Рішення

від 19.04.2019 по справі 562/4064/18

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/4064/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасники справи: представник позивача-адвокат ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит" , Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві позивач ОСОБА_2 просить зняти арешти, що накладені на земельну ділянку площею 0,25га, розташовану у с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області, кадастровий номер 5622680600:03:001:0267, на підставі постанов відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 18 червня 2009 року та від 27 травня 2010 року, ухвали Рівненського міського суду від 20 жовтня 2009 року та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області від 28 травня 2012 року, від 18 квітня 2014 року і від 15 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 20 травня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей та в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме, вказану вище земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_4 його правонаступником є ОСОБА_2, проте в силу накладеного арешту реалізація предмету іпотеки з метою задоволення вимог кредитора за договором позики є неможлива. Іпотекодержатель має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених нею вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому наявні усі підстави для звільнення вказаного майна з під арешту.

Відзиви на позов відповідачі не подавали.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та з аналогічних мотивів, додатково пояснивши, що письмової відмови нотаріуса у зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження позивач не отримував, із заявами до Рівненського міського суду про скасування заходів забезпечення позову не звертався, підстави накладення арешту на спірне майно державною виконавчою службою невідомі.

Відповідачі та треті особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

Згідно поданої заяви відповідач ОСОБА_3 не заперечує щодо задоволення позову просить розглянути справу без його участі.

З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 20 травня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 80000 грн. строком до 20 травня 2011 року останній передав земельну ділянку площею 0,25га, що знаходиться у с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області.

Після смерті 15 вересня 2017 року ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 набула майнових прав Іпотекодержателя за вказаним вище іпотечним договором, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29 серпня 2018 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуцження об'єктів нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року вбачається, що на спірний предмет іпотеки - земельну ділянку в с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області, кадастровий номер 5622680600:03:001:0267, зареєстроване обтяження за №14614710 на підставі договору іпотеки від 20 травня 2009 року , іпотекодержатель ОСОБА_2

Також з указаної інформації з Державних реєстрів речових прав вбачається, що на вказану земельну ділянку на підставі постанов відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 18 червня 2009 року та від 27 травня 2010 року, ухвали Рівненського міського суду від 20 жовтня 2009 року та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області від 28 травня 2012 року, від 18 квітня 2014 року і від 15 вересня 2016 року державними реєстраторами внесені обтяження у виді арешту майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека, це іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ст.7 Закону України Про іпотеку ).

Тобто, іпотекодержатель ОСОБА_2 має переважне право на задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_3 боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на іпотечне майно чи в інший передбачений законом спосіб.

Відповідно до положень ст.24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Водночас, доказів внесення іпотекодержателем ОСОБА_2 відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та наявності письмової відмови нотаріуса у зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до договору іпотеки від 20 травня 2009 року на підтвердження наявності цивільного спору позивач суду не представила.

А згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області 20 жовтня 2009 року з метою забезпечення цивільного позову по вказаній справі про стягнення боргу в цивільній справі за позовом ТОВ ОТП Банк до ОСОБА_3, ПП-фірма Бондекс , ТОВ Саніда-Груп про стягнення заборгованості за кредитним договором накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно, зокрема, земельну ділянку площею 0,25га, що знаходиться у с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин 7, 8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Аналогічні роз'яснення місяться в п.10 постанови Пленум Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , яким зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відомості про звернення до Рівненського міського суду Рівненської області учасників справи про скасування заходів забезпечення позову та прийняте цим судом рішення у справі №2-1058/10, позивачем не надано.

А з інформації від 24 жовтня 2018 року вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області перебуває виконавче провадження №52219809 з примусового виконання рішення Рівненського міського суду 14 травня 2010 року про солідарне стягнення на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна з боржників ОСОБА_3, ПП-фірма Бондекс , ТОВ Саніда-Груп заборгованості за кредитним договором в сумі 5172148,40 грн. та 313044,48 грн. пені.

Також, позивачем не представлено суду доказів і не заявлялися відповідні клопотання про їх витребування у ході судового розгляду, що здійснювалося у загальному порядку, які б спростовували накладення їх у порядку іншого, зокрема, кримінального судочинства, оцінку правомірності якого не може бути надано у порядку цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17-ц).

А відповідно до ст.ст.12, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім передбачених цим Кодексом випадків.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування арешту на майно є недоведеними, а тому позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про зняття арешту з майна відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією ЦПК України (п.15.5 Перехідних положень ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2019 року.

Суддя: