,00грн. У стягненні 5000,00грн слід відмовити, оскільки останні сплачені відповідачем 23.01.2019, тобто, до звернення позивача до суду. Вказане не заперечується позивачем у заяві від 13.03.2019 (а.с. 78 (зворотній бік)).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи допущене відповідачем порушення умов Договору в частині проведення розрахунків, позивач також просить стягнути з відповідача 7037,74грн пені, 612,42грн 3% річних, 1444,76грн інфляційних втрат.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 6 Специфікації №2 від 14.02.2018, яка є додатком №2 до договору, сторонами визначено, що за порушення термінів оплати поставленого товару, визначених п. 3.2. цього Договору, або додатках, замовник сплачує штраф 0,5% від вартості товару за кожен календарний день прострочення.

Враховуючи, що штраф та пеня (як різновиди неустойки) розмежовуються на основі способу їх обчислення, оскільки пеня є змінною величиною, так як її нарахування відбувається за кожен день прострочення; а штраф є стабільною величиною, тому що визначається одноразово, суд вважає, що визначений п. 7.2 Договору та п. 6 Специфікації штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен календарний день прострочення, за кваліфікуючими ознаками є пенею.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку (а.с. 10), пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано за період з 07.04.2018 по 07.10.2018 у розмірі подвійної облікової стави НБУ за кожен день прострочення, з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 7037,74 грн проведено вірно, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 07.04.2018 по 07.10.2018 в сумі 612,42грн (а.с. 11) є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Що стосується інфляційних, то згідно абз. 2, 3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", слід враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Однак, при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не було враховано дифляційні процеси у липні 2018, а також здійснені відповідачем проплати. Крім того, з разрахунку позивача вбачається нарахування інфляційних втрат за травень, червень та серпень 2018, однак у вказаних місяцях 2018 року інфляція становила 100%, тобто, не нараховувалась.

За розрахунком суду, здійсненого за визначений позивачем період, з урахуванням дифляційних процесів та здійснених відповідачем проплат, сума правомірно заявлених до стягнення інфляційних складає 933,91грн. У стягненні 510,85 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 33584,07грн, з яких: 25000грн основного боргу, 7037,74 грн пені, 612,42 грн 3% річних та 933,91 грн інфляційних, є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню. У стягненні 5000,00 грн основного боргу та 510,85 грн інфляційних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фільтрз" до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71, ід. код 05418365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фільтрз" (69095, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 4а, кім. 35, ід. код 39034791):

- 25000грн основного боргу;

- 7037,74 грн пені;

- 612,42 грн 3% річних;

- 933,91 грн інфляційних;

- 1650,21 грн судового збору.

3. У стягненні 5000,00 грн основного боргу та 510,85 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.04.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - позивачу -69002 , м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 4-А кім. 35;

3 - відповідачу - 12201, Житомирська обл., Радомишльський район, місто Радомишль, вул. Микгород,б. 71 - рек. з пов. про вруч.