Рішення

від 23.04.2019 по справі 200/3542/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/3542/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Донбас ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Донбас ОСОБА_3 (далі - ТОВ Донбас ОСОБА_3 ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі акту перевірки від 06.11.2018 року № 1269/05/99-14-14/35887582 прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

- від 20.11.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200 869,50 грн., з них податкові зобов'язання - 133 913 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 66 956,50 грн.;

- від 19.02.2019 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 155 560 грн., з них податкові зобов'язання - 124 448 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 31 112 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Також зазначав, що правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Вважаючи свої права порушеними позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р від 20.11.2018 року № НОМЕР_1 та від 19.02.2019 року № НОМЕР_2.

Позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що оскільки акти виконаних робіт на території об'єкта позивача - ПАТ Краснодонвугілля були підписані, тобто підтверджена якість надання послуг, тому позивач не запитував докази переміщення трудових ресурсів у свого контрагента, яке надавало послуги на вказаному об'єкті позивача.

На даний час зробити запит до служби безпеки ПАТ Краснодонвугілля з метою надання копій перепусток працівників ТОВ Євро Спецпроект на територію ПАТ Краснодонвугілля не уявляється можливим, оскільки 15.03.2017 року група Метінвест офіційно зробила заяву про те, що втратила контроль над активами та майном ПАТ Краснодонвугілля .

На дату здійснення господарських операцій по договору, що укладений між позивачем та ТОВ Євро Спецпроект на офіційному сайті Міністерства юстиції України була відсутня будь-яка інформація щодо діяльності вказаного контрагента, яка б суперечила законодавству.

Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17 адміністративне провадження № К/9901/1349/17).

Відповідач подав відзив на позовну заяву та пояснення в яких зазначав, зокрема, що під час перевірки було встановлено, що договір виконання послуг від 23.12.2015 року № 2312 підписано директором ТОВ Донбас ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (замовник) та директором ТОВ ОСОБА_5 проект ОСОБА_6 (виконавець). Предметом договору є надання послуг з прибирання приміщень на об'єктах замовника.

Дані АІС Податковий блок містять види діяльності контрагента позивача, які занесені на підставі статті 139 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якою врегульовано інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів. Відповідно до вказаної статті Закону інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами. Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем, зокрема центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії.

Разом з тим, по даним АІС Податковий блок види діяльності контрагента позивача не передбачали по своїй суті послуги з прибирання приміщень та прання спецодягу та не пов'язані зі змістом наданих послуг, передбачених вказаним договором. Контрагент позивача на дату укладання договору територіально знаходився у м.Києві, і до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо переміщення його трудових ресурсів на територію, на якій здійснювалося прибирання; надання послуг з прибирання не мали постійного характеру, а здійснені одноразово.

Під час перевірки податковим органом також встановлений факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ ОСОБА_5 проект .

Крім того, до слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області до 27.12.2017 року здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016080000000009 від 15.01.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України. При розслідуванні встановлено, що невстановлені особи в період 2015-2016 роки створили ряд фіктивних субвЂ�єктів господарювання, у т.ч. ТОВ ОСОБА_5 проект , з метою прикриття незаконної діяльності інших субвЂ�єктів підприємницької діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат для інших субвЂ�єктів господарської діяльності. В ході розслідування у якості свідка допитаний засновник ТОВ ОСОБА_5 проект - ОСОБА_6, який під час допиту пояснив, що він зареєстрував підприємство за грошову винагороду.

Вважав, що господарські операції по договору, що укладений між позивачем та його контрагентом протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися. Тому у зв'язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що контрагент позивача ТОВ Євро Спецпроект фактично виконував посередницьку діяльність між позивачем та своїм контрагентом - ТОВ Совітар . В свою чергу саме ТОВ Совітар виконувало послуги з комплексного прибирання виробничих лазень і прання спецодягу та постільної білизни, які належать до його статутної діяльності.

Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу всі документи щодо свого контрагента. Договір, що укладений між ТОВ Євро Спецпроект та ТОВ Совітар , та акт виконаних робіт по ньому, позивач не надавав відповідачу, оскільки ці документи у позивача були відсутні, так як вони стосуються підприємства, яке не є контрагентом позивача. Ці документи були отримані позивачем у зв'язку з необхідністю виконання ухвали суду про витребування доказів.

Також пояснив, що вироку щодо контрагента позивача судом не винесено. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву та пояснив, що на час проведення перевірки позивача, на час винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень та розгляду судом даної справи вироку щодо контрагента позивача судом винесено не було. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ Донбас ОСОБА_3 як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області (Покровська об'єднана державна податкова інспекція). Є платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток.

Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі наказів Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.06.2018 року № 1002 про проведення перевірки та від 27.06.2018 року № 1106 про перенесення термінів проведення перевірки, відповідних направлень на перевірку проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Донбас ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2018 року № 1269/05/99-14-14/35887582.

Актом перевірки встановлено, зокрема, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок того, що позивачем безпідставно включено до складу витрат витрати по операціям з ТОВ Євро Спецпроект (04201, м.Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3, код ЄДРПОУ 39867093), внаслідок чого занижено податок на прибуток. Також безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по операціям з вказаним контрагентом.

В акті зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137, Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, в результаті чого за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року занижено податок на прибуток всього у сумі 402 796 грн. в т.ч.: 2015 рік - в сумі 116 207 грн., 1 кв. 2016 року - в сумі 125 887 грн., 2017 року - в сумі 148 643 грн., 1 кв. 2018 року - в сумі 12 060 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року занижено податок на додану вартість всього у сумі 133 913 грн., в т.ч.: завищено за грудень 2015 року - в сумі 4 407 грн., занижено за січень 2016 року - в сумі 138320 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ Євро Спецпроект ).

Висновок про вказані порушення зроблені щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Євро Спецпроект (код ЄДРПОУ 39867093), а також з ТОВ Кепітал бізнес Трейд , ТОВ Транзіт сталь .

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договору з ТОВ Євро Спецпроект , що укладений між позивачем та його контрагентом протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, оскільки: контрагентом позивача ТОВ Євро Спецпроект порушувалися норми податкового законодавства; контрагент на дату укладання договору територіально знаходився у м.Києві, і до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо переміщення його трудових ресурсів на територію, на якій здійснювалося прибирання; види діяльності вказаного контрагента, що зазначені в АІС Податковий блок , не передбачали по своїй суті послуги з прибирання приміщень та прання спецодягу та не пов'язані зі змістом наданих послуг, передбачених договором, що укладений з позивачем; крім того, надання послуг з прибирання не мали постійного характеру, а здійснені одноразово.

Вказані обставини встановлені на підставі даних з АІС Податковий блок .

Крім того, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області до 27.12.2017 року здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016080000000009 від 15.01.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. При розслідуванні встановлено, що невстановлені особи в період 2015-2016 роки створили ряд фіктивних суб'єктів господарювання, у т.ч. ТОВ Євро Спецпроект з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат для інших суб'єктів господарської діяльності. В ході розслідування у якості свідка допитаний засновник ТОВ Євро Спецпроект - ОСОБА_6, який під час допиту пояснив, що він зареєстрував підприємство за грошову винагороду.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

- від 20.11.2018 року № НОМЕР_1, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200 869,50 грн., з них податкові зобов'язання - 133 913 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 66 956,50 грн.;

- від 20.11.2018 року № НОМЕР_3, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп.14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 474 443,50 грн., з них податкові зобов'язання - 402 796 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 71 647,50 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.01.2019 року № 4733/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 року № НОМЕР_1 в частині встановлених порушень по взаємовідносинам позивача з ТОВ Кепітал бізнес Трейд , ТОВ Транзіт сталь скасовано, а в решті - залишено без змін.

На підставі акту перевірку та рішення про результати розгляду скарги контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

- від 19.02.2019 року № НОМЕР_2, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп.14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 155 560 грн. (по декларації за 1-ий квартал 2016 року від 04.05.2016 року №9069629872, граничний строк сплати 20.05.2016 року), з них податкові зобов'язання - 124 448 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 31 112 грн.;

- від 05.03.2019 року № НОМЕР_1, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 610,50 грн., з них податкові зобов'язання - 4 407 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2203,50 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем виконано.

Отже, остаточними в даній справі, чинними та такими, з якими позивач не погоджується, є наступні податкові повідомлення-рішення форми Р щодо господарських операцій позивача з ТОВ Євро Спецпроект :

- від 20.11.2018 року № НОМЕР_1, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200 869,50 грн., з них податкові зобов'язання - 133 913 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 66 956,50 грн.;

- від 19.02.2019 року № НОМЕР_2, яким за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп.14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 155 560 грн. (по декларації за 1-ий квартал 2016 року від 04.05.2016 року №9069629872, граничний строк сплати 20.05.2016 року), з них податкові зобов'язання - 124 448 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 31 112 грн.

Судом також встановлено, що за період перевірки з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року позивач надавав послуги з охорони та прибирання офісних та складських приміщень (додаток №2 до акту перевірки).

До видів діяльності ТОВ Євро Спецпроект належала діяльність посередників.

23.12.2015 року між позивачем як замовником та ТОВ Євро Спецпроект як виконавцем укладено договір № 2312, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався надавати послуги з прибирання приміщень на об'єктах замовника (іменовані надалі Послуги з прибирання приміщень ), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець має право надавати послуги із залученням сторонніх підприємств, організацій, установ на власний розсуд, залишаючись відповідальним перед замовником за дії таких сторонніх осіб (п.п. 1.1 та 1.2 п. 1 договору).

Вартість надання послуг з прибирання приміщень за 1 м2 становить 20 грн. без ПДВ, вартість послуг з прання спецодягу за 1 кг - 10,00 грн. без ПДВ; щомісячна сума Договору відображається у акті наданих послуг із розрахунку 1 м2 та 1 кг до обсягу наданих послуг у відповідному місяці. Загальна сума Договору складається з суми вартості наданих послуг, оплачених замовником протягом строку дії даного Договору. Підтвердженням вартості наданих послуг є акт наданих послуг. Оплата наданих послуг проводиться замовником на підставі рахунку-фактури виконавця шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів на рахунок виконавця. Можливий розрахунок іншим способом, а саме векселем. ОСОБА_7 наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій у сторін (п.п.2.1 - 2.3 розд. 2 Договору).

На підставі вказаного договору виконавець зобов'язався приступити до наданих послуг на об'єктах замовника з 01.01.2016 року; використовувати в роботі власне обладнання, інвентар, хімічні та дезінфекційні засоби, інші витратні матеріали належної якості, необхідні для якісного і своєчасного надання послуг; своєчасно усувати недоліки, вразі пред'явлення замовником обґрунтованої претензії із зазначенням виявлених недоліків; підписувати і передавати замовнику акти наданих послуг. Виконавець має право надавати послуги із залученням сторонніх підприємств, організацій, установ на власний розсуд, залишаючись відповідальним перед замовником за дії таких сторонніх осіб; отримувати за надані послуги оплату в розмірах і в строки, передбачені даним Договором.

Строк дії договору з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року; у випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору жодна із Сторін не виявила наміру розірвати даний Договір, то він вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку даного Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

В той же день укладено додаткову угоду до договору (додаткова угода від 23.12.2015 року), згідно з якою п.п. 1.1 та 1.2 Договору викладені в редакції, згідно з якою виконавець зобов'язався надавати послуги з прибирання приміщень та послуги з прання спецодягу на об'єктах замовника, а замовник прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець має право надавати вказані послуги із залученням сторонніх підприємств, організацій, установ на власний розсуд, залишаючись відповідальним перед замовником за дії таких сторонніх осіб.

Надання послуг за договором були здійснені одноразово - у січні 2016 року на об'єкті позивача - ПАТ Краснодонвугілля . (Відповідно до договору від 01.03.2015 року № 126, що укладений між позивачем як виконавцем та ПАТ Краснодонвугілля (м. Краснодон, Луганська обл.) як замовником виконавець зобов'язався надати замовнику послуги/роботи на об'єктах замовника, а: саме прибирання території та службових приміщень замовника; обслуговування виробничих лазень та гардеробу; прання спецодягу та постільної білизни; виконання робіт в сатураторній (отримання чаю, заварювання чаю, миття посуду, прибирання сатураторної та прилеглої до неї території; обслуговування електрообладнання та електричних (сантехнічних) комунікацій приміщень АКБ структурних підрозділів замовника; обслуговування дитячої установи оздоровлення та відпочинку Молода гвардія , а замовник зобов'язався оплатити надані послуги у відповідності до умов договору.).

В свою чергу 24.12.2015 року між ТОВ Євро Спецпроект як замовником та ТОВ Совітар як виконавцем (код ЄДРПОУ 39006764, м. Донецьк, пр-т Павших Комунарів, 102 Б, одним з видів статутної діяльності якого є, зокрема: прибирання виробничих та житлових приміщень; прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів (п. 5.2 розд. 5 статуту ТОВ Совітар Мета та предмет діяльності товариства , що зареєстрований 04.12.2013 року)) укладено договір №35-12, згідно з яким виконавець зобов'язався виконати послуги з комплексного прибирання виробничих лазень на об'єктах ПАТ Краснодонвугілля (зазначені певні структурні підрозділи вказаного підприємства) та послуги по пранню спецодягу та постільної білизни на об'єктах ПАТ Краснодонвугілля (зазначені певні структурні підрозділи вказаного підприємства) у січні 2016 року, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу. Строк дії договору з дати його підписання по 31.12.2016 року. Під час виконання умов цього договору оформлено, зокрема акт надання послуг від 31.01.2016 року №11 на об'єктах ПАТ Краснодонвугілля (зазначені певні структурні підрозділи вказаного підприємства окремо по видам наданих послуг), згідно з яким надані послуги з комплексного прибирання виробничих лазень загальним обсягом 21480 м2 і послуги з прання спецодягу та постільної білизни загальним обсягом 26200 кг.

Під час виконання умов договору позивача з ТОВ Євро Спецпроект оформлені наступні первинні документи: акт про прийняття-передачі виконаних робіт від 31.01.2016 року № 1600, згідно з яким виконавець виконав послуги з прибирання приміщень та прання спецодягу у січні 2016 року, обсяги виконаних робіт з прибирання приміщень становлять 21480 м2 та обсяги виконаних робіт з прання спецодягу - 26200 кг на загальну суму 829 920 грн., в т.ч. ПДВ 138 320 грн., що підписаний позивачем та ТОВ Євро Спецпроект ; акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2016 року № 6 та № 7, що підписані позивачем та ПАТ Краснодонвугілля ; зворотно-сальдова відомість 685 за січень, лютий, березень 2016 року по взаємовідносинам з виконавцем ТОВ ОСОБА_5 проект ; податкова накладна від 31.01.2016 року №1600 (з квитанцією про її прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму податку на додану вартість - 138 320 грн.

01.02.2016 року послуги по вказаному договору оплачені частково на суму 81 332 грн. (платіжне доручення від 01.02.2016 року №97).

Щодо решти неоплаченої суми 748 588 грн. право вимоги по договору відступлено.

Так, 02.06.2016 року між ТОВ ОСОБА_5 проект як первісним кредитором, ТОВ Сакеларі (код ЄДРПОУ 40124647) як новим кредитором та позивачем як боржником укладено договір від про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору по договору від 23.12.2015 року № 2312 (що укладений між позивачем як замовником та ТОВ Євро Спецпроект ) на суму 748 588 грн.

Судом також встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень вироку щодо контрагента позивача судом винесено не було.

Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що по кримінальному провадженні, де згадуються контрагент позивача, про яке йдеться в акті перевірки та на яке посилався відповідач при розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду не винесений.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема договору, що укладений між ТОВ Євро Спецпроект та ТОВ Совітар , та акту виконаних робіт по ньому, тобто документів, які у позивача були відсутні, так як вони стосуються підприємства, яке не є контрагентом позивача, не надання документів щодо переміщення трудових ресурсів, тощо не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того платник податків не зобов'язаний мати документи, які складені між іншими підприємствами, в складені яких він участі не брав.

Посилання відповідача на те, що види діяльності контрагента позивача, які зазначені в АІС Податковий блок , не передбачали по своїй суті послуги з прибирання приміщень та прання спецодягу та не пов'язані зі змістом наданих послуг, передбачених договором, що укладений з позивачем, є неприйнятними з огляду на наступне.

Так, статтею 13 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань врегульовано питання інформаційної взаємодію між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів, зокрема ч. 2 вказаної статті визначено, що технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем, зокрема центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема види діяльності. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів (ч. 1, п.11 ч. 2 ст.9 Закону).

Разом з тим, наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 затверджено Національний класифікатор України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі - ДК 009:2010).

Розділом 1 ДК 009:2010 визначено, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Контрагент позивача ТОВ Євро Спецпроект (м. Київ) фактично виконував посередницьку діяльність між позивачем та своїм контрагентом - ТОВ Совітар (м. Донецьк). Надання посередницьких послуг входило до його діяльності згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надання посередницьких послуг ТОВ Євро Спецпроект не суперечило умовам договору, що укладений між ним та позивачем, відповідно до якого вказане підприємство як виконавець має право надавати послуги з прибирання приміщень та послуги з прання спецодягу на об'єктах замовника із залученням сторонніх підприємств, організацій, установ на власний розсуд, залишаючись відповідальним перед замовником за дії таких сторонніх осіб. В свою чергу послуги з комплексного прибирання виробничих лазень і прання спецодягу та постільної білизни виконувало ТОВ Совітар - контрагентом контрагента позивача, і ці послуги належали до його статутної діяльності.

Обсяги наданих послуг окремо по послугам з прибирання приміщень і по послугам з прання спецодягу, що зазначені в акті про прийняття-передачу виконання робіт, який складений між позивачем як замовником та кого контрагентом ТОВ Євро Спецпроект як виконавцем, збігаються з обсягами наданих послуг, що зазначені в акті, який складений між ТОВ Євро Спецпроект як замовником та ТОВ Совітар як виконавцем.

Відсутність постійного характеру в наданні таких послуг не спростовує факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При цьому реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентом позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мали наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в межах якого органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагента позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Донбас ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 20.11.2018 року № НОМЕР_1 та від 19.02.2019 року № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Донбас ОСОБА_3 (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 111, кімн. 26, код ЄДРПОУ 35887582) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 5346 (п'ять тисяч триста сорок шість) грн. 44 (сорок чотири) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 24 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.