Рішення

від 15.04.2019 по справі 627/71/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/71/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - В'юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування на дві земельні ділянки площами 5,23 га, які розташовані на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер їх батько ОСОБА_3.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з земельної ділянки площею 5,23 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії НОМЕР_3.

За життя 11.11.2003 року ОСОБА_3 був складений заповіт, згідно якого він вищевказану земельну ділянку заповів позивачам.

Позивачі з метою прийняття спадщини звернулися до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Окрім цього позивачі в позові зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла їхня мати - ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з земельної ділянки площею 5,23 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії НОМЕР_4.

За життя 11.11.2003 року ОСОБА_5 був складений заповіт, згідно якого вона вищевказану земельну ділянку заповіла своїм донькам - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які відмовилися від прийняття спадщини, про що свідчать їх заяви.

Позивачі з метою прийняття спадщини після смерті матері звернулися до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На даний час позивачі виявили намір успадкувати майно, яке залишилось після смерті їх батьків, оскільки являються спадкоємцями як за заповітом так і за законом, в зв'язку з чим за захистом та визнанням своїх законних прав та інтересів звернулися до суду з позовом та прохають: поновити строк звернення до суду з позовом, встановити факт родинних відносин та визнати за: ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, яка належала матері та на Ѕ частку земельної ділянки, що належала батькові, а за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що належала батькові.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву про підтримання позовних вимог та про слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача - Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про слухання справи у його відсутність та проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та свідка, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 5,23 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, яка знаходиться на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, що підтверджується копією державного акту, оскільки як вбачається з оголошення в газеті Промінь , оригінал державного акту втрачено.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадщину мають особи, зазначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого 11.11.2003 року секретарем Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, ОСОБА_3 земельну частку (пай) згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6 в рівних долях заповів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто позивачам по справі.

На час відкриття спадщини заповіт не змінювався і не скасовувався, про що свідчить відмітка у заповіті.

Позивачі з метою прийняття спадщини в нотаріальному порядку зверталися до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак отримали відмову у видачі свідоцтва на спадщину за заповітом, про що свідчить постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.01.2019 №20/02-31 та №21/02-31, в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючого документу на майно померлого.

Як вбачається з ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а тому позивачі мають право на успадкування майна, що належало їх батькові ОСОБА_3 по Ѕ частці кожен.

Також, як вбачається з матеріалів справи, то після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7, відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 5,23 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, яка знаходиться на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, що підтверджується копією державного акту, оскільки як вбачається з оголошення в газеті Промінь , оригінал державного акту втрачено.

Згідно заповіту, посвідченого 11.11.2003 року секретарем Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, ОСОБА_9 земельну частку (пай) згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 в рівних долях заповіла в рівних долях своїм дочкам: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На час відкриття спадщини заповіт не змінювався і не скасовувався, про що свідчить відмітка у заповіті.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 спадщину за заповітом та за законом після смерті своєї матері ОСОБА_9 не прийняла та на неї не претендує, про що свідчить її нотаріально посвідчена заява (а.с.13).

Натомість, згідно з довідки виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області від 20.12.2018 року №1263, вбачається, що позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 проживав разом із спадкодавцем, а тому відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України він фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та має право за законом на Ѕ частку спадкового майна, яка б належала за заповітом ОСОБА_7

Право на спадкування 1/2 частини земельної ділянки залишається за ОСОБА_6 як за спадкоємицею за заповітом від 11.11.2003 року спадкодавці ОСОБА_4

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив та діти спадкодавця.

Факт, що позивач ОСОБА_1 являється сином померлої ОСОБА_4 підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_7, яка підтвердила той факт, що ОСОБА_4 є матір'ю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивач з метою прийняття спадщини в нотаріальному порядку після смерті матері ОСОБА_10 звертався до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак отримав відмову у видачі свідоцтва на спадщину, про що свідчить постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.01.2019 №23/02-31, в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на майно померлої.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_11 немає, що підтверджується Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20.03.2019 року, де за параметром запиту: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - інформація відсутня.

Зазначене підтверджує ту обставину, що позивачі не мають змоги оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Відповідно до ОСОБА_12 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємець має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування " відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельні ділянки підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачі є спадкоємцями за заповітом та законом після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до складу спадкового майна входять земельнаі ділянки, які знаходяться на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Відповідно до п. 6 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропустили строк для звернення з позовною заявою до суду і просять його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст.127 ЦПК України пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивачі надали суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на Ѕ частку земельної ділянки, яка належала матері ОСОБА_4 та на Ѕ частку земельної ділянки, що належала батькові ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_8 право на Ѕ частку земельної ділянки, що належала батькові ОСОБА_3

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 1216,1217,1223,1261 ЦК України, ст.ст. 259, 265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 була матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частку земельної ділянки площею 5,23 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частку земельної ділянки площею 5,23 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частку земельної ділянки площею 5,23 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 10 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 10 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2).

Костянтинівська селищна рада Краснокутського району Харківської області (місцезнаходження вул. Центральна №98, смт. Костянтинівка, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397365).

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА