Рішення

від 18.04.2019 по справі 917/294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа № 917/294/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", вул. Шулявська, 5, м. Київ, 04116

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні, 69, м. Полтава, 36022

про стягнення 102 565,16грн.

Суддя Кльопов Ігор Геннадійович

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 (див. протокол);

від відповідача - ОСОБА_2 (див. протокол).

18.04.2019 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, долучено їх до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Київ, до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава, про стягнення 102 565,16 грн., у т.ч. 86 166,67 грн. - сума попередньої оплати по Договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р., 8 616,66 грн. - штраф, 5 083,84 грн. - інфляційні втрати та 2 697,99 грн. - 3% річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає з підстав невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно поставки товару за договором № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р.

Відповідач позов визнає та у відзиві № 35 від 04.03.2019 р. (вх. № 2204 від 05.03.2019 р.) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання за договором № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р. на 60%.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, заслухавши представників сторін, суд,

встановив:

22.06.2017 року між Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів та Товариством з обмеженою відповідальністю Інфокс (Покупець) було укладено договір № 22/06/2017-1В.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець (ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів ) зобов'язувався поставити сільськогосподарську продукцію - висівки пшеничні українського походження, надалі Товар , в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, погоджених з Покупцем (ТОВ Інфокс ) і зазначених у додаткових угодах до цього Договору, а Покупець - прийняти ОСОБА_3 і здійснити за нього розрахунок .

Пунктом 5.1 договору передбачено, оплата ОСОБА_3 здійснюється Покупцем на підставі рахунку, що надається Продавцем Покупцю на кожну партію ОСОБА_3.

Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів надано Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс рахунок-фактуру № П-00000972 від 10.11.2017 р. на оплату ОСОБА_3 згідно з додатковою угодою № 8 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р. на суму 140 001,00 грн. та рахунок-фактуру № П-00001143 від 14.12.2017 р. на оплату ОСОБА_3 згідно з додатковою угодою № 11 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р. на суму 295 000,00 грн. (а.с. 23-24).

Позивачем було здійснено оплату вказаних рахунків у розмірі 140 001,00 грн. - згідно з додатковою угодою № 8 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р. та 247 800,00 грн. - згідно з додатковою угодою № 11 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р.

Відповідно до п. 6.3 договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р. перехід права власності на ОСОБА_3 від Продавця до Покупця відбувається в момент оформлення Сторонами відповідних видаткових накладних на кожну партію ОСОБА_3.

Відповідач передав у власність позивача ОСОБА_3 (висівки пшеничні) на суму 136 696,98 грн. згідно з додатковою угодою № 8 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р. та 164 937,45 грн. згідно з додатковою угодою № 11 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р., що підтверджується видатковими накладними № П-00000743 від 10.11.2017 р. (поставка згідно з додатковою угодою № 8 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р.) та № П-00000871 від 20.12.2017 р., № П-00000007 від 02.01.2018 р. (поставка згідно з додатковою угодою № 11 до договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р.), підписаними сторонами.

Посилаючись на те, що Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів недопоставлено позивачу ОСОБА_3 за договором № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р., останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 102 565,16 грн., у т.ч. 86 166,67 грн. - сума попередньої оплати по Договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р., 8 616,66 грн. - штраф, 5 083,84 грн. - інфляційні втрати та 2 697,99 грн. - 3% річних.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо оплати товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань не передав позивачу товар в належній кількості та в строки, передбачені договором № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 86 166,67 грн. попередньої оплати по Договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1.2 договору № 22/06/2017-1В 22.06.2017 р., визначено, що у разі порушення Продавцем вимог п.п. 1.2, 3.2 цього Договору, а також коли останнім не виконана частково або в повному обсязі поставка ОСОБА_3 в строк, визначений в додаткових угодах до Договору, Продавець зобов'язаний за першою письмовою вимогою Покупця, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання такої вимоги (поштою, факсимільним зв'язком, кур'єром чи нарочно), сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 10% від загальної вартості ОСОБА_3, стосовно якого стосується порушення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 231 043,74 грн. штрафу (а.с. 23-33), суд прийшов до висновку, що він є обґрунтованим та вірним.

Водночас, як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву № 35 від 04.03.2019 р. (вх. № 2204 від 05.03.2019 р.) просить суд зменшити розмір санкцій за неналежне виконання зобов'язання за договором № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р. на 60%.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, Державне підприємство Полтавський комбінат хлібопродуктів посилається на своє скрутне матеріальне становище. Також у тексті клопотання зазначено, що позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором. Проте, відповідачем не вказано виняткових підстав для зменшення суми штрафу, зокрема, не доведено, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Також судом встановлено, що на момент винесення рішення Державне підприємство Полтавський комбінат хлібопродуктів не повернуло позивачу попередню оплату по Договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р. в розмірі 86 166,67 грн.

Враховуючи наведене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Крім того, такі правові наслідки порушення грошового зобов'язання, як сплата 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, є за своєю суттю компенсаційними виплатами, а не штрафними санкціями, а тому положення п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на них не поширюються.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок 3% річних в розмірі 2 697,99 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 5 083,84 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення з ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів витрат на правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18.

Товариством з обмеженою відповідальністю Інфокс подано до суду попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, а також копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката ОСОБА_1 та довіреності на вказаного представника позивача.

Проте, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів оплати послуг адвоката, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За таких обставин, враховуючи, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними документами, в частині стягнення останніх слід відмовити.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (36022, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69, код ЄДРПОУ 00952166, р/р 26006500095636 в ПАТ КРЕДІ ОСОБА_4 , МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 14289688, п/р 26000557403001 в ПАТ АСВІО БАНК м. Чернігів, МФО 353489) 102 565,16 грн., у т.ч. 86 166,67 грн. - сума попередньої оплати по Договору № 22/06/2017-1В від 22.06.2017 р., 8 616,66 грн. - штраф, 5 083,84 грн. - інфляційні втрати та 2 697,99 грн. - 3% річних, а також 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2019 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кльопов І.Г.