Рішення

від 23.04.2019 по справі 420/944/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/944/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить визнати незаконним та скасувати Рішення №1 Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 січня 2019 року про відмову у перерахуванні пенсії , відповідно до Уточненого подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області від 26.12.2018 року за №1/778/18; зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 - судді у відставці, до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків, виходячи із стажу 34 роки 27 днів з 28 грудня 2018 року; зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійсни перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу 34 роки 27 днів, відповідно до довідки Одеської обласної Державної судової адміністрації про заробітну плату, починаючи з 28 грудня 2018 року, з врахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні до стажу роботи, для отримання довічного грошового утримання, часу службі в армії, половини строку навчання у вищому учбовому закладі та роботи на посаді слідчого, старшого слідчого Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області та здійснення перерахунку довічного грошового утримання у розмірі 90% від заробітної плати працюючого па відповідній посаді судді з підстав того, що Закон не має зворотної сили, а тому довічне грошове утримання повинно нараховуватись, відповідно до Закону, який діяв на час призначення довічного грошового утримання. В спростування підстав відмови в перерхвунку довічного грошового утримання позивач зазначає, що на момент призначення йому довічного грошового утримання у розмірі 86% діяли Закони та інші нормативні акти, відповідно до яких відповідач був зобов'язаний зарахувати йому до стажу строк служби в армії, половину строку навчання у вищому учбовому закладі та час роботи слідчим, старшим слідчим Овідіопольського районного відділу внутрішніх справ Одеської області. Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів , було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Представник відповідача 19.03.2019 року надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.34-36), в якому висловив свої заперечення стосовно позовних вимог. В підтвердження своїх заперечень представником відповідача зазначено, що на момент первинного призначення щомісячного грошового утримання судді Куркану М.М. (16.11.2016) діяли норми Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402. Відповідно до ст.137 вказаного Закону №1402 до стажу роботи судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. ОСОБА_1 у своєму позові посилається на ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів , де вказано, що до стажу суддів додатково зараховується половина строку навчання у вищих юридичних закладах та період проходження строкової служби. Однак дана норма закону втратила чинність на підставі указу Президента України від 20.03.2008 № 248/2008, тобто до призначення довічного грошового утримання позивачу. При цьому, ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року №2453, який зазначає ОСОБА_1, передбачені такі ж самі умови зарахування стажу роботи суддів, які зазначені у ст.137 Закону 1402. Єдина різниця - стосовно зарахування стажу роботи судді Конституційного суду України, до якого позивач не належить. Статтею 2 Закону України Про військовий обов язок і військову службу час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу (загального), стажу роботи за спеціальністю ( коли працівник з займаної посади був призваний до військової служби та після неї повернувся на займану посаду), а також до стажу державної служби (позивач не має статус державного службовця згідно Закону України Про державну службу №889 від 10.12.2015). Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів , в якій було зазначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби теж втратила чинність з 01.12.2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 року №1097. З вказаних підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задовленню.

Ухвалою суд від 25.02.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем, 25.03.2019 року надано до суд заяву, в якій позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, працював суддею Овідіопольського районного суду Одеської області, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 (а.с.16) та відповідно до постанови Верховна Рада України від 22.09.2016 року №1600-VІІІ, позивача звільнено з посади судді Овідіопольського районного суду Одеської області.

Позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.

Як вбачається з уточненого подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.12.2018 року №1/778/18 (а.с.28-29), стаж роботи позивача як судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить: 34 роки 27 днів. До стажу зараховано:

служба в армії з 01.11.1974 року по 09.11.1977 року - 3 роки 09 днів (відповідно до ч.1ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу );

навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечникова (з 01.12.1977 року по 24 06.1983 року) - 02 роки 09 місяців 12 днів (відповідно до абз.2 п.1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (яка діяла одночасно з Законом України Про статус суддів №2862-ХІІ) доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545;

стаж роботи на посаді слідчого, старшого слідчого Овідіопольського районного відділу внутрішніх справ Одеської області (з 24.10.01983 року по 30.06.1987 року) - 03 роки 08 місяців 07 днів (відповідно до ст.43 Закону України Про статус суддів від 15.12. 1992 року №2862-ХІІ);

