Рішення

від 15.04.2019 по справі 280/5347/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2019 року Справа № 280/5347/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРВЕКТОР” (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд.11, код ЄДРПОУ 41641678)

до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197),

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОРВЕКТОР” (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточненого) до до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач 1), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати противоправним та скасувати рішення відповідача 2 від 15.06.2018 №799061/41641678;

зобов'язати відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 23.05.2018 №3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з настанням першої події (оплата), позивачем було складено податкову накладну від 23.05.2018 №3, яку 14.06.2018 було подано в електронному вигляді для реєстрації. За результатами обробки реєстрацію податкової накладної було зупинено, оскільки дана податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критерії ризиковості платника податку" та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. У той же день 14.06.2018 року TOB "ДОРВЕКТОР" на підтвердження здійснення господарської операції було направлено в електронному вигляді до ДФС повідомлення №1 з поясненнями і копіями документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Зазначає, що не зважаючи на надані пояснення та копії документів Комісією ДФС було прийнято рішення №799061/41641678 від 15.06.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.05.2018 №3, з підстав - ненадання платником податку копій документів. Позивач вважає, що рішення ДФС України є незаконним, а відмова позивачу у реєстрації податкової накладної на підставі рішення є безпідставною у зв'язку з чим звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.12.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2019.

21.01.2019 на адресу суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2508), в якому зазначив, що комісією ГУ ДФС прийнято рішення № 799061/41641678 від 15.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 23.05.2018 року, яка була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 23.05.2018 за № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Вказує, що позивач скористався своїм правом та надав на розгляд Комісії Повідомлення № 1 від 14.06.2018 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, у кількості 1 додатків. Зазначає, що за висновком комісії підставами відмови у реєстрації податкової накладної № 3 від 23.05.2018 року при опрацюванні пакетів документів було виявлено наступне: у наданому пакеті документів були відсутні договори з постачальниками TOB «Фірма «Алеко», ПАТ «БІАС», TOB «Мактраст-Запоріжжя», ПАТ «Янцівський гранітний кар'єр», надання яких передбачено пунктами 13,14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117; ідсутні документи щодо підстав для оплати/передплати за товар (рахунки -фактури) на адресу постачальників TOB «Фірма «Алеко», ПАТ «БІАС», TOB «Мактраст- Запоріжжя», ПАТ «Янцівський гранітний кар'єр», надання яких передбачено пунктами 13,14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117; відсутні документи щодо отримання товару від постачальника TOB «Фірма «Алеко», ПАТ «БІАС», TOB «Мактраст-Запоріжжя», ПАТ «Янцівський гранітний кар'єр» (видаткова накладна), надання яких передбачено пунктами 13,14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117. Вказує, що комісія ГУ ДФС у Запорізькій області приймала рішення про відмову у реєстрації податкової накладної тільки на підставі тих документів, які надавались на розгляд комісії. Зазначає, що у Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області були законні підстави для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 23.05.2018 року, а тому рішення є правомірним. Крім того, представник відповідачів стверджує, що позивачем пропущений строк звернення до суду та просить залишити позовну заяву без розгляду.

21.01.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2019.

Ухвало. Суду від 18.02.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2019.

Ухвалою суду від 18.03.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 15.04.2019.

15.04.2019 від від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14831), у якій щодо відсутності договорів з постачальниками TOB «Фірма Алеко», TOB «Мактраст-Запоріжжя», ПАТ «Янцевський гранітний кар'єр»; відсутні документи щодо підстав для оплати / передплати за товар на адресу постачальників TOB «Фірма Алеко», TOB «Мактраст-Запоріжжя», ПАТ «Янцевський гранітний кар'єр», відсутності документів щодо отримання товару від постачальника TOB «Фірма Алеко», TOB «Мактраст-Запоріжжя», ПАТ «Янцевський гранітний кар'єр» додатково наголошує, що для виконання робіт зазначених у договорі підряду №2205 від 22.05.2018, укладеного із замовником Фермерським господарством «ГРАНОЗАН» позивачем було придбано матеріали у ПАТ «Янцевський гранітний кар'єр» (щебінь гранітний, відсів гранітний) та TOB «Фірма Алеко» (бітум нафтовий дорожній, мазут, емульсія бітумна, кубовий залишок від переробки газового конденсату), ПАТ «Янцевський гранітний кар'єр» - укладено договір поставки №П/2905/2018 від 29.05.2018 на поставку щебіня гранітного і відсіву гранітного, розрахунки з постачальником здійснено безготівковим способом у повному обсязі, TOB «Фірма Алеко» - укладено генеральний договір №30/П-18 на поставку нафтопродуктів від 24.05.2018, оплачено шляхом безготівкових розрахунків у повному обсязі. Товар / матеріали придбані у TOB «Мактраст-Запоріжжя» і ПАТ «БІАС» при виконанні робіт за договором підряду №2205 від 22.05.2018, укладеного із замовником Фермерським господарством «Гранозан» не використовувались, тому первинні документи щодо їх придбання не надавались. Щодо строків звернення до суду посилається на приписи п.56.18. ст.56 Податкового кодексу Українита вважає, що строк у 1095 днів на звернення до суду позивачем дотриманий, таким чином, позов у справі був поданий у межах строків.

15.04.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідачів не заперечував про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.

На підставі приписів п. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що TOB "ДОРВЕКТОР" (код ЄДРПОУ 41641678) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Основним видом діяльності TOB "ДОРВЕКТОР" є будівництво доріг і автострад (код 42.11).

22 травня 2018 року між TOB "ДОРВЕКТОР" (підрядник) та Фермерським господарством «ГРАНОЗАН» (замовник) було укладено договір підряду №2205. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, підрядник зобов'язується виконати роботи по поточному середньому ремонту асфальтобетонного покриття підлоги недобудованої будівлі за адресою м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 24/2, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та своєчасно оплачувати їх. Відповідно до п.3.2. договору загальна вартість робіт складає 1370055,22 грн., у т.ч. ПДВ 228342,54 грн.

23 травня 2018 року відповідно до платіжного доручення №1238 позивачеві надійшла сума передплати за поточний ремонт асфальтобетонного покриття у сумі 620000,00 грн. за даним договором, за якою за правилом першої події (оплата) позивач виписав податкову накладну №3 від 23.05.2018 року.

Для реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 23.05.2018 №3 було подано в електронному вигляді через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» до ДФС України та отримано квитанцію про зупинення реєстрації (квитанція № 1). Причиною зупинення податкової накладної № 1 зазначено не відповідність вимогам пп 1.6. п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Одночасно запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію. Додатково повідомлено: показник "D"=.0, "Р"=1870.

TOB "ДОРВЕКТОР" на підтвердження здійснення господарської операції 14.06.2018 було направлено в електронному вигляді до ДФС повідомлення №1 з поясненнями і копіями документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

За результатами розгляду направленого повідомлення, 15.06.2018 комісією ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №799061/41641678, у зв'язку із ненаданням платником копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Вважаючи рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 23.05.2018 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Податковий кодекс України(надалі -ПК України) є спеціальним з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За правилами пункту185.1статті185 ПК України, операції платників податку зпостачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України,є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з пунктом201.1статті201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов'язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом201.10статті201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом201.16статті201 ПК Українипередбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

ПостановоюКабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №117 від 21.02.2018затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі іменуєтьсяПорядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

За правилами пункту 3 Порядку №117 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення змін постановою №936 від 24.10.2018, редакція якої діє з 10.11.2018), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<Рмx1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/ розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/ розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

За правилами пунктів 5, 10 вищеназваного Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковостівиглядає так, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку.

Пунктом 1 листа № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами; 1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; 1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку застаттею 205 Кримінального кодексу Українизгідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту16.1.3пункту16.1статті16та абзацу першого пункту49.2і пункту49.18статті49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту16.1.3пункту16.1статті16та пункту46.2статті46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно зУКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом встановлено, що Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, погоджені Міністерством фінансів України листом від 22.03.2018 № 26010-06-10/784 за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Таким чином, погодження Міністерства фінансів України Критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця, свідчить про те, що вказані Критерії містили недоліки, які мали би бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у встановленому порядку.

Таке умовне погодження Критеріїв свідчить, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку.

Доказів усунення недоліків встановлених Критеріїв та повторного погодження на час прийняття спірного рішення, відповідачами суду не надані і судом не встановлені.

Більше того, суд звертає увагу на те, що документ ДФС, яким затверджено критерії, не має визначення виду документу, призначеного для документування управлінської інформації ДФС відповідно до Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України. Проекти актів, які затверджують критерії ризиковості платника податків, ризиковості здійснення операцій; переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податків, мають на меті встановити норми права, які здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, а відтак є такими, що мають ознаки регуляторного характеру, підпадають під сферу діїЗакону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»в цілому, та потребують обов'язкової установленої цим законом процедури погодження.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

На це прямо вказує зміст підпункту 3 пункту 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості, процедуразупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції (пункт 7 Порядку №117).

Критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об'єкту оподаткування ПДВ, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов'язань платника податків-покупця. Відповідно, такікритерії повинні затверджуватися у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до частини 3статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію нормиКонституції Українита положень зазначеногоУказу Президента України,постановоюКабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають не персоніфікований характер ірозраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії(постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а томупідлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правовіакти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Своєю чергою, згідно з пунктом 3Указу Президента України від 03.10.92 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту,жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов'язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законотворцем не прийнято.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.18 № 117, критеріїв ризиковості теж не встановлені.

Окремо слід наголосити на тому, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов'язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 13.09.2018 даних про розрахунковий показник критерію (їв) ризиковості платника податку немає.

Повідомлений у квитанції в якості додаткового показника такий показник, як: показник "D"=.0, "Р"=1870 не є прийнятним оскільки, розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Тобто ці величини ні за яких умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості платника податку.

Також у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Слід зазначити, що у пункті 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018(у відповідній редакції) зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту187.1статті187 Податкового кодексу України.

Пунктами 18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогопостановою КМУ від 21.02.2018 року №117, передбачено наступне: письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Як встановлено судом, ПН № 3 від 23.05 .2018, сформована позивачем на суму ПДВ, на дату зарахування коштів від замовника, що повністю узгоджується з умовами Договору підряду №2205 від 22.05.2018.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно зУКТЗЕДабо кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів з поясненнями, яких було цілком достатньо для прийняття комісією ГУ ДФС у Запорізькій області рішення про реєстрацію ПН № 3 від 23.05.2018.

За наведених обставин, спірне рішення відповідача 2 про відмову у реєстрації ПН № 3 від 23.05.2018 в ЄРПН, є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті таких рішень не дотримано критеріїв, встановленихстаттею 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 3 від 23.05.2018.

Відповідно достатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази «передбачено законом» є наступні: будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд уважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі «Чуйкіна проти України» (заява №28924/04) констатував: «що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенціїгарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі «Обермейєр проти Австрії»; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі «Гранд Стівенс проти Італії»).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 122 КАС Українивстановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами абзацу 1 частини другоїстатті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з абзацом 1 частини четвертоїстатті 122 КАС Україниякщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, пунктом56.1статті56 Податкового кодексу Українивизначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктом56.18статті56 Податкового кодексу Україниз урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з пунктом102.1статті102 Податкового кодексу Україниконтролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно достатті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4статті133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин,Податковим кодексом Українивизначено інші строки для оскарження рішень контролюючого органу, а саме 1095 днів.

У відповідності до пункту56.21статті56 Податкового кодексу Україниу разі коли норма цьогоКодексучи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цьогоКодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, у справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та справі Серков проти України (2011 рік, заява 39766/05) Європейський суд з прав людини визнав факт порушення статті 1 Протоколу №1 з огляду на недодержання вимоги щодо «якості» податкових законів. Як зазначається в рішеннях відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписистатті 56 Податкового кодексу України, а не частини другоїстатті 122 КАС України, оскільки самеПодатковий кодекс Українимістить ширші права для платника податків в частині строків оскарження рішень контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посилання представника відповідачів на недотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною другоюстатті 122 КАС Україниє необґрунтованими, а клопотання про залишення позовної заяви без розгляду таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 250, суд,           

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, код ЄДРПОУ 39396146) 799061/41641678 від 15.06.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 23.05.2018.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 23.05.2018 датою її фактичного подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРВЕКТОР” (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд.11, код ЄДРПОУ 41641678) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізький області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2019.

Суддя                                                             А.В. Сіпака