Постанова

від 23.04.2019 по справі 812/371/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №812/371/18

адміністративне провадження №К/9901/63939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя - Свергун І.О.)

та на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.)

у справі №812/371/18

за позовом Дочірнього підприємства Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс

до Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Дочірнє підприємство Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс (далі - Підприємство) звернулося в Луганський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що в силу ст.ст. 6-7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , останнє звільнене від сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності як таке, що зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 208 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2016 № 0002691203, яким Дочірньому підприємству Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з юридичних осіб на 821 258, 18 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 657 006, 54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 251, 64 грн.;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на користь Дочірнього підприємства Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 318, 89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції. Також скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення суди виходили з неправильності здійснення контролюючим органом розрахунку орендної плати з юридичних осіб, визначеної в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача.

19 грудня 2018 року Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про правомірність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності Дочірнього підприємства Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс .

За результатами перевірки складено акт від 24 червня 2016 року №980/12-14-12-03/01236199.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пункту 1, пункту 3 статті 288, а також пункту 2 статті 286 розділу ХІІ, п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідач зазначив, що Підприємство не надавало податкової звітності з орендної плати за 2013-2016 роки та не сплачувало суми податкового зобов'язання за договором оренди, що свідчить про укриття (ненарахування) орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 657 006, 54 грн., у тому числі з 01.06.2013 по 31.12.2013 - 82 916,78 грн., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 142 143,05 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 177 536, 67 грн. та з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 254 410, 04 грн.

19.07.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002691203, яким ДП "Сєвєродонецька автобаза" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" на 821 258, 18 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 657 006, 54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 251, 64 грн.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного.

Згідно із п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного вище Закону Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, з огляду на те, що положення статті 6 цього Закону, як норми прямої дії, не вимагають додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 812/1188/17).

Пунктом 5 статті 11 вказаного Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Разом з цим, пізніше, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, який набрав законної сили 08 червня 2016 року, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено пунктом 4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Законом №1365 змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08 червня 2016 року передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, м. Сєвєродонецьк з 08 червня 2016 не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

З огляду на вищевикладене, місто Сєвєродонецьк є населеним пунктом де проводилась антитерористична операція, відтак в силу ст. 6 Закону України №1669 Підприємство звільнене від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Крім того, статтею 125 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою додаткової угоди від 22.05.2008 № 3 передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій контролюючого органу щодо здійснення донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з інформації щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати, визначених у додатковій угоді від 22.05.2008 № 3, оскільки державна реєстрація додаткової угоди від 22.05.2008 № 3 до договору оренди землі від 09.03.2004 № 66, укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ДП "Сєвєродонецька автобаза" на земельну ділянку, розташовану за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 37, не здійснювалася, що свідчить про неправильність здійсненого контролюючим органом розрахунку орендної плати з юридичних осіб, у тому числі у періоди, в які не проводилася антитерористична операція (з 01.06.2013 по 13.04.2014 та з 08.06.2016 по 31.12.2016).

Щодо доводів контролюючого органу про те, що суди попередніх інстанцій зазначивши про протиправність розрахунку здійсненого контролюючим органом не здійснили перерахування податкового зобов'язання з орендної плати та нарахування штрафних (фінансових) санкцій виходячи з інформації щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати, визначених у додатковій угоді №2 від 12.11.2007, що зареєстрована у встановленому законом порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова