Рішення

від 23.04.2019 по справі 922/383/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/383/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного

провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мілкфуд", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 52 834,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мілкфуд", про стягнення 38 436,50 грн. основної заборгованості, 4 646,95 грн. пені, 6 843,65 грн. штрафу, 2 532,15 грн. інфляційних втрат, 372,00 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

18 лютого 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків позовної заяви до 28 лютого 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2019 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/383/19, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 травня 2018 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 30-г купівлі-продажу товару. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати скраплений газ (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість). Якість товару, який передається у власність (поставляється) покупцю, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, який підлягає сертифікації). Загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, сторонами не обмежується і зазначається на підставі фактичного обсягу поставки, фіксується в видаткових накладних. Поставка товару в рамках цього договору проводиться окремими "погодженими об'єктами", "Погоджений об'єм", надалі "Об'єм" - обумовлена продавцем та покупцем кількість товару, визначена сторонами і зазначена в видатковій накладній. Загальна вартість (ціна) цього договору не обмежується сторонами і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором. Покупець зобов'язаний здійснювати 100 - відсоткову попередню (авансову) передплату ціни (вартості) кожної партії товару, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору. Невиконання цього обов'язку покупцем надає продавцеві право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим договором повністю або частково (у тому числі відмовитися від передачі у власність (поставки) товару. Партія товару, що була поставлена продавцем покупцеві без часткової або повної передплати, підлягає повній та остаточній оплаті в термін, що не перевищує 3-х банківських днів від дати поставки. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових кошті на банківський поточний рахунок продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого продавцем, протягом дня його виставлення (п.п. 3.1, 3.5, 3.6 договору). За невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна на вимогу і на корить продавця сплатити пеню в розмірі 0,5 % відсотка від несвоєчасно перерахованої (поставленої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (п.п. 5.1, 5.3 договору). Відповідно до п. 7.1 договору, договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором. Передача у власність (поставки) товарів за цим договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку щоразу автоматично пролонговується (продовжується) на 1 рік. У випадку передачі у власність (поставки) товарів покупцеві за цим договором після спливу строку, передбаченого абзацом другим цього пункту, покупець зобов'язується повністю оплатити такі товари.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 68 436,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4791 від 23 серпня 2018 року та рахунком на оплату № 2320 від 23 серпня 2018 року. Втім, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач лише частково сплатив вартість отриманого товару, що підтверджується копією платіжного доручення № 883 від 25 вересня 2018 року на суму 30 000,00 грн., що й стало підставою для позивача звернути з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору № 30-г купівлі-продажу товарів від 17 травня 2018 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору, не сплачено своєчасно та в повному вартість отриманого товару, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 30-г купівлі-продажу товарів від 17 травня 2018 року у розмірі 38 436,500 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 4 649,95 грн. пені та 6 843,65 грн. штрафу суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 5.3 договору, сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу, виходячи з п. 5.3 договору, приписів ст. 232 ГК України, 253, 254, 530 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що позивачем не враховано вимоги вище вказаних норм, а саме здійснено нарахування пені та штрафу до виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманого товару (23 серпня 2018 року позивачем було поставлено відповідачу товар, і відповідно до п. 3.5 договору останнім днем, встановленим відповідачу для виконання свого зобов'язання є 29 серпня 2018 року). За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 4 242,03 грн. (за період з 30 серпня 2018 року по 24 вересня 2018 року та з 25 вересня 2018 року по 29 листопада 2018 року) та штрафу у розмірі 3 843,65 грн. (10% від вартості неоплаченого товару, з огляду на часткову оплату товару до спливу 30 денного строку (проведено часткову оплату 25 вересня 2018 року, а сплив 30-ти денного строку - 28 вересня 2018 року)) є обґрунтованим, правомірним. Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 407,92 грн. пені та 3 000,00 грн. штрафу є необґрунтованою та безпідставно заявленою.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 372,00 грн. 3% річних та 2 532,15 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, приписи 253, 254, 530, 625 ЦК України, судом встановлено, що позивачем не враховано вимоги вище вказаних норм, а саме здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат до виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманого товару (23 серпня 2018 року позивачем було поставлено відповідачу товар, і відповідно до п. 3.5 договору останнім днем, встановленим відповідачу для виконання свого зобов'язання, є 29 серпня 2018 року). За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача 3% річних у розмірі 354,75 грн. та 2 500,97 грн. інфляційних втрат (за період з 30 серпня 2018 року по 24 вересня 2018 року, з 25 вересня 2018 року по 29 листопада 2018 року) є обґрунтованим, правомірним. Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31,18 грн. є необґрунтованою та безпідставно заявленою.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 795,33 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мілкфуд" (61054, м. Харків, вул. Василя Стуса, 4-А, код ЄДРПОУ 41080889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код ЄДРПОУ 34392042) 38 436,50 грн. основної заборгованості, 354,75 грн. 3% річних, 2 500,97 грн. інфляційних втрат, 4 242,03 грн. пені, 3 843,65 грн. штрафу та 1 795,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/383/19