Рішення

від 24.04.2019 по справі 910/2448/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2019Справа № 910/2448/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного підприємства Комсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екопарк водних видів спорту

про стягнення 68 638,26 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Комсервіс звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Екопарк водних видів спорту про стягнення 68 638,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з охорони майна № КС-030-ФО від 16.06.2017, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2448/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

26.03.2019 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що з кінця серпня 2018 позивач почав неналежно виконувати свої зобов'язання за Договором, в зв'язку з чим, відповідач неодноразово звертався до позивача про усунення відповідних недоліків під час надання охоронних послуг, однак, позивач ігнорував всі зауваження, в зв'язку з чим, відповідач змушений був достроково припинити Договір шляхом письмового повідомлення про це.

Також, відповідач зазначає, що акт наданих послуг № 713 від 16.10.2018 відповідачем не було підписано з огляду на п. 3.5 Договору, а вимога щодо надання письмових зауважень була виконання шляхом надіслання письмового зауваження щодо якості та обсягу наданих послуг, а саме зазначено про те, що охоронці запізнювались на свої робочі місця, були професійно не підготовлені, не знали свої функціональних обов'язків, мали неохайний вигляд, однак, позивач не відреагував на зазначені зауваження, чим порушив п. 3.5 Договору.

05.04.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Екопарк водних видів спорту (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством Комсервіс (далі - виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг з охорони майна № КС-030-ФО (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з охорони майна (далі - охоронні послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Послугами за Договором є охорона майна замовника на зазначених у Додатку № 1 Договору об'єктах охорони, що забезпечується персоналом виконавця шляхом здійснення таких заходів: використання технічних засобів охорони; контроль за станом майнової безпеки об'єкта охорони; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об'єкт охорони.

Охоронні послуги надаються у дні та години згідно з Додатком № 1 (невід'ємна частина) Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору про передачу замовником об'єкта охорони під охорону виконавцю повноважені представники складають Акт - Додаток № 3 (невід'ємна частина) Договору, у якому вказується стан технічної укріпленості об'єкта охорони, технічний стан системи електронного виклику, безоплатне забезпечення персоналу охорони приміщенням, обладнанням, інвентарем, засобами зв'язку та комунальними послугами, інші питання, що стосуються умов охорони.

Згідно з п. 3.3 Договору охоронники безпосередньо підпорядковуються виконавцю . З питань, що стосуються охоронних заходів на об'єкті, персонал охорони керується письмовими рекомендаціями замовника, наданих виконавцю, які не суперечать вимогам законодавства з питань охоронної діяльності.

У відповідності до п. 3.4 Договору про надані протягом календарного місяця охоронні послуги виконавець складає два примірники підписаного уповноваженою особою виконавця з прикладенням його печатки акти та в останній робочий день цього місяця передає замовнику для розгляду.

Акт про надання охоронних послуг розглядається замовником протягом п'яти календарних днів з дня отримання, підписується уповноваженою особою замовника з прикладенням його печатки та повертає виконавцю один примірник акту. При наявності у замовника зауважень щодо якості та обсягу наданих охоронних послуг, він має право підписати акт про надання охоронних послуг за відповідний місяць із письмовими обґрунтованими зауваженнями та передати їх разом з підписаним актом виконавцю для розгляду та надання замовнику письмового повідомлення про вжиті заходи (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору акт про надання охоронних послуг не розглянутий замовником у визначений п. 3.5 Договору строк вважається підписаним змовником без зауважень, зазначені в ньому охоронні послуги такими, що надані виконавцем у повному обсязі та якісно.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість охоронних послуг визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 2 (невід'ємна частина) Договору), згідно з яким, за відповідний календарний місяць виконавець видає замовнику рахунок-фактуру для оплати.

Оплата вартості охоронних послуг щодо певного об'єкта охорони розпочинається з дня складення сторонами акту, зазначеного у п. 3.2 Договору, та закінчується з дня наступного за днем припинення надання охоронних послуг відносно даного об'єкта охорони (п. 4.3 Договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору нарахування вартості охоронних послуг за неповний календарний місяць здійснюється пропорційно кількості днів, протягом яких надавалися охоронні послуг.