стаж роботи на посаді судді Овідіопольського районного суду Одеської області (з 08.02.1993 року по 28.03.2007 року) - 14 років 01 місяць 21 день;

стаж роботи на посаді судді, заступник голови Овідіопольського районного суду Одеської області (з 29.03.2007 року по 27.03.2012 року) - 04 роки 11 місяців 28 днів;

стаж роботи на посаді судді Овідіопольського районного суду Одеської області (з 28.03.2007 року по 14.04.2014 року) - 2 роки 18 днів;

стаж роботи на посаді судді, заступник голови Овідіопольського районного суду Одеської області (з 15.04.2014 року по 14.04.2015 року) - 01 рік;

стаж роботи на посаді судді Овідіопольського районного суду Одеської області (з 15.04.2015 року по 15.11.2016 року) - 01 рік 07 місяців 02 дні.

При цьому, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, при нарахуванні довічного грошового утримання позивачеві, відповідачем до стажу роботи позивача не зараховано службу в лавах Військово-Морського флоту колишнього СРСР з 01.11.1974 року по 09.11.1977 року (тривалістю 3 роки 09 днів), половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім.Мечникова з 01.12.1977 року по 24 06.1983 року (тривалістю 02 роки 09 місяців 12 днів) та роботу слідчим, старшим слідчим Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області з 24.10.1983 року по 30.06.1987 року (тривалістю 03 роки 08 місяців 07 днів).

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не зараховано вищезазначені періоди, 28.12.2018 року, додавши уточнене подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.12.2018 року №1/778/18, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді із зарахування вищезазначених періодів до стажу.

У відповідь на заяву позивача, відповідачем, 04.01.2019 року прийнято Рішення №1 про відмову в порахунку пенсії позивача. У своєму рішенні відповідач зазначив, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі уточненого подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.12.2018 року №1/778/18 немає підстав, адже на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 16.11.2016 року було відсутнє. Як обґрунтування, відповідач зазначив, що згідно ст.58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Довічне грошове утримання призначене та перераховується відповідно до закон, що діяв на момент призначення пенсії.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч.1 ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до положень ст.137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до п.25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Враховуючи встановлені судом обставини, спірні правовідносини врегульовані Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453).

Відповідно до ч.1 ст.120 Закону №2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Положеннями ч.1 ст.135 Закону №2453-VI передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 ст.141 Закону №2453-VI в редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України Про статус суддів від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 ч.4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з ч.4 ст.43 Закону №2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до уточненого подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.12.2018 року №1/778/18 (а.с.28-29) стаж роботи позивача як судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить: 34 роки 27 днів. При цьому: служба в армії з 01.11.1974 року по 09.11.1977 року - 3 роки 09 днів; навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечникова (з 01.12.1977 року по 24 06.1983 року) - 02 роки 09 місяців 12 днів; стаж роботи на посаді слідчого, старшого слідчого Овідіопольського районного відділу внутрішніх справ Одеської області (з 24.10.01983 року по 30.06.1987 року) - 03 роки 08 місяців 07 днів; та стаж роботи на посаді судді, заступник голови Овідіопольського районного суду Одеської області в період з 08.02.1993 року по 15.11.2016 рок.

Отже, враховуючи вищезазначене, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової служби, половину строку навчання у вищому учбовому закладі та роботу на посаді слідчого. А відтак стаж роботи позивача, який дає право одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 34 роки 27 днів, що, в свою чергу, дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у рішенні від 09.11.2018 року по справі 607/8146/17, у рішенні від 09.11.2018 року по справі №559/443/17, у рішенні від 12.03.2019 року по справі №144/247/17 .

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Рішення №1 Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 січня 2019 року про відмову у перерахуванні пенсії, відповідно до Уточненого подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області від 26.12.2018 року за №1/778/18.

Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 - судді у відставці, до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків, виходячи із стажу 34 роки 27 днів з 28 грудня 2018 року.

Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійсни перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу 34 роки 27 днів, відповідно до довідки Одеської обласної Державної судової адміністрації про заробітну плату, починаючи з 28 грудня 2018 року, з врахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1);

Відповідач: Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40386094, 68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул..Хантадзе, 8-а).

Суддя П.П. Марин

.