Рішення

від 22.04.2019 по справі 922/592/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/592/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту", м. Харків про стягнення 19500,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 4/17 від 02.01.2019 року;

відповідача - ОСОБА_2, (директор) на підставі наказу № 21-ок від 11.02.2016 року та витягу з ЄДР (після виходу з нарадчої кімнати не з`явився).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" про стягнення 19500,00 грн. попередньої оплати за договором від 31.05.2018 року № 141/18 про надання послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з моменту вручення даної ухвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.03.2019 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 6149).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 08.04.2019 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.04.2019 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 8480), в якому проти позову заперечує, посилаючись та те, що позивач не в повному обсязі надав відповідачу документи, передбачені договором та необхідні для виготовлення документації для надання дозволу на спеціальне водокористування, що й стало підставою для відмови Державного агентства водних ресурсів України у видачі відповідного дозволу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.04.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо розроблення документації та отримання дозволу на спеціальне водокористування у строки, визначені договором, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 19500,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2019 року проти позову заперечував, зазначив про те, що ненадання дозволу позивачу на спеціальне водокористування відбулося з вини позивача, оскільки останній не в повному обсязі надав необхідну документацію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

31.05.2018 року між Комунальним підприємством Харківської районної ради Комуненерго (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту (відповідач, виконавець) було укладено договір про надання послуг № 141/18, у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг згідно ДК 021-2015 71330000-0 Інженерні послуги різні , а саме:

Розробка документації для отримання дозволу на спеціальне водокористування для 57 свердловин та 1 приймача стічних вод згідно переліку об'єктів з адресами (Додаток № 3 до договору);

Отримання дозволу на спеціальне водокористування для 57 свердловин та 1 приймача стічних вод згідно переліку з адресами (Додаток № 3 до договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг, що є предметом цього договору становить суму у розмірі 39000,00 грн., ПДВ не передбачений.

Відповідно до п. 2.2 договору, вказана у п. 2.1 договору сума грошових коштів підлягає сплаті замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виконавця в такому порядку:

- 50% передплата в сумі 19500,00 грн. перераховується після підписання цього договору;

- 50% в розмірі 19500,00 грн. підлягає сплаті після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт обома сторонами.

Розділом 3 договору визначено порядок прийому-передачі робіт.

Пунктом 3.2 договору визначено, що передача документації, що має бути пронумерована та підписана відповідальною особою, згідно Додатку № 2 цього договору, від імені замовника до виконавця здійснюється супровідними документами. Супровідний документ складається замовником у двох примірниках, завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.

Пунктом 3.4 договору визначено, що послуги, що є предметом цього договору надаються виконавцем у строк, не пізніше 01.09.2018 року, за умови виконання замовником п. 4.5 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, з моменту підписання цього договору замовник уповноважує виконавця представляти інтереси замовника у стосунках з усіма органами влади, в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, Державним агентством водних ресурсів України в Харківській області, пов'язаних з виконанням цього договору та видає доручення на представника виконавця.

Відповідно до п. 6.3 договору, договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, додатком № 2 до договору сторони узгодили перелік даних, необхідних для розробки та отримання Дозволу на спеціальне водокористування.

Як зазначає позивач, на виконання умов, укладеного між сторонами договору, передав відповідачу документи, необхідні для отримання дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується актом прийому-передачі документації від 05.06.2018 року.

В подальшому, 08.06.2018 року позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за договором у розмірі 19500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 884 від 08.06.2018 року.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо розробки документації та отримання дозволу на водокористування у строки, визначені договором.

Так за твердженням позивача, відповідач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Харкова до Сектору у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державного агентства водних ресурсів України з заявою та документами на отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Проте результат розгляду вищезазначеної заяви виявився негативним та позивач не отримав дозволу на водокористування.

В подальшому, 16.10.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист про повернення авансу у розмірі 19500,00 грн., у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору.

17.10.2018 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначив про необхідність надання додаткових документів для отримання дозволу та зазначив, що зауваження щодо розробки документації будуть усунені у 5-ти денний термін з моменту отримання ІТНВПВ КП Комуненерго .

Листом від 11.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу в розмірі 19500,00 грн. та зазначив про відмову від договору.

Вищезазначений лист було отримано відповідачем 15.02.2019 року.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, аванс, сплачений позивачем у розмірі 19500,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що позивач не в повному обсязі надав йому документи, необхідні для виготовлення документації для надання дозволу на спеціальне водокористування, що й стало підставою для відмови Державного агентства водних ресурсів України у видачі відповідного дозволу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів та інших договорів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Предметом укладеного між сторонами Договору від 17.12.2018 року є надання відповідачем на замовлення позивача послуг з розробки документації та отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Дослідивши умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що даний Договір за своєю правовою природою є змішаним договором.

Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, загальною ознакою договору про надання послуг є те, що його предметом є сам процес надання послуги.

На відміну від договору про надання послуг, предметом договору підряду є досягнення матеріалізованого результату.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

В обґрунтування виконання своїх зобов'язань перед відповідачем щодо надання документації, позивачем було надано копію акту приймання-передачі документів від 05.06.2018 року (а.с. 18), в якому зазначено про передачу усієї документації, передбаченої додатком № 2 до договору.

В свою чергу відповідачем було надано копію акту про передачу документів від 05.06.2018 року, відповідно до якого було передано лише частину документів, а саме пункти 6, 7, 8, 9 (а.с. 87).

