Рішення

від 18.04.2019 по справі 914/326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа №914/326/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Н.Петровській, розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гора Захід", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Ростиславовича, м.Львів

про стягнення 14 149,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Максимець Л.В.- керівник

від відповідача: Ткачук А.Р. - ФОП

Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Гора Захід" до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Ростиславовича про стягнення 14 149,82 грн.

Ухвалою суду від 22.02.19 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 06.03.19 р.

Ухвалою суду від 06.03.2019р.розгляд справи відкладено на 03.04.2019р. Ухвалою суду від 03.04.2019р. розгляд справи відкладено на 18.04.2019 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем ТзОВ Гора-Захід та ТзОВ Марком-Захід укладено договір оренди торгівельних площ №04/09 від 01.09.2016р. Пунктом 6.2.4 договору визначено, що орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду. Позивачем укладено договір суборенди №391 від 01.08.2017р. торгової площі в розмірі 48кв.м, що знаходиться на першому поверсі Торгового центру Марк з ФОП Ткачуком А.Р.28.10.2017р. між сторонами укладено угоду про припинення чинності договору суборенди №391 від 01.08.2017р. та підписаний акт приймання-передачі (повернення об'єкту суборенди від 29.10.2017р. Однак, на даний час відповідачем не проведено розрахунки за користування торгівельними площами, борг становить 10 552,23грн. орендна плата, 3165,67грн. -штраф 30% від грошового зобов'язання та 431,92грн. - 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає, що договір оренди укладений між орендарем та орендодавцем №04/09 від 01.09.2016р. має ознаки недійсності. Крім того, розмір штрафних санкцій, а саме штраф 30% від суми боргу є неправомірно нарахованим, оскільки нарахований з пропуском терміну позовної давності понад один рік. Просить у позові відмовити.

Заяви і клопотання сторін .

29.03.2019 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву за вх. №13454/19 з додатками.

17.04.2019 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів та відповідь на відзив за вх. №16082/19.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гора Захід" (надалі - Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Анатолієм Ростиславовичем (надалі - Суборендар) 01.08.2017 р. укладено Договір суборенди № 391, згідно якого Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне суборендне користування Об'єкт суборенди, а саме: торгову площу (приміщення) в розмірі 48кв.м, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового центру "Марк" за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95, під умовним внутрішнім номером № 013. Відповідно до п. 4.1. Договору суборенди, даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Згідно п. 4.1.1. Договору суборенди, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1 цього Договору та закінчується 31 серпня 2018 року.

Даний об'єкт суборенди належить на праві приватної власності ТзОВ "Марком-Захід" на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю від 14.06.2007 р. Позивач користувався об'єктом суборенди (оренди) згідно умов Договору оренди № 04/09 від 01.09.2016 р. (надалі - Договір оренди), укладеного між ТзОВ "Марком-Захід" (Орендодавець) та ТзОВ "Гора Захід" (Орендар). Відповідно до п. 6.2.4. даного Договору оренди Орендар (ТзОВ "Гора Захід") має право передавати Об'єкт оренди в суборенду. Строк (термін) договорів суборенди не повинні перевищувати строку (терміну) дії даного Договору. Крім того, відповідальність за будь-які порушення вчинені майбутніми суборендарями орендар бере на себе особисто та відшкодовує орендодавцю в повному обсязі.

Згідно п. 3.2. Договору суборенди, Об'єкт суборенди, повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Суборендарем не пізніше 01 серпня 2017 року. Пунктом 3.3. Договору суборенди встановлено, що при передачі об'єкта суборенди, складається акт приймання-передачі Об'єкта суборенди (Додаток №3), який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 3.4. Договору суборенди Об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту приймання-передачі Об'єкта суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Об'єкт суборенди прийнятий відповідачем та сторони підписали акт приймання - передачі (Об'єкта суборенди) 01.08.2017 р.

Згідно із п. 5.1. та п. 5.1.1. Договору суборенди розмір суборендної плати за весь Об'єкт суборенди встановлюється Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни на суборендну плату (надалі - Протокол), який є невід'ємним додатком до даного договору (Додаток № 2). Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між Сторонами, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі Об'єкта суборенди і діє до 28 лютого 2018 року, якщо інше не зазначено в самому Протоколі. Відповідно до п. 5.2. Договору суборенди, суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря щомісячно, до 5 числа поточного місяця суборенди. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі Об'єкта суборенди.

Відповідно до п. 1 Протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату (Додаток № 2 до Договору суборенди), Сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 10 800,00 грн. (за 48кв.м суборендованої площі Об'єкту суборенди) на місяць протягом серпня 2017 року. Загальна вартість суборенди на місяць становить: 10 800,00 грн. Відповідно до п. 2 Протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату (Додаток № 2 до Договору суборенди), Сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 11 280,00 грн. (за 48кв.м суборендованої площі Об'єкту суборенди) на місяць протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2017 року, січня, лютого 2018 року. Загальна вартість суборенди на місяць становить: 11 280,00 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Згідно п. 5.8. Договору суборенди суборендна плата не залежить від наслідків господарської діяльності Суборендаря і повинна сплачуватися в порядку та строки зазначені у п. 5.2. даного Договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гора Захід" та Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Анатолієм Ростиславовичем 28.10.2017 р. укладено Угоду про припинення чинності Договору суборенди № 391 від 01.08.2017 р., відповідно до якої Сторони домовились про припинення чинності Договору суборенди № 391 від 01.08.2017 р. 29 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 2 даної Угоди у зв'язку з припиненням чинності Договору суборенди суборендар гарантує оплату всіх платежів, передбачених Договором суборенди в повному обсязі. В п. 3 вказаної Угоди сторони передбачили, що з моменту виконання Суборендарем зобов'язань передбачених п. 2 цієї Угоди, сторони вважатимуть умови Договору суборенди виконаними в повному об'ємі і не матимуть жодних взаємних претензій.

Відповідно до п. 7.3. Договору суборенди Об'єкт суборенди, повинен бути переданий Суборендарем та прийнятий Орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення строку (терміну) дії даного Договору або його дострокового розірвання.

Об'єкт суборенди повернутий відповідачем 29.10.2017 р., що не заперечується сторонами та підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) Об'єкта суборенди від 29.10.2017 р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Так, протягом строку суборенди, а саме з 01.08.2017 р. (з моменту підписання акту приймання-передачі) по 29.10.2017 р. відповідач повинен сплатити за строкове платне суборендне користування Об'єктом суборенди 32 632,23грн.

Відповідно до п. 6.1.4. Договору суборенди, (Суборендар зобов'язується) своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з Протоколом погодження договірної ціни на суборендну плату.

Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив лише частково оплату суборендних платежів в розмірі 22 080,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

У зв'язку з неоплатою відповідачем в повному обсязі суборендних платежів позивач звернувся до суду із позовом та просить стягнути з відповідача 10 552,23 грн. заборгованості із суборендної плати.

Відповідно до п. 8.4. Договору суборенди, у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суборендної плати згідно п. 5.2. даного Договору Орендар може вимагати від Суборендаря, а Суборендар в такому випадку зобов'язаний сплатити на користь Орендаря, за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо період прострочення перевищує 5 (п'ять) календарних днів, - неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання. Так, позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання понад 5 (п'ять) календарних днів нарахував з неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання, що становить 3 165,67 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 431,92 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гора Захід" та Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Анатолієм Ростиславовичем 01.08.2017 р. укладено Договір суборенди № 391, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне суборендне користування Об'єкт суборенди, а саме: торгову площу (приміщення) в розмірі 48кв.м, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового центру "Марк" за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95, під умовним внутрішнім номером № 013, та Суборендар зобов?язується своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з протоколом погодження договірної ціни на суборендну плату.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини з оренди нежитлового приміщення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.4. Договору суборенди Об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту приймання-передачі Об'єкта суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Об'єкт суборенди був прийнятий Суборендарем (Відповідачем) та Сторони підписали Акт приймання - передачі (Об'єкта суборенди) 01.08.2017 р.

Згідно із п. 5.1. та п. 5.1.1. Договору суборенди, розмір суборендної плати за весь Об'єкт суборенди, встановлюється Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни на суборендну плату, який є невід'ємним додатком до даного договору

Відповідно до п. 1 Протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату (Додаток № 2 до Договору суборенди), Сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 10 800,00 грн. (за 48кв.мсуборендованої площі Об'єкту суборенди) на місяць протягом серпня 2017 року. Загальна вартість суборенди на місяць становить: 10 800,00 грн. Відповідно до п. 2 Протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату (Додаток № 2 до Договору суборенди), Сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 11 280,00 грн. (за 48кв.мсуборендованої площі Об'єкту суборенди) на місяць протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2017 року, січня, лютого 2018 року. Загальна вартість суборенди на місяць становить: 11 280,00 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Як встановлено судом, 28.10.2017 р. укладено Угоду про припинення чинності Договору суборенди № 391 від 01.08.2017 р., відповідно до якої Сторони домовились про припинення чинності Договору суборенди № 391 від 01.08.2017 р. 29 жовтня 2017 року. Відповідно до п. 2 даної Угоди у зв'язку з припиненням чинності Договору суборенди суборендар гарантує оплату всіх платежів, передбачених Договором суборенди в повному обсязі.

