Постанова

від 22.04.2019 по справі 560/4000/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4000/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

22 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року позивач ТОВ "Ювента" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007851412 від 16.08.2018 винесеного Головним управлінням державної фіскальної служби у Хмельницькій області про сплату 7516 грн. 38 коп. грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та 1879 грн. 10 коп. нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги в повному обсязі та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області з 26.04.2018 по 25.05.2018 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Ювента", податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2011 по 31.12.2017.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1097/22-01-14-012/30801338 від 13.06.2018.

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки, ТОВ "Ювента" подало відповідачу письмові заперечення за наслідком розгляду яких, відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ювента" з питань, що стали предметом заперечень на ОСОБА_2 планової перевірки від 13.06.2018 №1097/22-01-14-012/30801338, за результатами якої складено інший ОСОБА_2 від 03.08.2018 №1299/22-01-14-012/30801338.

Акт від 03.08.2018 №1299/22-01-14-012/30801338 був також оскаржений позивачем в адміністративному порядку, проте за результатом розгляду вказаних заперечень, відповідач листом від 14.08.2018 №20187/10/22-01-14-03 повідомив, що висновки акта перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

На підставі вказаних ОСОБА_2 № 1097/22-01-14-012/30801338 від 13.06.2018 та № 1299/22-01-14-012/30801338 від 03.08.2018 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007851412 від 16 серпня 2018 року про сплату 7516 грн. 38 коп. грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та 1879 грн. 10 коп. нарахованих штрафних санкцій.

На вказане податкове повідомлення - рішення ТОВ "Ювента" подало скаргу від 20.08.2018 №179 до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 19.10.2018 №34016/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення №0007851412 від 16 серпня 2018 року залишено без змін, а скаргу ТОВ "Ювента" без задоволення.

Як встановлено з ОСОБА_2 перевірки № 1097/22-01-14-012/30801338 від 13.06.2018 та №1299/22-01-14-012/30801338 від 03.08.2018, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення за висновками перевірки стало порушення позивачем п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 13099,37 грн. в тому числі за 2015 рік на суму 3611,37 грн., за 2016 рік на суму 9488 грн., завищення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у 2017 році на суму 655,16 грн.

Перевіркою встановлено, що на балансі ТОВ "Ювента" перебувала у 2015 та 2016 роках нерухомість площею 296,5 квадратних метри, в т.ч.:

- нежитлова будівля, будівля прохідної загальною площею 19 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 14980704, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 05.06.2006;

- нежитлова будівля, трансформаторна підстанція загальною площею 71,4 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26172492, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009;

- нежитлова будівля, будівля компресорної загальною площею 20,3 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26172727, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009;

- нежитлова будівля, будівля котельні загальною площею 105,6 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26173007, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009;

- нежитлова будівля, будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 27027116, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 13.04.2009.

У 2015-2016 роках по зазначених об'єктах нерухомого майна ТОВ "Ювента" податок не нараховувало та до бюджету не сплачувало.

Перевіркою встановлено, що на балансі ТОВ "Ювента" перебувала у 2017 році нерухомість площею 190,9 квадратних метри, в т.ч.:

- нежитлова будівля, будівля прохідної загальною площею 19 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 14980704, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 05.06.2006;

- нежитлова будівля, трансформаторна підстанція загальною площею 71,4 квадратних метрів реєстраційний номер майна № 26172492, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009;

- нежитлова будівля, будівля компресорної загальною площею 20,3 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26172727, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009;

- нежитлова будівля, будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 27027116, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 13.01.2009;

У 2017 році по зазначених об'єктах нерухомого майна ТОВ "Ювента" податок не нараховувало та до бюджету не сплачувало.

По нежитловій будівлі - будівлі котельні загальною площею 105,6 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26173007 платник самостійно нарахував у 2017 році податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Перевіркою встановлено, що платником не враховано коригуючий коефіцієнт 0,5 у періоді з 01.01.2017 по 30.04.2017 до ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних положень у 2017 році".

Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, зробленими відповідачем в результаті проведення перевірок та винесеним податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до змісту Експертного висновку від 20 серпня 2018 року затвердженого ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" - об'єкти нерухомого майна (в т.ч. ті, за якими нараховані податкові зобов'язання) викладені в Додатку № 1 класифіковані як промислові будівлі різного функціонального призначення з кодом державного класифікатора будівель та споруд "1251.9".

