Рішення

від 15.04.2019 по справі 826/5763/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2019 року 10:32 № 826/5763/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Дьяконовой О.М., представника відповідача - Грицаєнка Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ МЕДІА ГРУП" доГоловне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 квітня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ МЕДІА ГРУП" (03127, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018 року №00003151402 та №00003141402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки щодо відсутності реальних господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення протиправними.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви, вказавши на правомірність висновків акту перевірки, а відтак і спірних податкових повідомлень-рішень, що прийняті за результатами перевірки позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні.

В судовому засіданні 15 квітня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 15.04.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.12.2018, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Альт Медіа Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс (код 39701968) за період з 01.11.2015 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки складено Акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Альт Медіа Груп (код 34181807), номер телефону: 044-593-59-60, e-mail - info@amg.kiev.ua, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс (код 39701968) за період з 01.11.2015 по 31.12.2015 від 05.03.2018 № 108/26-15-14-02-05/34181807 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 49 561,00 грн., в тому числі: листопад 2015 року - 3 515,00 грн., грудень 2015 року - 46 046,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві під час перевірки встановлено, що ТОВ Альт Медіа Груп укладені договори з ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс , а саме: Договір купівлі-продажу від 06.11.2015 № 06/11/15 згідно якого ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс зобов'язується в порядку та на умовах зазначених у договорі передати у власність ТОВ Альт Медіа Груп паперову продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах зазначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію. Та Договір купівлі-продажу № 2412-15 від 24.12.2015, згідно якого ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс зобов'язується в порядку та на умовах зазначених у договорі передати у власність ТОВ Альт Медіа Груп паперову продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах зазначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Крім того, у наданих до перевірки рахунках-фактури № 0000252 від 25.11.2015, №0000002 від 24.12.2015 та видаткових накладних № 2 від 24.12.2015 та № 252 від 25.11.2015 не вказано посаду та прізвище, ініціали осіб, які підписали вищевказані документи, наявний лише підпис.

Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс за період листопад-грудень 2015 декларував придбання наступних ТМЦ: бройлери, лінолеуми, гіпсокартон, чай, ручки дверні, апельсини, гранат, фари, огірки, баклажани, шафи, кукурудза, соняшник, стелажі та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах.

За 2015 рік ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс не декларувало придбання друкованих аркушів, що свідчить про підміну номенклатури товарів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 № 00003151402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61 952,00 грн., з них 49 561,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 12 391,00 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 № 00003141402, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6 033,00 грн.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ Альт Медіа Груп та ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Альт Медіа Груп та ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс за період з 01.11.2015 по 31.12.2015 - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ Альт Медіа Груп не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, судом встановлено, що у ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс не було матеріально-технічної можливості для здійснення замовлення позивача, як вище зазначалось ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс за 2015 рік не придбавалось будь-якої паперової продукції. Також ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс не було залучено посередників для виконання договорів укладених між ТОВ Альт Медіа Груп та ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс , що також свідчить про нереальність господарських операцій.

Також суд звертає увагу на те що, господарська діяльність ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою); відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Крім того, судом встановлено, що до ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист від 12.06.2017 № 799/7/20-23-21-11 від ГУ ДФС у Харківській області, в якому зазначено, що … співробітниками ОУ Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків встановлено місцезнаходження та опитано громадянина ОСОБА_5, який перебував на посаді директора ТОВ Укр-Імпорт-Сервіс . У своїх поясненнях гр. ОСОБА_5 зазначив, що уставні документи не підписував, причетність до ведення фінансово-господарської діяльності не підтвердив… .

Отже, суд приходить до висновку про те, що всі первинні документи контрагента позивача є неналежними, оскільки ці документи підписані особою, яка повідомила, що ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалась, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 06.01.2018 та від 23 січня 2018 року.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність лише підпису особи на рахунках-фактури № 0000252 від 25.11.2015, №0000002 від 24.12.2015 та видаткових накладних № 2 від 24.12.2015 та № 252 від 25.11.2015, що уповноважена на ведення господарської діяльності підприємства не дає можливості ідентифікувати кому належить такий підпис, що також вказує на неправомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ МЕДІА ГРУП" (03127, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 34181807) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 квітня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа