Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/493/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/493/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19"

про стягнення 90 350,90 грн.

Представники сторін:

від позивача Березова І.Г. (довіреність № 38 від 02.01.19)

від відповідача Сенчило В.В. (адвокат за договором)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19" (далі - відповідач) про стягнення 90 350,90 грн. за невиконання останнім своїх зобов'язань за договором № 00601/4-03 від 15.05.2018 на послуги водопостачання та водовідведення питної води.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 56 163,18 грн., інфляційних втрати в розмірі 23 300,32 грн., 3% річних в розмірі 5 271,08 грн. та штрафу в розмірі 5 616,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/493/19, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2019.

15.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків для приєднання доказів до матеріалів справи, до якого також долучено відзив на позов.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: в розрахунку позовних вимог позивачем нараховані суми за послуги, що не мають відношення до укладеного між сторонами договору, зокрема позивач нараховує по окремому коду № 3-50302 кількість та вартість стоків, які були використані для виготовлення гарячої води на бойлері, що знаходиться на балансі іншої юридичної особи; у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б фіксували факт постачання гарячої води та її водовідведення відповідачу, а методи визначення обсягів спожитої гарячої води не погоджені сторонами та були обрані на власний розсуд позивачем; 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесено зміни, зокрема до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Водночас відповідач не здійснює такої діяльності.

21.02.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.03.2019.

28.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що у відповідача відсутній лічильник для обліку питної води для потреб гарячого водопостачання, а також для обліку стоків гарячої води. Позивач та ПАТ Київенерго , як виконавець послуг з централізованого постачання гарячої води, щомісячно знімали показання з приладу обліку, що встановлений у центральному тепловому пункті та складали акти про зняття показань з приладу обліку. Прийняття Закону України від 10.04.2014 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів. Відповідач у спірний період не звертався до позивача із заявою про неотримання ним дебетово-інформаційних повідомлень. Крім того, відсутність відміток банку відповідача не звільняє відповідача від здійснення оплати за фактично спожиті послуги у строки, встановлені у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У підготовчому засіданні 05.03.2019 оголошено перерву до 19.03.2019.

13.03.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 19.03.2019 з'явились представники позивача і відповідача та надали суду письмові заяви про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

19.03.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

19.03.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.04.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 09.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.05.2002 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (назву якого змінено на приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник-19" (далі - абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00601/4-03 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом від 07.07.1994 № 65.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник: забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874- 82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з підпунктами а), д) пункту 2.2. договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін.

Відповідно до п. 2.3. договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2. Правил користування системи водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п.3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2016 по 29.02.2016 на загальну суму 64 812,39 грн., в підтвердження чого позивачем надано розшифровки рахунків абонента за спірний період.

Також до матеріалів справи надано копії актів про зняття показань з приладу обліку, за період з січня по лютий 2016 року по коду абонента № 3-302, за адресами точок обліку: вул. Цвєтаєвої Марини, 4, (о/р 3-218-23), вул. Закревського, 83/2 (о/р 3-218-22), вул. Закревського, 83/2 (о/р 3-218-93), вул. Закревського, 83А (о/р 3-218-24), вул. Закревського, 83А (о/р 3-218-95), вул. Цвєтаєвої Марини, 4, (о/р 3-218-94).

На підтвердження обсягу стоків гарячої води позивачем долучені копії актів про зняття показань з приладу обліку, за період з січня по лютий 2016 року по коду абоненту ПАТ"Київенерго", за адресою точки обліку: вул. Закревського, 85Б (о/р 3-218-74).

Проте, як зазначав позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2016 по 26.02.2016, оплачена відповідачем лише частково у розмірі 8 649,21 грн. (за рахунок пільг і субсидій), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 56 163,18 грн. за період з січня по лютий 2016 року, з якої за кодом 3-302 - 42 053,96 грн.; за кодом 3-50302 - 14 109,22 грн.

Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 23 300,32 грн., 3% річних в розмірі 5 271,08 грн. та штраф в розмірі 5 616,32 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (чинних станом на час надання послуг у спірний період), зазначені Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (п. 1.4. Правил №190).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Субспоживачем, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, є суб'єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 передбачено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами договору, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

На підставі укладеного між сторонами договору відповідачу було відкрито особові рахунки №№ 3-218-23, 3-218-22, 3-218-93, 3-218-24, 3-218-95, 3-218-94 та присвоєно код № 3-302, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення.

Нарахування вартості наданих послуг у період січня по лютий 2016 (включно) здійснювалось позивачем за тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг згідно з постановою № 969 від 31.03.2015.

За розрахунком позивача, у період з 01.01.2016 по 26.02.2016 сума наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення по коду абонента № 3-302 становила 50 703,17 грн., сума здійснених часткових оплат - 8 649,21 грн., сума боргу - 42 053,96 грн.

Актами про зняття показань приладів обліку по коду абонента № 3-302 підтверджено обсяги спожитої питної води за період з 01.01.2016 по 26.02.2016, що визначені позивачем у розрахунку заборгованості. Зазначені акти підписані зі сторони відповідача та скріплені печаткою відповідача.

Матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку по коду абонента № 3-302.

У той же час, щодо стягнення боргу за кодом 3-50302 у розмірі 14 109,22 грн. за послуги з приймання стоків гарячої води, суд зазначає наступне.

В якості доказів наявності заборгованості з водовідведення гарячої води у заявлений період, позивачем надано суду Акти про зняття показань з приладу обліку, складені між позивачем та АТ Київенерго , а також розшифровки з рахунків абонента.

Натомість, в наданих актах не міститься жодного посилання на те, яку воду вони обліковують (холодну чи гарячу), а розшифровки не підтверджують наявності заборгованості, оскільки не є належними та допустимими доказами цього у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, у вказаних актах не міститься жодного посилання на код відповідача, або на його особовий рахунок, а адреса точки обліку відрізняється від адреси точки обліку відповідача.

Будь-яких інших доказів на підтвердження заборгованості за послугу з водовідведення гарячої води позивачем не надано.

Таким чином, належні та допустимі докази в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту наявності заборгованості з водовідведення гарячої води в матеріалах справи відсутні.

Судом також враховано, що, як зазначив відповідач та не заперечив позивач, на балансі відповідача не перебуває жодний тепловий пункт.

Таким чином, оскільки докази, які б могли підтвердити споживання відповідачем у спірний період гарячої води та її об'єм, відсутні, то суд позбавлений можливості встановити наявність і розмір заборгованості, а відтак позивачем не доведений факт її наявності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 910/9095/17.

У поданих до суду запереченнях позивач зазначив, що протягом спірного періоду здійснював нарахування обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку, встановленого у центральному тепловому пункті, який забезпечує водою декілька будинків та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 85Б (особовий рахунок 3-218-74). У подальшому обсяг питної води, що надійшов до зазначеного теплового пункту, розподілявся у відсотковому співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному з житлових будинків, що споживають воду від даного теплового пункту.

Суд зазначає, що акти про зняття показань з приладу обліку, які складені представниками позивача і АТ Київенерго , лише засвічують кількість води, що надійшла до центрального теплового пункту, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 85Б, а не безпосередньо до відповідача (так як з вказаного теплового пункту вода постачається й до інших будинків).

Наведений позивачем механізм визначення (розрахунку) стоків гарячої води (пропорційно до кількості мешканців) не свідчить про фактичний обсяг наданих послуг з приймання стоків гарячої води та не свідчить про споживання відповідачем гарячої води.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення заборгованості з оплати послуг з приймання стоків гарячої води у сумі 14 109,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, відповідач, підписавши акти про зняття показань з приладів обліку за кодом 3-302 та будучи обізнаним про обов'язок зі сплати спожитих ним послуг, мав здійснювати оплати у передбачений законодавством строк, а саме до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом перевірено розрахунок заборгованості наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента № 3-302 та встановлено, що розрахунок заборгованості у загальній сумі 42 053,96 грн. є вірним та обґрунтованим, відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості суду не надано.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за період з січня по лютий 2016 по коду № 3-302 підтверджено матеріалами справи, заборгованість у сумі 42 053,96 грн. належним чином доведена, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 42 053,96 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесено зміни, зокрема до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, водночас, відповідач не здійснює такої діяльності, то суд зазначає наступне.

26.04.2014 набрав чинності Закон № 1198-VII, яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір не припинив свою дію у зв'язку з прийняттям Закону № 1198-VII, оскільки зазначений закон надає право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим Законом передбачено можливість споживачів (юридичних осіб) отримувати послуги на підставі вже укладених договорів (як колективний споживач); при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 у справі № 910/8730/18.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 23 300,32 грн. інфляційних втрат; 5 271,08 грн. 3% річних та 5 616,32 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є невірним, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено також на суму боргу 14 109,22 грн., у задоволенні якої судом відмовлено.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму 42 053,96 грн., з урахуванням приписів п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та з урахуванням сум та дат розподілу субсидій та пільг, суд встановив, що розмір 3% річних становить 4 040,26 грн., а розмір інфляційних втрат - 17 128,99 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Оскільки відповідачем не було сплачено нарахованої за спірний період заборгованості у розмірі 42 053,96 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 4 205,40 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 83/2, ідентифікаційний код 23493672) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 42 053,96 грн. (сорок дві тисячі п'ятдесят три грн. 96 коп.) основного боргу, 4 040,26 грн. (чотири тисячі сорок грн. 26 коп.) 3% річних, 17 128,99 грн. (сімнадцять тисяч сто двадцять вісім грн. 99 коп.) інфляційний втрат, 4 205,40 грн. (чотири тисячі двісті п'ять грн. 40 коп.) штрафу та 1 433,64 грн. (одну тисячу чотириста тридцять три грн. 64 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2019.

Суддя О.Г. Удалова