Рішення

від 23.04.2019 по справі 922/529/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/529/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів", м. Костополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс", м. Харків про стягнення 22378,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів", м. Костополь звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс", м. Харків про стягнення з відповідача 22378,00 грн. за поставку ливарних виробів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/529/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18 березня 2019 року на 11:00 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 18 березня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 18 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву у судовому засіданні до 23 квітня 2019 року до 11:40 годин.

08 квітня 2019 року через канцелярію суду, Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод скловиробів" надано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

22 квітня 2019 року через канцелярію суду, Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод скловиробів" подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Станом на 23 квітня 2019 року відповідач передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на позовну заяву - не скористався, заперечення проти позову не навів. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал суду від 27 лютого 2019 року та від 18 березня 2019 року на адресу відповідача. Крім того на адресу суду повернулась ухвала суду від 27 лютого 2019 року з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання", яка направлялась на адресу відповідача.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 квітня 2018 між Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод скловиробів" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс" (відповідачем, постачальником) укладено договір поставки. Предметом поставки є виготовлення та поставка ливарних виробів. Письмово договір між сторонами не було підписано.

Так, на виконання договірних зобов'язань 12 квітня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс" виставлено рахунок на оплату № 12/04 на суму 45378,00 грн.

Матераіли справи свідчать про те, що позивач 17 квітня 2018 року та 27 квітня 2018 року здіснив авансові платежі в сумі 15378,00 грн. та 7000,00 грн. відповідно.

Проте, як зазначає Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів", відповідач станом на час звернення позивача до суду належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, поставка вищезазначеного товару покупцю здійснена так і не була.

06 грудня 2018 року позивач на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс" направив письмову вимогу №4, в якій останнього було сповіщено про необхідність повернння сплаченої грошової суми в розмірі 22378,00 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 22378,00 грн.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статтей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 181 Господарського кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обовязки.

При цьому, позивачем доведено, що ним на виконання усної домовленості було здійснено попередню оплату товару на суму 22378,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №910640 від 17 квітня 2018 року та №910879 від 27 квітня 2018 року. Поряд із тим, відповідач на обумовлену суму товар так і не поставив.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін цього виконання) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 3500,00 грн.

Позивач зазначає, що між ним та Адвокатським об'єднанням "МГ ПАРТНЕРС" договір про надання правової допомоги № 02 від 01 лютого 2018 року, згідно пункту 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатським об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно пункту 2.6. договору про надання правової допомоги № 02 від 01 лютого 2018 року для надання юридичної допомоги клієнту, Адвокатське об'єднання призначає: Адвоката ОСОБА_1 що діє на підставі Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1237 від 16 березня 2017 року. 01 лютого 2018 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, на підставі якого Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно пункту 4.1. договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року вартість послуг, перелічених в розділі 2 даного договору встановлюється у виставлених клієнтом рахунка та підтверджується актами виконаних робіт від 06 березня 2019 року та від 28 березня 2019 року на загальну суму 3500,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи суму задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 3500,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на послуги адвоката в сумі 3500,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машліт Плюс" (61089, м. Харків, пр-т. ІндустріальнийАДРЕСА_1, поточний рахунок 26008052247133 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 41182191) на користь Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дерев'яна, 7, поточний рахунок 26005000014043 в АТ "Укрексімбанк" м. Рівне, МФО 322323, код ЄДРПОУ 30923971) 22378,00 грн. за поставку ливарних виробів,1921,00 грн. судового збору та 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_2