Об'єкт суборенди був повернутий Суборендарем 29.10.2017 р., що не заперечується сторонами та підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) Об'єкта суборенди від 29.10.2017 р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Так, протягом строку суборенди, а саме з 01.08.2017 р. (з моменту підписання акту приймання-передачі) по 29.10.2017 р. відповідач повинен був сплатити за строкове платне суборендне користування Об'єктом суборенди 32 632,23 грн.

Відповідно до п. 6.1.4. Договору суборенди, (Суборендар зобов'язується) своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з Протоколом погодження договірної ціни на суборендну плату.

Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив лише частково оплату суборендних платежів за серпень та вересень 2017 р. в розмірі 22080,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем не сплачено суборендну плату за жовтень 2017 р. (по дату припинення договору суборенди - 29.10.2017 р.), яка становить 10 552,23 грн.

Суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення суду, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів щодо оплати заявленої до стягнення суми в розмірі 10 552,23 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 8.4. Договору суборенди, у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суборендної плати згідно п. 5.2. даного Договору Орендар може вимагати від Суборендаря, а Суборендар в такому випадку зобов'язаний сплатити на користь Орендаря, за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо період прострочення перевищує 5 (п'ять) календарних днів, - неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання.

Позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання понад 5 (п'ять) календарних днів нарахував з неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання, що становить 3 165,67 грн., які просить стягнути з відповідача.

Однак, відповідач у відзиві на позов просить застосувати строк спеціальної позовної давності до стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 5.2. Договору суборенди, суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря щомісячно, до 5 числа поточного місяця суборенди.

Відповідно до Угоди про припинення чинності Договору суборенди № 390 від 01.08.2017 р. сторони домовилися, що Договір суборенди припиняє чинність 29 жовтня 2017 року. Відповідно до п. 2 даної Угоди у зв'язку з припиненням чинності Договору суборенди суборендар гарантує оплату всіх платежів, передбачених Договором суборенди в повному обсязі.

Отже, на момент укладення 01.08.2017 р. Угоди про припинення чинності Договору суборенди позивачу було відомо про його порушене право щодо несплати відповідачем суборендних платежів та відповідно відомо про право нарахування відповідачу за прострочення останнім виконання грошового зобов'язання понад 5 (п'ять) календарних днів неустойки у формі штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надіслана на адресу Господарського суду Львівської області 17.02.2019 р., про що свідчить відмітка Укрпошти на поштовому конверті, в якому була надіслана позовна заява з додатками.

З огляду на викладене, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки у формі штрафу, який, відповідно до приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, є скороченим і становить один рік.

Позивач не просив поновити пропущений строк, не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, не надав доказів наявності обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та заяви про поновлення строку позовної давності.

Стаття 267 Цивільного кодексу України встановлює наслідки спливу позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання, що становить 3 165,67 грн., із пропуском строку позовної давності, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 431,92 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. роз?яснено, що сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1, 4.1).

Враховуючи наведене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 431,92грн. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Щодо тверджень відповідача про те, що він вважає договір суборенди № 391 від 01.08.2017 р., на який посилається позивач, має ознаки недійсності, оскільки на ньому відсутні печатки ТзОВ Марком-Захід та викликає сумнів автентичність підпису директора Голяка Л.В. Судом в судовому засіданні оглянуто оригінал договору оренди, наданий позивачем, на якому присутні і підпис і печатка товариства. На момент прийняття рішення даний договір не був визнаний недійсним, а відтак посилання відповідача на його недійсність не заслуговують на увагу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що останній вважає, що позивачем не надано належним чином послуг оренди та немає підстав для оплати, оскільки в орендованому приміщенні не було світла, не підтверджені жодними доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1491,22 грн .

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Ростиславовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гора Захід" (79026, м.Львів, вул.І.Рубчака, буд.23, кв.57;код ЄДРПОУ 40764848) 10 552,23 грн. заборгованості, 431,92 грн. 3% річних та 1 491,22 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 24.04.2019 р.

Суддя Чорній Л.З.