Вирок

від 24.04.2019 по справі 530/416/19

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/416/19

Номер провадження 1-кп/530/59/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2019 р. Зіньківський районнийсуд Полтавськоїобласті в складі:головуючого-судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 ,з участюпрокурора ОСОБА_3 ,розглянувши всудовому засіданнів залісуду містаЗіньків Полтавськоїобласті матеріаликримінального провадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12019170170000118 від 19.03.2019 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Велика Павлівка,Зіньківського районуПолтавської областіжителя АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України,одруженого,має наутриманні чотири дитини,не працюючого,раніше несудимого, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що ОСОБА_4 ,19.03.2019року близько12години,з метоютаємного викраденнячужого майна,усвідомлюючи суспільно-небезпечнінаслідки свогодіяння табажаючи їхнастання,шляхом вільногодоступу перебуваючина територіїкукурудзяного поля,розташованого поблизус.Бобрівник,Зіньківського району, Полтавської області, яке орендує ПрАТ «АТП 15339», кадастровий номер земельної ділянки 5321386400:00:006:0005, загальна площа ділянки 2,7813 га., таємно, протиправно розпочав викрадення кукурудзи в качанах вагою 530 кг. на загальну суму 1464 гривень 12 копійок, після чого помістив вказану кукурудзу до причепу автомобіля ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поряд, виконавши таким чином всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки його дії у подальшому були присічені заступником директора ПрАТ «АТП- 15339» ОСОБА_5 та працівниками поліції Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст.28,62 Конституції України,ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4ст. 95 КПК України,суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1КПК Українипередбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно дост.94КПК Українисуд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінює кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_4 , свою вину в інкримінуємих йому злочинах визнав в повному обсязі, в повному обсязі визнав фактичні обставини справи. Будучи допитаним в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку. Просив суд призначити покарання згідно чинного законодавства, але не позбавляти волі вказавши, що матеріальні збитки відшкодував.

Визнані органом досудового розслідування представник потерпілого ОСОБА_5 , на виклик суду не прибув, хоча відповідно до вимог ст. ст.135,136,325 КПК Українита положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8ст.135 КПК України, про що свідчить повідомлення про вручення йому судових повісток. До суду від потерпілого поступила заява про розгляд справи у його відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання. При призначенні виду та міри покарання покладається на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому злочині визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_4 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_4 .. Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_4 , кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 , достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він вину визнає повністю і щиро кається в здійсненому, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан і вважає ці обставини, згідно зі ст.66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Згідно зіст.67КК Україниобставини,які обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 відсутні.

Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З врахуваннямПостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року іззмінами,внесеними згідноПостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №18від 10.12.2004року,№8від 12.06.2009року,№11від 06.11.2009року,те,що ОСОБА_4 скоїв злочин передбаченийч.2 ст.15, ст. 185 ч 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочину; обставин вчиненого злочину, суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин справи та наслідків, а також особи ОСОБА_4 , думки потерпілого,характеристику обвинуваченого,що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством.

На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленимст.2 КПК України.

Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання в межах альтернативної санкції закону про кримінальну відповідальність, суд, на підставі ст. 458КПК України, керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5 - 48к -13 від 23 січня 2014 року.

Зокрема, в ній Верховним Судом України сформульовано висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі "Довженко проти України" від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Згідно характеристики ОСОБА_4 , характериється позитивно.

З огляду на юридичну суть та зміст положень ст.ст.50,65 КК України, суд також вважає, що захід примусу відносно ОСОБА_4 , внесе корективив соціально-психологічнівластивості обвинуваченого,нейтралізує негативнінастанови тазмусить йогододержуватись положеньзакону прокримінальну відповідальністьі позбавитьможливості вчинятинові злочини.Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення.

Згідно медичного висновку ОСОБА_4 - практично здоровий.

Речові докази посправі: кукурудза в качанах вагою 530 кг., передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , власниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передано на зберігання ОСОБА_4 ..

Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 118,124-126,321, 369, 371, 373-376, 380, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 виним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази по справі: кукурудза в качанах вагою 530 кг., яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області - повернути власнику, ПрАТ «АТП- 15339», автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , власниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернути власникам, або законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_1