За умовами п. 4.5 Договору замовник оплачує вартість охоронних послуг на умовах передплати у повному розмірі, щомісячно, протягом перших п'яти банківських днів поточного місяця, за цей місяць, на підставі рахунку-фактури виконавця.

У пункті 5.1.1 Договору визначено, що замовник має право, зокрема на отримання охоронних послуг належної якості в обсягах на умовах Договору та надавати письмові зауваження щодо якості та обсягу наданих охоронних послуг.

Згідно з п. 5.1.2 Договору замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість охоронних послуг на умовах Договору та повідомляти уповноважену особу виконавця про всі недоліки та порушенням умов Договору для вжиття відповідних заходів реагування

Відповідно до п. 5.2 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема надавати охоронні послуги якісно та в обсягах відповідно до вимог законодавства з питань охоронної діяльності та згідно з умовами Договору.

Пунктами 9.4 та 9.5 Договору узгоджено, що дія Договору може бути достроково припинена шляхом письмового повідомлення сторони іншу сторону з цього приводу за 20 календарних днів до дня припинення дії Договору.

Припинення дії Договору не звільняє замовника від оплати вже наданих послуг виконавця.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено дислокацію об'єктів.

Додатком № 2 до Договору сторонами викладено протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого, вартість однієї години охорони працівником цілодобової охорони на об'єкті замовника становить 31 грн.

16.06.2017 сторонами підписано Акт обстеження технічного стану об'єкта та приймання його під охорону.

В подальшому, сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 26.10.2017 та № 2 від 02.05.2018, відповідно до яких, зменшено кількість постів на об'єкті змовника, та викладено Додаток 1 до Договору у нових редакціях.

01.10.2018 відповідач звернувся до позивача із Листом у якому повідомив, що достроково припиняє дію Договору та просив здійснити розрахунок за надані послуги включно до 15.10.2018.

Листом б/н б/д відповідач повідомив позивача, що за період з 30.09.2018 по 15.10.2018 надані охоронні послуги не відповідають якості та обсягу послуг згідно із Договором, оскільки були неодноразові випадки, що на пости виставлялись охоронці із запізненням до 12 годи, не підготовлені професійно, не знали функціональних обов'язків та мали неохайний вигляд, що призводило до конфліктів з адміністрацією об'єктів, а також до справедливих нарікань з боку відповідача, в зв'язку з чим, відповідач зазначив, що вважає за доцільне не оплачувати охоронні послуги за вказаний період.

У відповідь на даний лист, позивач зазначив, що жодних повідомлень від замовника не находило, що підтверджує виконання виконавцем своїх зобов'язань за Договором, в зв'язку з чим просив сплатити вартість наданих послуг за Договором в розмірі 67 580 грн., підписати Акт про надання охоронних послуг за жовтень та повернути один примірник виконавцю.

Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, однак відповідач за послуги за вересень - жовтень 2018 року не розрахувався, в зв'язку з чим, станом на день складання позовної заяви, за відповідачем обліковується заборгованості в розмірі 58 080 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до п. 3.4 Договору про надані протягом календарного місяця охоронні послуги виконавець складає два примірники підписаного уповноваженою особою виконавця з прикладенням його печатки акти та в останній робочий день цього місяця передає замовнику для розгляду.

Акт про надання охоронних послуг розглядається замовником протягом п'яти календарних днів з дня отримання, підписується уповноваженою особою замовника з прикладенням його печатки та повертає виконавцю один примірник акту. При наявності у замовника зауважень щодо якості та обсягу наданих охоронних послуг, він має право підписати акт про надання охоронних послуг за відповідний місяць із письмовими обґрунтованими зауваженнями та передати їх разом з підписаним актом виконавцю для розгляду та надання замовнику письмового повідомлення про вжиті заходи (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору акт про надання охоронних послуг не розглянутий замовником у визначений п. 3.5 Договору строк вважається підписаним змовником без зауважень, зазначені в ньому охоронні послуги такими, що надані виконавцем у повному обсязі та якісно.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами без зауважень та заперечень підписано Акт надання послуг № 650 від 30.09.2018 за вересень 2018 року на суму 45 260 грн.

У зазначеному акті також зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

В свою чергу, Акт наданих послуг № 713 від 16.10.2018 на суму 22 320 грн. не підписаний відповідачем.

Листом б/н б/д відповідач повідомив позивача, що за період з 30.09.2018 по 15.10.2018 надані охоронні послуги не відповідають якості та обсягу послуг згідно із Договором, оскільки були неодноразові випадки, що на пости виставлялись охоронці із запізненням до 12 годи, не підготовлені професійно, не знали функціональних обов'язків та мали неохайний вигляд, що призводило до конфліктів з адміністрацією об'єктів, а також до справедливих нарікань з боку відповідача, в зв'язку з чим, відповідач зазначив, що вважає за доцільне не оплачувати охоронні послуги за вказаний період.

У відповідь на даний лист, позивач зазначив, що жодних повідомлень від замовника не находило, що підтверджує виконання виконавцем своїх зобов'язань за Договором, в зв'язку з чим просив сплатити вартість наданих послуг за Договором в розмірі 67 580 грн., підписати Акт про надання охоронних послуг за жовтень та повернути один примірник виконавцю.

У пункті 5.1.1 Договору визначено, що замовник має право, зокрема на отримання охоронних послуг належної якості в обсягах на умовах Договору та надавати письмові зауваження щодо якості та обсягу наданих охоронних послуг.

Згідно з п. 5.1.2 Договору замовник зобов'язаний, зокрема повідомляти уповноважену особу виконавця про всі недоліки та порушенням умов Договору для вжиття відповідних заходів реагування

Відповідно до п. 5.2 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема надавати охоронні послуги якісно та в обсягах відповідно до вимог законодавства з питань охоронної діяльності та згідно з умовами Договору.

При цьому, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень відповідача адресованих позивачу про порушення умов Договору та надання послуг неналежної якості та у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливості позивача вжити відповідних заходів реагування, з яких би можливо було встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов Договору.

Сам по собі Лист відповідача, із зазначенням певних обставин, за відсутності будь-яких підтверджуючих документів в підтвердження зазначених обставин, не може бути належною мотивованою відмовою від прийняття та відповідно оплати наданих послуг.

При цьому, суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості та у менших об'ємах.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.5 Договору замовник оплачує вартість охоронних послуг на умовах передплати у повному розмірі, щомісячно, протягом перших п'яти банківських днів поточного місяця, за цей місяць, на підставі рахунку-фактури виконавця.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 58 080 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 58 080 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 7 804,40 грн. пені, 2 106,09 грн. 3% річних та 647,77 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що за прострочення грошового зобов'язання, визначеного п.п. 4.1, 4.5-4.6 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7 804,40 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, виходячи із меж позовних вимог, заявлених позивачем у прохальній частині, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 655,14 грн. та інфляційні втрати в розмірі 647,77 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 8 400 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У якості понесених витрат позивач надав суду Договір про надання правової допомоги №16 від 10.01.2018, укладений між позивачем та адвокатом Дешко М.М., Додаткову угоду № 1 від 01.11.2018 до Договору, Акт наданих послуг від 04.04.2019 на суму 4 700 грн. та платіжне доручення № 139 від 04.04.2019 на суму 4 000 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти стягнення з відповідач витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що позивачем не доведено фактичний обсяг розміру таких витрат, а також не надано жодних доказів відображення адвокатом доходів та витрат за цією справою відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесення позивачем реальних витрат у розмірі 4 000 грн., як вартості адвокатських витрат, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача адвокатських витрат у розмірі 3 920 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екопарк водних видів спорту (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 18; ідентифікаційний код: 40306223) на користь Приватного підприємства Комсервіс (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6, корп. 1; ідентифікаційний код: 31810668) заборгованість в розмірі 58 080 (п'ятдесят тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 7 804 (сім тисяч вісімсот чотири) грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 14 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 24.04.2019

Суддя О.А. Грєхова