Рішення

від 24.04.2019 по справі 580/897/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року справа № 580/897/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (19101, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Аврамівка, вул. Київська, 21, ІПН НОМЕР_1) з позовною заявою до ОСОБА_2 соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (19101, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Грушевського, 4, код ЄДРПОУ 03195760), в якій просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, оформленої листом від 28.02.2019 №203-05 протиправними;

- зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Згідно довідки МСЕК серії 6 ЧК №112491 від 02.10.2007 йому встановлена 3 група інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач 01.02.2019 звернувся до ОСОБА_2 соціального захисту населення Монастирищенської райдержадміністрації із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачі посвідчення встановленого зразка, останнє відмовило йому в задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з тим, що надані документи не підтверджують факт залучення і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (лист від 28.02.2019 № 203-05). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

11 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Водночас, для набуття статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, Закон №3551-ХІІ містить також умову щодо залучення особи до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, саме у складі формувань Цивільної оборони. У даному випадку до заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни), позивач не надав жодних належних та допустимих доказів його залучення до безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Відповідно до довідки без номера та дати видачі, відсутності, що він приступив до виконання службових обов'язків в зоні ЧАЕС . Разом з тим, інформація про залучення до формування Цивільної оборони в цій довідці, як і в первинному документі - відсутні.

ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів щодо залучення його особисто та підприємства, установи, де він працював та звідки був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС до складу формувань Цивільної оборони.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням ОСОБА_3 А №050778 та вкладкою до нього №644312 від 08.10.2007.

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 6 чк №112491 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02.10.2007 року, причиною якої є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

01 жовтня 2007 року висновком Черкаської обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії за результатами розгляду клопотання позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання позивача пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки Монастирищенський РЕМ № 54 від 19.03.2002 ОСОБА_1 дійсно приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-кілометровій зоні відчуження, в тому числі в м. Чорнобиль, м. Прип'ять, де працював з 12.12.1986 по 03.01.1987.

Згідно з довідкою №37 ПЕО «Київенерго» Уманське підприємство електромереж» ОСОБА_1 дійсно працював на Уманському підприємстві електромереж на посаді електромонтера та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12 грудня 1986 року по 03 січня 1987 року.

Відповідно до наказу директора Уманського підприємства електромереж №503-к від 12 грудня 1986 року ОСОБА_1 був направлений у відрядження в штаб Чорнобильського РЕС.

Згідно з довідкою без номера та дати, виданою начальником вахти ОСОБА_3, ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків в зоні ЧАЕС 12 грудня 1986 року. Вибув із зони Чорнобильської АЕС 03 січня 1987 року, а всього пробув 23 дня, включно дні відпочинку, має право на пільги.

Відповідно до довідки-табелю Монастирищенського РЕМ на виплату заробітної плати залученому персоналу по виконанню робіт щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС ОСОБА_1 отримав заробітну плату у відповідності з чинними нормативними актами.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

ОСОБА_2 соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 28.02.2019 №203-05 позивачу повідомлено, що не вбачається правових підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно наданих ним копій документів.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків, відтак, на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 7 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 201-78 (далі - Положення), підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об'єктах народного господарства здійснює керівник такого об'єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони

Згідно з п. 12 Положення служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Служби цивільної оборони поділялися на загальнорадянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об'єктів народного господарства. Такі служби створювалися з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР.

Відповідно до п. 13 Положення силами цивільної оборони СРСР були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників.

Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оборони за рахунок об'єктів народного господарства, на базі яких вони створені.

Згідно з п. 16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов'язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов'язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років.

Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов'язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони.

Таким чином, особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.

Формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об'єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР. Певна група громадян СРСР могла бути залучена до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони в обов'язковому порядку.

За змістом п. 16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.

Крім того, особа підлягала залученню до штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони певного рівня - загальнорадянського, республіканського, крайового, обласного, районного, міського чи певного об'єкта народного господарства.

Разом з тим, позивачем не надані письмові докази, які б підтверджували його залучення до складу формувань цивільної оборони та направлення на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі одного із формувань Цивільної оборони.

Відтак, відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення інваліда війни на законних підставах.

Під час розгляду та вирішення даної справи суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, згідно якого не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Позивач не брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому висновок судів про відмову в задоволенні цього позову є обґрунтованим.

Відповідні правові позиції викладені також в постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 р. № 377/797/17, від 27 лютого 2018 р. справа № 368/1579/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій, що оскаржувалися позивачем.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Київська, 21, с. Аврамівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19101, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Грушевського, 4, м. Монастирище, Черкаська область, 19101, код ЄДРПОУ 03195760) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко