Рішення

від 24.04.2019 по справі 826/20862/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 826/20862/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвіжн-Україна" доМіжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Енвіжн-Україна (надалі - позивач ) з позовом до Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0000583920 і № 0000593920.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство Енвіжн-Україна правомірно сформувало суми витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками послуг ТОВ Бізнес-Оск , ТОВ Інвестпромгруп , ПП Оргспецсервіс і ТОВ Промремторг-12 , а висновки наведені в акті перевірки від 14 жовтня 2014 року №1176/28-10-39-20/19494134 стосовно порушення товариством норм п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 1391.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого нібито було занижено податок на прибуток і податок на додану вартість, спростовуються нормами чинного законодавства та наявною у позивача належним чином оформленою первинною документацією. Крім того, позивач посилався на відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваних рішень за результатами перевірки, проведеної в порядку пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки в силу норм п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу такі рішення мали прийматися за фактом отримання відповідного судового рішення за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження.

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року позов Приватного акціонерного товариства Енвіжн-Україна задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року змінено, а саме: виключено четвертий абзац її резолютивної частини, а в іншій частині - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року №К/800/21304/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні спору судами не досліджено самої суті послуг, які відображені в актах наданих послуг, зокрема: яким чином відбувалось консультування позивача (чи це відбувалось в усній формі чи письмовій формі, за безпосередньої присутності працівників контрагентів чи за допомогою аудіо чи відео зв'язку); чи складались звіти про проведення таких консультацій; для яких працівників безпосередньо здійснювались ці консультації та чи можуть ці особи підтвердити факт консультування в сфері інформаційних технологій та пов'язаності таких консультації з господарською діяльністю позивача; в чому полягали послуги з технічної підтримки та забезпечення мереж, надання рекомендацій при розробці внутрішньо-корпоративних регламентів по взаємодії з департаментами, технічної підтримки ORACLE, аналізу ринку систем оркестровки ІТ-процесів, розробки тестових сценаріїв, моделювання бізнес проектів, впровадження програмного забезпечення, сервісного обслуговування обладнання, розробки детальної архітектури прототипу системи фінансового менеджменту, розробки інтеграції апаратного забезпечення, що поставляється до ІТ інфраструктури замовника, технічна підтримка системи попередньої обробки подій абонентів, послуги із забезпечення інтеграції РСЕF, розробки технічного завдання на функціонування програмних засобів для систем контролю дорожнього руху та ін.; чи є матеріальне вираження цих послуг та якими доказами, зокрема і в електронному вигляді, підтверджується факт надання таких послуг, якими критеріями керувались виконавці при наданні послуг (чи передавались вихідні дані, необхідні для створення програмних продуктів чи при виконанні передача таких даних не була необхідна), яким чином передавались результати послуг.

Без встановлення суті операцій та деталей їх виконання передчасним є визначення комплекту документів, які повинні супроводжувати послуги, наслідки яких відображає платник податків в податковому обліку. Не перевірено судами й критеріїв, якими керувався позивач при виборі контрагентів та яким чином укладались та підписувались договори про надання послуг (чи це було за безпосередньої участі посадових осіб сторін договорів чи відбувався обмін документів за допомогою кур'єра чи іншим способом).

Крім того, в ухвалі від 16 серпня 2017 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що обставина датування актів наданих послуг на користь замовників ТОВ ІТ-Інфаструктура і ТОВ Є.НОТ послуг раніше, ніж були складені та підписані акти наданих послуг з субпідрядною організацією (ПП Оргспецсервіс ), а така само складення та підписання договорів та актів наданих послуг до укладання договорів із замовниками ПрАТ МТС жодним чином не спростовує факт надання таких послуг позивачу та не суперечить діловій практиці укладення договорів та виконання взятих на підставі договорів зобов'язань. Також, вказуючи, що позивач не надав суду жодні документально обґрунтовані пояснення з питання використання результатів послуг, отриманих від ТОВ Бізнес-Оск , суди попередніх інстанцій взагалі залишили без оцінки надані пояснення, згідно з якими послуги у зазначеного суб'єкта господарювання придбані з метою розширення продуктового портфелю підприємства та розробки комерційних пропозицій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року адміністративну справу №826/20862/14 прийнято до провадження.

В ході нового судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У наданих до суду письмових поясненнях колишнього керівника АТ Енвіжн-Україна остання зазначила, що позивачу послуги надавались ТОВ Бізнес-Оск , ТОВ Інвестпромгруп , ПП Оргспецсервіс , ТОВ Промремторг-12 віддалено з місця розташування контрагентів з використанням мережі Інтернет, що відповідає загальноприйнятній практиці здійснення господарських операцій у сфері ІТ, а результати відповідно до умов укладених договорів та обмін вихідними даними здійснювались в електронному вигляді засобами Інтернет-зв'язку директору з управління проектами та зберігалися в електронному вигляді посадовими особами виробничого управління АТ Енвіжн-Україна . При цьому, рух активів за вказаними операціями з ТОВ Бізнес-Оск , ТОВ Інвестпромгруп , ПП Оргспецсервіс , ТОВ Промремторг-12 підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, виписками по особовому рахунку, наданими позивачем до суду, які також були предметом експертного економічного дослідження. При цьому, отримані послуги використано та реалізовано АТ Енвіжн-Україна у власній господарській діяльності, а всі контрагенти позивача були належно зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особи-підписанти від контрагентів були наділені відповідними повноваженнями, що відповідало даним ЄДР.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом до 15 грудня 2017 року) суд ухвалив рішення здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Протягом вересня-жовтня 2014 року Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ Бізнес-Оск (код ЄДРПОУ 38768775), ТОВ Івестпромгруп (код ЄДРПОУ 38220341), ПП Оргспецсервіс (код ЄДРПОУ 33728083), ТОВ Промремторг-12 (код ЄДРПОУ 38768911) за період з 01 січня 2013 року по 20 березня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №1176/28-10-39-20/19494134 від 14 жовтня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 з урахуванням пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік всього в сумі 3 609 530 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 з урахуванням пункту 44.1 статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 7 334 092,12 грн., у тому числі: за червень 2013 року у сумі 2 524 289,74 грн., за липень 2013 року у сумі 1 041 587,38 грн., за серпень 2013 року у сумі 3 768 215,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки № 1176/28-10-39-20/19494134 від 14.10.2014 року, за результатами розгляду яких, висновки зазначеного акту були викладені у наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 з урахуванням пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік всього в сумі 3 609 530 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 з урахуванням пункту 44.1 статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 7 418 040,00 грн., у тому числі: за червень 2013 року у сумі 2 496 960,00 грн., за липень 2013 року у сумі 1 152 905,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 3 768 175,00 грн.

Суд зазначає, що вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що за перевіряємі періоди за наслідками господарських операцій з контрагентами-постачальниками послуг ґрунтується на показах ОСОБА_1 (директора ТОВ Бізнес-Оск ), ОСОБА_2 (директора ТОВ Інвестпромгруп ), ОСОБА_3 (начальника відділу ОВ ПрАТ Донецьк Сталь МЗ та безпосереднього керівника ОСОБА_4, який значиться директором ТОВ Промремторг-12 ), що були допитані в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування кримінального провадження № 1201400000000060. Зокрема, допитаний 02 березня 2014 року ОСОБА_1, що значиться одноособовим керівником, засновником і бухгалтером ТОВ Бізнес-Оск , спростував здійснення ним від імені товариства фінансово-господарської діяльності, свою обізнаність про таке підприємство не підтвердив. Допитаний 27 березня 2014 року ОСОБА_2, який значиться одноособовим керівником, засновником і бухгалтером ТОВ Інвестпромгруп , пояснив, що зареєстрував вказане товариство на своє ім'я виключно за грошову винагороду. Починаючи з квітня 2013 року по даний час господарську та підприємницьку діяльність від імені названого товариства не здійснює, роботи (послуги) для інших підприємств не виконував. Допитаний 27 березня 2014 року ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_6, який значиться керівником ТОВ Промремторг-12 , працює на посаді охоронця у відділі оперативного реагування у ПрАТ Донецьк Сталь-МЗ . Графік роботи останнього: день - 12 годин, ніч - 12 годин та один день вихідний; порівняльному аналізу задокументованих згідно актів надання послуг обсягів наданих ТОВ Бізнес-Оск , ТОВ Інвестпромгруп , ПП Оргспецсервіс і ТОВ Промремторг-12 послуг та даних податкової звітності форми № 1ДФ, поданої названими контрагентами позивача за ІІІ-ій квартал 2013 року. Зокрема, наявна на товариствах -виконавцях спірних послуг кількість працюючих (на ТОВ Бізнес-Оск - 1 особа, на ТОВ Інвестпромгруп - 2 особи, на ПП Оргспецсервіс - 10 осіб, на ТОВ Промремторг-12 - 1 особа) не дозволяла останнім виконати значні обсяги робіт у стислі строки; акти наданих послуг, складені на значні суми та в деяких випадках оформлені у вихідні дні (субота, неділя), що не відповідає умовам договорів, за якими виконання робіт (надання послуг) здійснюється виключно в робочі дні та у період часу з 09 год. до 18 год.; наявністю акта Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 квітня 2014 року №450/05-63-22-03/33728083 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Оргспецсервіс за період з 01 січня 2013 року по 20 березня 2014 року. Згідно цього акта встановлено проведення підприємством транзитного фінансового потоку, спрямованого на здійснення фінансово-господарських операцій; відсутності в наданих до перевірки позивача документах інформації щодо кваліфікованих осіб, якими надавались послуги, та результати їх робіт; відсутністю за даними пояснень посадових осіб ПрАТ Енвіжн-Україна оформлених заявок на вхід працівників ТОВ Бізнес-Оск , ТОВ Інвестпромгруп , ПП Оргспецсервіс і ТОВ Промремторг-12 на період виконання робіт (надання послуг) та технічних проектних документів за договорами; відсутністю документального підтвердження використання позивачем у своїй господарській діяльності результатів спірних послуг; наявністю у ПрАТ Енвіжн-Україна , основним видом господарської діяльності якого є консультування з питань інформатизації, згідно даних поданої податкової звітності форми № 1ДФ та звітів єдиного соціального внеску за 1 - 3-ій квартали 2013 року значної кількості працюючих (з41 та відповідно 280 осіб), що дозволяло позивачу самотужки виконати послуги для своїх замовників.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000583920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9 272 550 грн., в тому числі за основним платежем - 7 418 040 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 854 510 грн.;

- №0000593920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 4 511 913 грн., в тому числі за основним платежем - 3 609 530 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 902 383 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у статті 134 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 Податкового кодексу України, вимогами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Вимогами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що платник податку має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності у разі підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що формування податкового кредиту неможливе, зокрема, з підстав відсутності зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як зазначив у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (лист Вищого адміністративного судочинства України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11).

Вимогами пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин, далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону №996-ХІV).

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 01 травня 2013 року між позивачем та ПП Оргспецсервіс укладено договір №00105-1, предметом якого визначено технічну підтримку та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO DWDM та IP/MPLS за четвертий обліковий період, фаза 1 (надалі - послуги), включаючи проведення випробувань комплексу та його експлуатації. Результатом наданих послуг є надання послуги по технічній підтримці та забезпеченню працездатності мереж. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 2 897 752,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 958,69 грн.).

Також, відповідно до наявних матеріалів справи, між позивачем та ПП Оргспецсервіс укладено договір №0105-1 від 01 травня 2013 року, предметом якого визначено технічну підтримку та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO DWDM та IP/MPLS за третій обліковий період фаза 1 (надалі - послуги), включаючи інформаційно-консультаційні послуги стосовно методології розгортання мережевого рішення, питання розробки HLD (High Level Design) та (Low Level Design). Результатом наданих послуг є надання послуги по технічній підтримці та забезпеченню працездатності мереж. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 2 897 752,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 958,69 грн.).

Крім того, 01 травня 2013 року між позивачем та ПП Оргспецсервіс укладено договір №31005-01, предметом якого визначено технічну підтримку та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO DWDM та IP/MPLS за третій обліковий період фаза 2 (надалі - послуги), включаючи інформаційно-консультаційні послуги стосовно методології розгортання мережевого рішення, питання розробки HLD (High Level Design) та (Low Level Design). Результатом наданих послуг є надання послуги по технічній підтримці та забезпеченню працездатності мереж. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 2 897 752,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 958,69 грн.).

01 травня 2013 року позивачем також укладено з ПП Оргспецсервіс договір №3105-001, предметом якого визначено технічну підтримку та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO DWDM та IP/MPLS за четвертий обліковий період, фаза 2 (надалі - послуги), включаючи проведення випробувань комплексу та його експлуатації. Результатом наданих послуг є надання послуги по технічній підтримці та забезпеченню працездатності мереж. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 2 897 752,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 958,69 грн.).

31 травня 2013 року позивач уклав з ПП Оргспецсервіс договір №3105-2 умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розробки, тестування, впровадження, надання технічної та сервісної підтримки обладнання та інформаційно-консультаційні послуги. Результатом наданих послуг є надання послуги з розробки, тестування, впровадження, надання технічної та сервісної підтримки обладнання та інформаційно-консультаційних послуг. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 3 390 751,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 565 125,24 грн.). Суд звертає увагу, що перелік та вартість послуг згідно даного договору наведений в додатках №№ 1 - 5 до цього договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 10 липня 2013 року укладено з ТОВ Промремторг-12 договір №10-07/13, згідно якого виконавець зобов'язується надати для замовника послуги з розробки детальної архітектури системи фінансового менеджменту. Результатом наданих послуг є надання послуг з розробки детальної архітектури системи фінансового менеджменту. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 4 283 820 грн. (в т.ч. ПДВ - 713 970 грн.).

Також, 15 липня 2013 року позивачем з ТОВ Промремторг-12 укладено договір №15-07/13, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати для замовника послуги з розробки плану інтеграції апаратного забезпечення, що поставляється до ІТ інфраструктури замовника (включаючи план міграції ІТ сервісів до нових версій). Результатом наданих послуг є надання послуг з розробки плану інтеграції апаратного забезпечення, що поставляється до ІТ інфраструктури замовника (включаючи план міграції ІТ сервісів до нових версій). Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 3 807 840 грн. (в т.ч. ПДВ - 634 640 грн.).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем з ТОВ Інвестпромгруп укладено договір №MTS384 від 01 липня 2013 року, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується надати для замовника послуги із забезпечення надання технічної підтримки для конвергентної системи попередньої обробки подій абонентів Mediation Solution за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Результатом наданих послуг є надання послуг із забезпечення надання технічної підтримки для конвергентної системи попередньої обробки подій абонентів Mediation Solution за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 4 007 429,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 667 904,86 грн.).

02 липня 2013 року між позивачем та ТОВ Інвестпромгруп укладено договір №MTS385, згідно якого виконавець зобов'язується надати для замовника послуги із забезпечення інтеграції PCEF. Результатом наданих послуг є надання послуг із забезпечення інтеграції PCEF. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 2 910 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 485 000 грн.).

Фактичними матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2013 року між позивачем та ТОВ Бізнес-Оск укладено договір №24-06/13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати для замовника послуги з розробки технічного завдання на функціонування програмних засобів для системи контролю дорожнього руху. Результатом наданих послуг є надання послуг з розробки технічного завдання на функціонування програмних засобів для системи контролю дорожнього руху. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 8 091 660 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 348 610 грн.).

Також, 01 липня 2013 року між позивачем та ТОВ Бізнес-Оск укладено договір №01-07/13, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати для замовника послуги з розробки технічних вимог до апаратних засобів систем контролю дорожнього руху. Результатом наданих послуг є надання послуг з розробки технічних вимог до апаратних засобів систем контролю дорожнього руху. Строк надання послуг за договором - до 31 грудня 2013 року. Договірна ціна - 6 425 730 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 070 995 грн.).

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду країни від 16 серпня 2017 року судом з'ясовано, що умовами вказаних договорів передбачено, що виконавець зобов'язаний: якісно та своєчасно виконати послуги; для виконання послуг виконавець зобов'язується виділити фахівців, що володіють досвідом і знаннями, необхідними для успішного їх виконання; інформувати замовника про хід виконання послуг та негайно повідомляти про виникаючі складнощі, які можуть вплинути на вартість або строки їх виконання; усувати при виконанні договорів, а також в процесі прийняття результатів послуг у погодженому сторонами порядку та строки, усі виявлені замовником недоліки за власний рахунок; нести відповідальність за дії третіх осіб, у випадку залучення їх до виконання послуг за цими договорами. Виконавцю надано право достроково передати замовнику результати наданих послуг при наявності згоди замовника на їх дострокове прийняття, письмово повідомивши про це замовника за 3 календарні дні до бажаної дати передачі результатів послуг. В свою чергу замовник зобов'язується здійснити своєчасну оплату послуг, протягом терміну дії договору надавати по запитах виконавця інформацію, необхідну для виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, та має право, зокрема, перевіряти процес і якість послуг, що надаються виконавцем. Послуги надаються спеціалістами виконавця в робочі дні з 9-00 до 18-00 години на території замовника, або віддалено з місця розташування виконавця. Послуги вважаються виконаними виконавцем і прийнятими замовником з моменту підписання акта виконаних робіт/надання послуг уповноваженими представниками сторін. Виконавець протягом 3 робочих днів з моменту надання послуг надає замовнику акт приймання-передачі робіт/надання послуг на підписання разом із результатом наданих послуг у електронному вигляді.

Відтак, умови наведених вище договорів пов'язували факт виконання цих договорів із підписанням акту виконаних робіт/надання послуг уповноваженими представниками сторін.

При цьому, умовами наведених вище договорів не персоніфіковано осіб, яким надаються відповідні послуги з консультування, у який спосіб та не конкретизовано суті наданих послуг, відповідно така деталізація не могла і не повинна була відображуватись у актах наданих послуг. Водночас, незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Також, складення та підписання сторонами у неробочі дні актів наданих послуг, не суперечить чинному законодавству, а також умовам договорів, укладеним між позивачем та його контрагентами, адже умовами договорів передбачено лише необхідність виконання послуг у робочі дні.

Водночас, на підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач додав до матеріалів позову копії актів виконаних робіт по господарських операціях з ПП Оргспецсервіс , ТОВ Промремторг-12 , ТОВ Інвестпромгруп та ТОВ Бізнес-Оск .

Також, позивачем надано до суду докази того, що отримані від вказаних контрагентів послуги були реалізовані позивачем на користь ТОВ ІТ-Інфраструктура , ТОВ Є.НОТ та ПАТ МТС Україна .

При цьому, обставина датування актів наданих послуг на користь замовників ТОВ ІТ-Інфаструктура і ТОВ Є.НОТ послуг раніше, ніж були складені та підписані акти наданих послуг з субпідрядною організацією (ПП Оргспецсервіс ), а так само складення та підписання договорів та актів наданих послуг до укладання договорів із замовниками ПрАТ МТС жодним чином не спростовує факт надання таких послуг позивачу та не суперечить діловій практиці укладення договорів та виконання взятих на підставі договорів зобов'язань.

Крім того, судом взято до уваги, що послуги, отримані від ТОВ Бізнес-Оск , придбані позивачем з метою розширення продуктового портфелю підприємства та розробки комерційних пропозицій, що податковим органом не спростовано.

Також, в матеріалах справи міститься висновок експерта від 06 листопада 2015 року №19/15-81, складений за результатами експертного дослідження, проведеного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, на вирішення якого, зокрема, було поставлено питання щодо відповідності визначених та задекларованих АТ Енвіжн-Україна податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 20 березня 2014 року, наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України по контрагентах: ПП Оргспецсервіс , ТОВ Промремторг-12 , ТОВ Інвестпромгруп та ТОВ Бізнес-Оск .

У висновку експерта вказано, що визначений та задекларований АТ Енвіжн-Україна податковий кредит з податку на додану вартість за період червень-серпень 2013 року по вказаних контрагентах: ПП Оргспецсервіс , ТОВ Промремторг-12 , ТОВ Інвестпромгруп та ТОВ Бізнес-Оск відповідають наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України. Крім того, сума матеріальних збитків, завданих державі у вигляді заниження податку на прибуток в сумі 3 609 530,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 7 334 092,12 грн., а всього податків на загальну суму 10 943 622,00 грн., які встановлені актом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників №1176/28-10-39-20/19494134 від 14 жовтня 2014 року та податковими повідомленнями-рішеннями від 24 жовтня 2014 року №0000583920, 0000593920 документально не підтверджується.

Також суд при вирішенні даної справи враховує, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджується, що перевірки позивача, за результатами якої складено відповідний акт №1176/28-10-39-20/19494134 від 14 жовтня 2014 року, проводилась відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови ГСУ МВС України від 01 серпня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки позивача.

При цьому, за правилами пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, умови її застосування щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України або закону про оперативно-розшукову діяльність в рамках кримінального провадження відносно платника податків, що перевіряється.

В даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування, та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки.

Водночас, відповідно до поданих відповідачем доказів, станом на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тривало досудове слідство у кримінальному провадженні №12014000000000060 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України; за фактом умисного ухилення службовими особами АТ Енвіжн-Україна від сплати податків в особливо великому розмірі, за частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України. Тобто, відсутнє відповідне судове рішення по зазначеному кримінальному провадженню відносно позивача (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, пов'язані із призначенням та проведенням перевірки позивача, відповідають умовам застосування пункту 86.9 Податкового кодексу України, однак відповідачем не надано доказів ухвалення (прийняття) відносно позивача відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), яке б набрало законної сили станом на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак матеріали перевірки позивача не можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, розрахованих за результатами такої перевірки.

При цьому, наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже останні прийняті за відсутності обґрунтованих та законних на те підстав.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд у рішенні по справі Смирнова проти України зазначив, що, хоча він не уповноважений оцінювати якість судочинства в державах-відповідачах, він вважає, що, оскільки направлення справ на новий розгляд зазвичай є наслідком помилок судів нижчих ланок, неодноразове направлення справи на новий розгляд у межах одного провадження виявляє серйозний недолік у судовій системі.

Крім того, у пункті 85 рішення від 25 листопада 2003 року у справі В'єрцішевська проти Польщі (Wierciszewska v. Poland), заява № 41431/98, п. 46 Європейський суд зазначив, що справа щодо заявника тричі поверталася на новий розгляд. Крім того, у своїй окремій ухвалі від 17 травня 2011 року апеляційний суд наголосив, що ці неодноразові повернення справи мали місце через систематичне невиправлення судом першої інстанції помилок, встановлених апеляційним судом. Хоча Суд не може аналізувати якість розгляду справ національними судами, він вважає, що, оскільки зазвичай справи направляються на новий розгляд внаслідок помилок, допущених судами нижчих інстанцій, повторювані повернення справи на новий розгляд в межах одного провадження вказують на серйозні недоліки судової системи та свідчать про здійснення розгляду справи заради розгляду, а не заради вирішення спору по суті.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Енвіжн-Україна (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21А, код ЄДРПОУ 19494134) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (03680, місто Київ, вулиця Леванєвського, 2, код ЄДРПОУ 38716554) №0000583920 та № 0000593920 від 27 жовтня 2014 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук