Рішення

від 19.04.2019 по справі 340/311/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/311/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД/ФС від 23.01.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.01.2019 року головним спеціалістом відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького проведено інспекційне відвідування, про що 10.01.2019 року складено акт №ОМС-КР0096/1409/АВ та внесено припис №ОМС-КР0096/1409/АВ/П від 10.01.2019 року про усунення порушень вимог статей 21, 24 КЗпП України, оскільки встановлено, що між нею та ОСОБА_6 мають місце трудові відносини, які не оформлені трудовим договором. На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 23.01.2019 №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД/ФС, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 125190 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що перевірка проведена без належних підстав, на момент перевірки ОСОБА_6 надавала їй послуги за цивільно-правовим договором від 02.01.2019 року, який не носив характеру трудового договору та на нього не поширювалися вимоги трудового законодавства. Заперечуючи порушення вимог статті 24 КЗпП України, вважає спірну постанову протиправною та просить суд її скасувати. Позивачем також надано відповідь на відзив (а.с.73-74).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.44-50), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки, під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань укладення трудового договору та дотримання його умов, за фактичним місцем її підприємницької діяльності в магазині «Карандаш» , в якому здійснює діяльність позивач, на робочих місцях знаходились троє працівників, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 В ході проведення контрольного заходу інспекторам праці були пред'явлені трудові договори укладені між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_7 від 01.11.2018 та ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_8 від 01.11.2018. Також, відповідач вказує, що вищезазначені особи власноручно надали пояснення, що дійсно працюють у ФОП ОСОБА_1 на умовах трудового договору. Документи, що підтверджують трудові чи цивільно-правові відносини ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_6 під час проведення інспекційного відвідування не надавались. ОСОБА_6 під час інспекційного відвідування обслуговувала покупців магазину «Карандаш» (здійснювала продаж канцелярських товарів). Згідно наданих нею письмових пояснень, вона проходить стажування в магазині «Карандаш» з 03.01.2019 р. з режимом роботи з 9 00 до 18 00 , з перервою на обід з 13 00 до 14 00 , вихідні дні - 2 рази на тиждень за окремим графіком. Заробітну плату не отримує. До її обов'язків входить консультування покупців з питань асортименту товару та продаж товарів через касу. Відповідач вважає, що характер виконуваної ОСОБА_6 роботи під час інспекційного відвідування 09.01.2019 р. відповідав трудовим функціям за посадою «продавець-касир» , а тому між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 станом на 09.01.2019 р. мали місце приховані трудові відносини, що є порушенням ст.21, 24 КЗпП України. Також відповідач зазначає, що 10.01.2019 року у телефонному режимі ФОП ОСОБА_1 запрошено до відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького з документами, які підтверджують наявні відносини з ОСОБА_6 Позивач 10.01.2019 р. до відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького надано повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_6 від 10.01.2019 поданого до органів ДФС та трудовий договір укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 У своїх письмових поясненнях від 10.01.2019 позивач зазначила, що ОСОБА_6 09.01.2019 р. знаходилась у приміщенні магазину «Карандаш» у зв'язку із проходженням випробувального терміну на посаді продавця. Таким чином, за результатами інспекційного відвідування складено акт від 10.01.2019 р. №ОМС-КР0096/1409/АВ, який власноручно підписано та отримано ФОП ОСОБА_1 Даний акт підписано без зауважень та заперечень. За результатами інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень, який отримано позивачем особисто. Про розгляд справи про накладення штрафу позивача повідомлено листом від 14.01.2019 р. №23/01-05, який нею отримано особисто 15.01.2019. Крім того, відповідач вказує, що позивачем на ім'я начальника відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького надано підтвердження, щодо усунення виявлених порушень, зазначених у приписі. Отже, позивачем самостійно визнано факт порушення трудового законодавства. За результатами розгляду справи 23.01.2019 р. начальником відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького прийнято постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 Також відповідачем надано додаткові письмові пояснення щодо окремого питання (а.с.94-100).

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідка, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_1 з 08.07.2013 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її економічної діяльності є роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах (а.с.13-15).

Судом встановлено, що в період з 09 по 10 січня 2018 року, на підставі службової записки головного спеціаліста відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького ОСОБА_9 від 09.01.2019 р., наказу від 09.01.2019 року №2, направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.01.2019 р. №12/01-05, головним спеціалістом відділу з питань праці здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань укладення трудового договору та дотримання його умов, за фактичним місцем підприємницької діяльності - м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 2, корп.2 в магазині «Карандаш» , за результатами якого складено відповідний акт №ОМС-КР0096/1409/АВ (а.с.52-54, 56-59).

Згідно висновків даного акту встановлено порушення позивачем ст.21 та ст.24 КЗпП України (не укладення трудового договору з працівником). Зокрема, в акті головним спеціалістом відділу з питань праці зазначено, що направлення на проведення інспекційного відвідування вручено працівнику магазину «Карандаш» ОСОБА_8 для подальшої передачі ФОП ОСОБА_1, про що свідчить його підпис. Під час проведення 09.01.2019 р. інспекційного відвідування в магазині «Карандаш» на робочих місцях знаходились троє працівників ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 У приміщенні магазину були наявні лише трудові договори, укладені ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Документів, підтверджуючих трудові відносини ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_6 були відсутні. ОСОБА_6 під час інспекційного відвідування обслуговувала покупців магазину «Карандаш» (здійснювала продаж канцелярських товарів). Згідно наданих нею 09.01.2019 р. письмових пояснень, вона проходить стажування в магазині з 03.01.2019 р. з режимом роботи з 9 до 18 години, з перервою на обід, вихідні дні - 2 рази на тиждень за окремим графіком. Заробітну плату не отримує. До її обов'язків входить консультування покупців з питань асортименту товару та продаж товарів через касу. При цьому, поняття стажування трудовим законодавством не передбачене. 10.01.2019 р. у телефонному режимі ФОП ОСОБА_1 було запрошено на 15 годину до відділу з питань праці з документами, що підтверджують працевлаштування ОСОБА_6 Згідно документів, наданих ФОП ОСОБА_1 10.01.2019 встановлено, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 видано наказ №1 від 10.01.2019 р. про прийняття ОСОБА_6 на роботу з 10.01.2019 р. та укладено трудовий договір з ОСОБА_6 Повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДФС подано 10.01.2019 року. У своїх письмових поясненнях від 10.01.2019 р. ФОП ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_6 09.01.2019 р. знаходилась у приміщенні магазину у зв'язку із проходженням випробувального терміну на посаді продавця. З огляду на викладене, між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 станом на 09.01.2019 р. мали місце приховані трудові відносини. Зазначена особа 09.01.2019 р. була допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи у магазині «Карандаш» без укладення письмового трудового договору та повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу (а.с.56-59).

У ході перевірки інспекційного відвідування були відібрані пояснення від позивача та ОСОБА_6 (а.с.55, 61).

Крім цього, інспектором праці складено припис №ОМС-КР0096/1409/АВ/П від 10.01.2019 року про усунення виявлених порушень, з вимогою інформувати про його виконання до 21.01.2019 року (а.с.60).

Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 23.01.2019 року, про що винесено рішення №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД від 14.01.2019 р. ОСОБА_4 рішення позивачем отримано 15.01.2019 (а.с.62).

Розгляд справи відбувся 23.01.2019 року за участю позивача, якому роз'яснено його права і обов'язки та вручено відповідну пам'ятку (а.с.67)

Розглянувши матеріали перевірки, начальник відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького за результатами розгляду виніс постанову №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД/ФС від 23.01.2019 року, якою за порушення вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. (а.с.68)

Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір щодо законності постанови, суд виходив з того, що це рішення прийнято за наслідками здійснення відповідачем заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать: 1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; 2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "ОСОБА_4 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), а також рекомендовано міським радам міст обласного значення та сільським, селищним, міським радам об'єднаних територіальних громад під час здійснення повноважень, передбачених частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуватися цією постановою.

Згідно з пунктом 1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.

Згідно п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Відповідно до п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Так, суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці зобов'язаний лише пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки, а ознайомлення з цими документами є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту перевірки (інспекційного відвідування), яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ст.21, 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, позивач в позовній заяві посилається на те, що направлення на проведення інспекційного відвідування вручено працівнику магазину «Карандаш» ОСОБА_8 для подальшої передачі ФОП ОСОБА_1 Тобто, позивач вважає, що вона не була повідомлена про інспекційне відвідування і направлення на проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача вручене не було, що свідчить про суттєві порушення порядку.

Судом встановлено, що копію направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.01.2019 року вручено працівнику магазину «Карандаш» ОСОБА_8 для подальшої передачі ФОП ОСОБА_1Є, про що свідчить його особистий підпис (а.с.54).

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що її не було повідомлено про інспекційне відвідування, оскільки п.8 Порядку №295, передбачено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Крім цього, відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-ІV від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Відповідно до ч.2 ст.12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Вищезазначене положення узгоджується з позицією Верховного суду в постанові від 28.02.2018 року по справі №818/584/17.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_6 укладено цивільно-правовий договір від 02.01.2019 року (а.с.27), за умовами якого ОСОБА_6 бере на себе зобов'язання виконати роботу в обсязі і на умовах передбачених цим договором в період з 03.01.2019 р. по 09.01.2019 р., а ОСОБА_1 зобов'язується оплатити цю роботу.

Пунктом 2.1 та 2.2 договору передбачені обов'язки виконавця, а саме, надавати послуги консультування покупцям щодо товарів, які знаходяться в магазині та здійснювати операції розрахунків за товари.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що винагорода за виконану роботу за цивільно правовим-договором складає 1000 грн.

Таким чином, відповідно до вказаного договору, його предметом є виконання стороною певного обсягу робіт, а саме: надати послуги консультування покупцям щодо товарів, які знаходяться в магазині та здійснювати операції розрахунків за товари.

Відповідач стверджує, що 09.01.2019 року позивач фактично допустив ОСОБА_6 до роботи, не оформивши з нею трудові відносини, чим порушив вимоги ст.24 КЗпП України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем як фізичною особою - підприємцем найманої праці громадянки ОСОБА_6 та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Таким чином, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У судовому засіданні ОСОБА_6, допитана в якості свідка, пояснила, що вона на даний час працює продавцем в магазині «Карандаш» . В січні 2019 року була проведена перевірка. Проте, що відбувалась перевірка їй було не відомо. На той час вона виконувала роботу за цивільно-правовим договором від 02.01.2019 року. Також свідок ОСОБА_6 стверджувала, що ОСОБА_1 під час проведення перевірки не наймала її на роботу, робочий час їй не встановлювала та не виплачувала їй заробітну плату. При цьому зазначивши, що в неї маленька дитина, тому просила позивача про вільний графік виконання робіт за договором. Крім того, зазначила, що під час інспекційного відвідування, інспектор надала їй бланк пояснення, при цьому вказавши як необхідно його заповнювати.

Представником позивача у судовому засіданні надано пояснення, що між позивачем та ОСОБА_6 укладено саме цивільно-правовий договір, а не трудовий. Більш того, в своїх поясненнях ОСОБА_6 вказувала, що вона не отримує заробітну плату. Разом з тим, отримавши припис про усунення виявлених порушень, позивач вже 10.01.2019 року на виконання вказівки інспектора уклала з ОСОБА_6 трудовий договір та проінформувала про прийняття її на роботу податкову.

Відповідачем у ході розгляду справи не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_6 на час перевірки, на постійній основі працювала у ФОП ОСОБА_1 та отримувала за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позивач не використовувала найману працю ОСОБА_6 у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин, не регулювалися Кодексом законів про працю України, а позивач не виступала щодо ОСОБА_6 роботодавцем та не мала обов'язку укладати з нею трудовий договір.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_6, як найманого працівника, позивач не вчиняла, а тому притягнення її до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудового договору (контракту) з ОСОБА_6 є незаконним.

Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правового договору, суд встановив, що між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ОСОБА_6 як виконавцем 02.01.2019 року укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання надавати послуги консультування покупцям щодо товарів, які знаходяться в магазині та здійснювати операції розрахунків за товар. На виконання даного договору між сторонами надано видатковий касовий ордер, що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку (а.с.30).

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє відносини з надання послуг від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір від 02.01.2019, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору від 02.01.2019 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд встановив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були оформлені цивільно-правовою угодою і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

За таких обставин, суд вважає, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, оформлення за його наслідками акту та складання на підставі цього акту спірної постанови, відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.

Суд також враховує, що матеріали справи містять копію постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2019 у справі №405/257/19, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.86-88). Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова суду набрала законної сили 26.03.2019.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак суд вважає, що постанова про накладення штрафу №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД/ФС від 23.01.2019 року прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1921 грн. (а.с.2) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, ЄДРПОУ: 42188147) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-КР0096/1409/АВ/П/ТД/ФС від 23 січня 2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького (ЄДРПОУ: 42188147) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено - 24.04.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_10