Відповідно до вказаного Додатку №1 експертизою було досліджено об'єкти нерухомості, а саме:

- будівля меблевого цеху загальною площею 1580.2 м2, реєстраційний номер майна № 14982647. Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ № 040901 від 26.05.2006 - промислова будівля для виробництва інших меблів (меблі для ванних кімнат);

- будівля меблевого цеху загальною площею 6901.4 м2, реєстраційний номер майна № 25015234, Свідоцтво про право власності Серія CAB № 864333 від 22.09.2008 - промислова будівля для виробництва інших меблів (меблі для ванних кімнат);

- будівля компресорної загальною площею 20,3 м2. реєстраційний номер майна № 26172727, Свідоцтво про право власності Серія CAB № 864489 від 18.12.2008 - промислова енергетична будівля, в якій розміщено обладнання для забезпечення основного виробництва стиснутим повітрям;

- будівля трансформаторної підстанції загальною площею 71,4 м2, реєстраційний номер майна № 26172492, Свідоцтво про право власності Серія CAB № 864490 від 18.12.2008 - промислова енергетична будівля, в якій розміщено обладнання для забезпечення основного виробництва електроенергією;

- будівля котельні загальною площею 105,6 м2, реєстраційний номер майна № 26173007, Свідоцтво про право власності Серія CAB № 864488 від 18.12.2008 - промислова енергетична будівля для забезпечення основного виробництва теплом, вентиляцією та гарячим водопостачанням;

- будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 м2, реєстраційний номер майна № 27027116, Свідоцтво про право власності Серія CAB № 881220 від 06.03.2009 - промислова технічна будівля, в якій розміщено обладнання для забезпечення водою систем пожежегасіння основного виробництва;

- будівля складу негорючих будівельних матеріалів загальною площею 336,9 м2, реєстраційний номер майна № 14982721, Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ № 040900 від 26.05.2006 - виробничий склад санітарно-технічного обладнання, зокрема меблевих умивальників;

- будівля складу готової продукції загальною площею 1100,7 м2, реєстраційний номер майна № 14982112, Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ № 040899 від 26.05.2006 - приміщення виробничого складу готової продукції, зокрема меблів для ванних кімнат - 852,6 м2, офісні приміщення - 248,1 м2;

- будівля адміністративно-виробничого призначення загальною площею 1298,6 м2, реєстраційний номер майна № 15022679, Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ № 040909 віл 26.05.2006 - цех для виробництва меблів - 568,9 м2, приміщення котельні для забезпечення основного виробництва теплом - 30,1 м2, приміщення виробничого складу - 349,6 м2, адміністративно-побутові приміщення - 350.0 м2;

- будівля прохідної загальною площею 19,0 м2 реєстраційний номер № 14980704, Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ № 040906 від 26.05.2006 - допоміжна промислова будівля для забезпечення основного виробництва контрольно-перепускним режимом, охороною та для спостереження за протипожежним станом, є входом на захищену територію.

Вказаним висновком ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" підтверджено класифікацію зазначених, як промислових будівель різного функціонального призначення.

Крім цього, суд першої інстанції встановив, що 09.08.2018 ТОВ "Ювента" звернулася до будівельного експерта ОСОБА_4 з проханням надати послуги з обстеження кожної будівлі підприємства з метою визначення їх технічного стану та класифікації відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та дати відповідний висновок експертного дослідження.

Відповідно висновком експертного дослідження року про технічний стан та класифікацію будівлі згідно Державного класифікатора. Зокрема, за спірними вищевказаними будівлями надано такі висновки:

- нежитлова будівля, будівля прохідної загальною площею 19 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 14980704, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 05.06.2006.

Технічний стан будівлі - оцінюється як "Добрий". Будівля використовується за функціональним призначенням.

Класифікаційна ознака згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000 - "Будівлі промислові і склади" (код групи 125), клас 1251 "Будівлі промислові", підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Класифікаційний код - 1251.9.

- нежитлова будівля, трансформаторна підстанція загальною площею 71,4 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26172492, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009.

Технічний стан будівлі - оцінюється як "Добрий". Будівля використовується за функціональним призначенням.

Класифікаційна ознака згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - "Будівлі промислові і склади" (код групи 125), клас 1251 "Будівлі промислові", підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Класифікаційний код - 1251.9.

- нежитлова будівля, будівля компресорної загальної площею 20,3 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26172727, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009.

Технічний стан будівлі - оцінюється як "Добрий". Будівля використовується за функціональним призначенням.

Класифікаційна ознака згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - "Будівлі промислові і склади" (код групи 125), клас 1251 "Будівлі промислові", підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Класифікаційний код - 1251.9.

- нежитлова будівля, будівля котельня загальною площею 105,6 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 26173007, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.01.2009.

Технічний стан будівлі - оцінюється як "Добрий". Будівля використовується за функціональним призначенням.

Класифікаційна ознака згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - "Будівлі промислові і склади" (код групи 125), клас 1251 "Будівлі промислові", підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Класифікаційний код - 1251.9.

- нежитлова будівля, будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 квадратних метрів, реєстраційний номер майна № 27027116, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 13.04.2009.

Технічний стан будівлі - оцінюється як "Добрий". Будівля використовується за функціональним призначенням.

Класифікаційна ознака згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000 - "Будівлі промислові і склади" (код групи 125), клас 1251 "Будівлі промислові", підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Класифікаційний код - 1251.9.

Суд першої інстанції, також прийняв до уваги, податкову консультацію ДФС України від 23.10.2018 за № 4523/6/99-99-12-02-03-15/ІПК надану на запит ТОВ "Ювента" відповідно до висновків якої було вказано, що на зазначені об'єкти нерухомості поширюється дія норми п. "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу щодо виключення з об'єктів оподаткування Податком будівель промисловості, зокрема виробничих приміщень, цехів, складських приміщень промислових підприємств.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

ТОВ "Ювента" дотримано двох обов'язкових умов, а саме наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислового підприємств.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що будівлі, як виробничі, так і допоміжні, що входять до складу комплексу та використовуються для цілей забезпечення діяльності позивача необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, що дає підстави для висновку, що належні позивачу нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".

А тому, належний позивачу комплекс нежитлових будівель та споруд з усіма нежитловими приміщеннями, як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (п.п."є" п.266.2.2. ст.266 ПК України) і податок на нерухоме майно на такі приміщення не повинен нараховуватись.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ТОВ "Ювента" є промисловим підприємством, а будівлі які відповідачем віднесено до об'єктів оподаткування є промисловими будівлями та належать ТОВ "Ювента" на праві приватної власності, відтак згідно норм пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України такі будівлі не є об'єктами оподаткування, відповідно винесене Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2018 є протиправним та підлягає до скасування, а тому на переконання суду наявні всі підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Ювента".

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як передбачено пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до положень пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Як передбачено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Положення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більше того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Вимоги п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України свідчять, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств .

При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься, в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Згідно з пп.14.1.1291. п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

В законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар'єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведене дає підстави здійснити висновок, що застосування п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 819/818/17, у постанові від 15 травня 2018 року у справі №806/2461/17.

Враховуючи зазначене, матеріали справи, висновок експерта ОСОБА_4, експертний висновок ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" у співвиконанні з НВПП "Гіперон" та податкову консультацію ДФС України від 23.10.2018 за №4523/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, а саме будівлі, як виробничі, так і допоміжні, що входять до складу комплексу та використовуються для цілей забезпечення діяльності позивача необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, що дає підстави для висновку, що належні позивачу нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств". А тому, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2018 прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині доводів апеляційної скарги щодо не можливості врахування висновку експерта ОСОБА_4, оскільки дане дослідження проведене за ініціативою позивача та відсутня інформація, що вказаний експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено у висновку експертного дослідження №16-122/3/18 від 27.08.2018 класифікація будівельного експерта підтверджена свідоцтвом, виданим Міністерством юстиції України 30.09.201 за №1522, дійсним до 18.10.2020.

Також, колегія суддів вказує, що даний висновок містить інформацію, що при складанні висновку експертного дослідження була використана нормативно-законодавча база, в тому числі ЗУ "Про судову експертизу".

У відповідності до абз.6 ст.4 ЗУ "Про судову експертизу" незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта щодо відсутності інформації, що вказаний експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, спростовується, оскільки норма ЗУ "Про судову експертизу" передбачає кримінальну відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку, а сам висновок містить посилання на даний Закон.

Щодо іншої частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони ідентичні відзиву відповідача на позовну заяву, в повній мірі спростовані судом першої інстанції та не впливають на висновок зазначений судом першої інстанції.

Крім того, , ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6