В судовому засіданні судом було досліджено оригінали актів, наданих сторонами та встановлено, що по-перше вони підписані обома сторонами та скріплені печатками, по-друге вони є відмінними за своїм змістом, оскільки в акті, який був наданий позивачем зазначено про передачу усієї документації, передбаченої додатком № 2, в той час, як в акті наданому відповідачем зазначено про частину переданих документів (пункти 6, 7, 8, 9).

Враховуючи вищенаведене та те, що подані сторонами акти є різними за своїм змістом, в той час, як жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили та суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подані сторонами акти не приймаються судом до уваги в якості належних доказів по справі.

Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, відповідно до пункту 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" суд касаційної інстанції сформулював правову позицію в якій дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

За приписами статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В даному випадку, позивач на виконання умов, укладеного між сторонами договору, здійснив попередню оплату у розмірі 19500,00 грн.

Проте відповідач, свої зобов'язання за договором не виконав та не надав позивачу розроблену документацію та дозвіл на водокористування, які були предметом даного договору.

Як вже було зазначено вище, строк надання послуг відповідачем визначено до 01.09.2018 року (п. 3.4 договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Укладаючи договір з позивачем, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо виготовлення документації та отримання дозволу на спеціальне водокористування у строки, визначені даним договором (до 01.09.2018 року).

Враховуючи те, що договір є обов`язковим для виконання сторонами та відповідач у строки, визначені договором, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В подальшому, у зв'язку з тим, що відповідачем не було повернуто позивачу аванс у розмірі 19500,00 грн., позивач 11.02.2019 року звернувся до останнього з претензією-вимогою про відмову від договору та повернення коштів.

Як вже було зазначено вище, договір, укладений між сторонами, діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому разі до випадку повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 6.3 договору).

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 905/2187/13 суд прийшов до висновку, що: закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.

Враховуючи те, що сторонами не були повністю виконані взяті на себе зобов'язання, суд дійшов висновку, що у відповідності до умов договору та норм законодавства, що договір укладений між сторонами не припинив свою дію 31.12.2018 року.

Проте, враховуючи те, що позивач 11.02.2019 року скористався своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, якою замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, та направив відповідачу претензію про розірвання договору та повернення коштів, яка була отримана відповідачем 15.02.2019 року, суд дійшов висновку, що договір на даний час є розірваним.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові № 910/12382/17 від 21 лютого 2018 року.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував зокрема на те, що останній 17.10.2018 року звертався до позивача з листом щодо надання додаткової документації, необхідної для отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Проте, як зазначає відповідач, позивачем не були надані відповідні документи, у зв'язку з чим у відповідача не було можливості виконати умови договору.

Суд не погоджується із вищезазначеними запереченнями з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, строк виконання відповідачем робіт з виготовлення документації та отримання дозволу на спеціальне водокористування був встановлений до 01.09.2018 року.

В той час, як відмова у видачі вищезазначеного дозволу була надана позивачу 05.09.2018 року, тобто вже після закінчення строків, встановлених в договорі.

Лист відповідача про надання додаткових документів від 17.10.2018 року також направлено вже після спливу строку виконання робіт.

Щодо посилань відповідача на відсутність вини останнього у не наданні позивачу дозволу на спеціальне водокористування, у строки, визначені договором, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено вище, грошові кошти у розмірі 19500,00 грн. були перераховані позивачем в якості авансу, в той час, як аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати, тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Предметом, укладеного між сторонами договору було саме розроблення відповідачем документації та отримання дозволу на спеціальне водокористування для позивача.

Відповідач свої зобов'язання щодо отримання дозволу не виконав, що є підставою для повернення авансу, сплаченого позивачем у розмірі 19500,00 грн.

У зв'язку з чим позивач, скористався своїм правом, передбаченим статтею 849 ЦК України та відмовся від договору, шляхом надіслання відповідачу претензії-вимоги за вих. № 174-17 від 11.02.2019 року про відмову від договору та зобов'язання відповідача повернути аванс у сумі 19500,00 грн.

Встановлення обставин щодо наявності вини, на відсутність якої посилається відповідач, встановлюється в разі нарахування штрафних санкцій та стягнення збитків, в той час, як предметом даного позову є повернення авансу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач, не виконав свої зобов`язання щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування у строки, визначені договором та приймаючи до уваги, що позивач скористався своїм правом, наданим ч. 4 ст. 849 ЦК України та відмовився від договору в односторонньому порядку, надіславши претензію про розірвання договору та повернення коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу коштів у розмірі 19500,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з поданого відповідачем відзиву, останнім зазначено про понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн., які відповідач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом було задоволено позовні вимоги, витрати відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту ) на послуги адвоката залишаються за відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 6, 509, 530, 570, 610, 627, 629, 837, 849, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту (61003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38278590) на користь Комунального підприємства Харківської районної ради Комуненерго (62466, Харківська область, Харківський район, смт Хорошево, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 39402730) 19500,00 грн. коштів (авансу) та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Витрати понесені відповідачем (Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту ) на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн. залишити за відповідачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Комунальне підприємство Харківської районної ради Комуненерго (62466, Харківська область, Харківський район, смт Хорошево, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 39402730).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту (61003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38278590).

Повне рішення складено "24" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_3

922/592/19