Рішення

від 22.04.2019 по справі 440/527/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/527/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Колективного сільськогосподарського підприємства "Імені Іваненка" про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області /далі - позивач, Миргородське ОУ ПФУ Полтавської області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Імені Іваненка" /далі - відповідач/ про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період 2016-2018 роки та січень 2019 року в загальній сумі 338239,12 грн.

В обґрунтування позовної вимоги позивачем зазначено, що Колективним сільськогосподарським підприємством "Імені Іваненка" самостійно не відшкодовано фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, загальна сума яких за період з січня 2016 року по січень 2019 року склала 338239,12 грн /а.с. 6-7/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-4/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період 2016-2018 роки відповідачу впродовж 2016-2018 років не надсилались, що свідчить про порушення позивачем приписів пункту 6.7 Інструкції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №22-1 від 19 грудня 2003 року, та про необізнаність відповідача щодо обов'язку відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за такими розрахунками. Крім того, в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій №569/03-24, №573/03-24, №574/03-24 від 11 січня 2019 року отримувачем зазначено ДП "СГП імені Іваненка", тоді як щодо вказаного підприємства існує запис про його припинення 04 грудня 2014 року. Також в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначено суми пенсій, які не відповідають сумам, що вказані в протоколах про призначення пенсій /а.с. 90-92/.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у 2016-2018 роках позивачем не направлялись у зв'язку з тим, що підприємством була надана інформація про його припинення шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма "Миргородська", яке перебуває на 4-й формі оподаткування і згідно норм чинного законодавства звільнене від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Вже після проведення перевірки у лютому 2019 року було встановлено, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Імені Іваненка" не припинено, а відтак зобов'язано відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Розмір призначеної пенсії кожному із пенсіонерів, зазначеному у розрахунках, неодноразово впродовж років перераховувався органом пенсійного фонду і тому розмір пенсії з моменту її призначення збільшився, що підтверджується відповідними копіями розпоряджень та протоколів про перерахунок пенсій /а.с. 174-175/.

У судове засідання учасники справи не з'явилися.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника /а.с. 7/.

Відповідач свого уповноваженого представника до суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 119/.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини першої цієї ж статті неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а відповідач уповноваженого представника до суду не направив та про причини неявки суд не повідомив, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене та достатність наявних у справі доказів, а також на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимоги частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Імені Іваненка" (ідентифікаційний код 36475303) зареєстроване юридичною особою, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 15871450000001371 /а.с. 11-16/.

Відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2014 року не пов'язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Указаний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною, зокрема, в постанові від 21 червня 2018 року у справі №819/2573/15.

Таким чином, обов'язок відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, встановлений законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).

За змістом підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції №21-1 /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок); дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.3 Інструкції №22-1 встановлено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за період з січня 2016 року по січень 2019 року /а.с. 18-20/.

Вказані розрахунки вручені відповідачу 18 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 21/.

Довід відповідача про відсутність у нього обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки отримувачем у розрахунках вказано підприємство, яке припинено, -ДП "СП імені Іваненка", суд відхиляє, адже витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 11-16/ підтверджується, що правонаступником Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка" (ідентифікаційний код 36475303) є Колективне сільськогосподарське підприємство "Імені Іваненка" (ідентифікаційний код 36475303).

Таким чином, у відповідача наявний обов'язок відшкодувати органу пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а зазначення у розрахунках отримувачем ДП "СП імені Іваненка" не звільняє його від такого обов'язку.

Несвоєчасне направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з січня 2016 року по січень 2019 року також не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу понесені витрати.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №804/323/16.

Призначення пенсій на пільгових умовах вказаним вище пенсіонерам, а також фактичне понесення витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій позивачем підтверджено довідками про підтвердження пільгового стажу цим пенсіонерам, протоколами про призначення пенсії, довідкою про здійснення виплат по пенсії № 1295/04-24 від 06 лютого 2019 року та довідками про розмір отриманої пенсії пенсіонерами/а.с.8, 18-70/.

Заперечень щодо підстав та порядку призначення пільгових пенсій відповідачем не заявлено та доказів оскарження у встановленому порядку розрахунків фактичних витрат суду не надано. Натомість відповідач у відзиві на позов заперечує щодо суми, яка підлягає відшкодуванню пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 через розбіжність сум пенсій, вказаних у протоколах про призначення пенсії та розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Причину розбіжності в сумах позивач пояснив тим, що з моменту призначення пенсії неодноразово проводився перерахунок пенсії та розмір пенсії збільшувався і на підтвердження цьому надав суду протоколи та розпорядження про перерахунок пенсії за період з січня 2016 року по січень 2019 року /а.с.177-212/.

Відомостями з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 /а.с. 17/ підтверджується, а відповідачем не заперечується, що станом на дату розгляду справи судом фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня 2016 року по січень 2019 року у загальній сумі 338239,12 грн відповідачем не відшкодовано.

Відхиляючи довід відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» " № 2464-VI від 08 липня 2010 року визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 803/2199/14, та підтриманого Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №803/2625/14 та від 21 червня 2018 року у справі № 804/9020/13-а, в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 122 КАСУ, не застосовуються.

Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

З огляду на викладене, вимога позивача є правомірною та обґрунтованою, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не поніс судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат на підставі вказаної норми відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, буд. 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 37844949) до Колективного сільськогосподарського підприємства "Імені Іваненка" (вул. Жовтнева, буд. 120, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 36475303) про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2016-2018 роки та січень 2019 року в загальній сумі 338239,12 грн задовольнити.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства "Імені Іваненка" (вул. Жовтнева, буд. 120, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 36475303) на користь Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, буд. 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 37844949) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з січня 2016 року по січень 2019 року в загальній сумі 338239,12 грн (триста тридцять вісім тисяч двісті тридцять дев'ять гривень дванадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_13