Рішення

від 29.03.2019 по справі 703/4726/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4726/18

2/703/821/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 серпня 2017 року померла його мати - ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,4500 га, яка розташована в адміністративних межах Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки в копії державного акту, який він отримав у міськрайонному управлінні ГУ Держгеокадастру в прізвищі матері допущена описка, а саме, її прізвище вказано Кулинич , а потрібно Кулініч , також в нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку, відтак змушений звернутися до суду з позовною заявою в якій просить встановити факт, що державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_3 належить ОСОБА_2, встановити факт, що він, ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,4500 га, яка знаходиться в адміністративних межах Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

21 серпня 2017 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-СР №312657 яке видане 23 серпня 2017 року виконавчим комітетом Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.15).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 13-19-44 виданого 16 серпня 2001 року Санжариською сільською радою ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,45 га розташованої на території Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

Як вбачається з заповіту посвідченого сільським головою Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_4 16 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 усе своє майно заповіла синові ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження серії ІІ-ЯР №893018 виданого 14 березня 1959 року матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 (а.с. 13).

Як вбачається з свідоцтва про народження виданого повторно прізвище матері позивача, ОСОБА_3 вказано ОСОБА_2, батьками останньої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 14).

З листа Смілянської державної нотаріальної контори №485/02-14 від 5 березня 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із Законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчинюють нотаріальні дії, Свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 1 січня 2012 року Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту родинних відносин підлягає до задоволення, факт, який просить встановити позивач має юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить вирішення його особистих майнових прав.

Окрім того, Пленум Верхового Суду України в п. 12 вищевказаної постанови роз'яснив, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по - батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по - батькові або замість імені чи по - батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, імя, по- батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що особа, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю на підставі рішення Санжариської сільської ради народних депутатів від 1 лютого 2001 року, а саме - ОСОБА_3 та особа, яка зазначена у свідоцтві про народження виданому повторно 18 червня 2013 року - ОСОБА_2 -є однією і тією ж особою.

Оскільки іншим способом виправити допущені помилки в правовстановлюючому документі не є можливим, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення та встановлює факт належності правовстановлюючого документа - державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, ОСОБА_2.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

З листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 вбачається, відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається факт належності на праві приватної власності земельної ділянки спадкодавцю. Однак, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса, відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Окрім того, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, окрім того, право власності на земельну ділянку було зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію на час видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1216,1217, 1218, 1225, 1266, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 315, 354 ЦПК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року, листом Верховного Суду України від 1 січня 2012 року Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення ,-

вирішив:

Встановити факт, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №13-19-44 площею 2,4500 га, кадастровий номер 7123787700:02:000:0545, виданий 16 серпня 2001 Санжариською сільською радою на ім'я ОСОБА_3 належать ОСОБА_2, яка померла 21 серпня 2017 року.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2, яка померла, 21 серпня 2017 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,4500 га, яка знаходиться на території Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на землю серії ЧР № 13-19-44 виданого 16 серпня 2001 року Санжариською сільською радою, що належала ОСОБА_2, яка померла 21 серпня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Санжариська сільська рада Смілянського району Черкаської області, вул. Шевченка, 81а с. Санжариха Смілянського району Черкаської області.

Головуючий О.П.Опалинська