Ухвала

від 24.04.2019 по справі 757/20245/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20245/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві клопотання прокурора, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_3 подав досуду клопотанняпро арештмайна у кримінальному провадженні за №62019000000000081.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Державної фіскальної служби України та її територіальних підрозділів, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, в інтересах невстановлених досудовим розслідуванням осіб, у порушення вимог Податкового кодексу України, сприяли в ухиленні від сплати податків. Так, службові особи ДФС України та її територіальних підрозділів у період з 2015 року по теперішній час не провели необхідні процедури в повному обсязі та сприяли в реєстрації ризикових податкових накладних, в результаті чого безпідставно занижено розмір податкових зобов`язань /платежів до Державного бюджету при сплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, чим спричинено тяжкі наслідки.

У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що вказані підприємства створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає в штучному (незаконному) формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Сторона обвинувачення стверджує, що кошти -сума лімітуПДВзазначених підприємств є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР. Таким чином, метою арешту грошових коштів розміщених на рахунку є збереження речових доказів, що відповідає вимогам ст. 98, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Другим управлінням організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000081 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначені кошти, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках. Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Прокурором доведено, що є всі підстави вважати, що сума податку на додану вартість (далі ПДВ) в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) вказаних юридичних осіб є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності та на даний час є достатні підстави вважати, що сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по перелічених вище юридичних осіб може бути використана для надання безпідставного податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, що призведе до їх втрати і унеможливить відшкодування шкоди державі та встановлення причетних до злочину осіб.

Зважаючи на викладене, враховуючи обставини вчинення злочину, так як вони викладені в клопотанні прокурора, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладенню арешту на кошти, оскільки при розгляді клопотання встановлено достатньо даних для висновку, що ці грошові кошти можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому метою арешту грошових коштів є збереження речових доказів, що відповідає вимогам ст. 98, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по наступним підприємствам: ТОВ «СІТІ-БУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39504640); ТОВ «АГРО-ДАР-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38934252); ПП «НАДНІПРЯНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 42546015); ТОВ «Транзпостач» (код 41695985); ТОВ «СГ АРТЕМІДА» (код ЄДРПОУ 30091888); ТОВ «Кухар Рішельє» (код 41094577); ТОВ «Гідросенд» (код 34996776) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею із обов`язковим зазначенням дати та часу при оголошенні Ухвали слідчого судді, а також, повідомляти правоохоронні органи усно та письмово, про суму ПДВ, що знаходяться в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення Ухвали слідчого судді, виконання ухвали доручити Державній фіскальній службі України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора надати особі, на майно якої накладено арешт копію ухвали.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1