Постанова

від 15.04.2019 по справі 925/823/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/823/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича та Приватного акціонерного товариства Лаура на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. (повний текст складено 17.12.2018р.)

у справі №925/823/18 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича

до Приватного акціонерного товариства Лаура

про усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем, стягнення штрафу за порушення умов договору, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. у справі №925/823/18 позов задоволено частково. Вирішено усунути перешкоди фізичній особі - підприємцю Дубині Віктору Яковичу у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору оренди робочого місця від 01.02.2011р., шляхом зобов'язання Приватне акціонерне товаристве Лаура не чинити ФОП Дубині Віктору Яковичу перешкоди у користуванні орендованим робочим місцем в приміщенні перукарні Лаура за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Лаура на користь Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича штраф у розмірі 5 000,00 грн. за перешкоджання у доступі на робоче місце, 19 649,00 грн. упущеної вигоди, та 4 584,88 грн. судових витрат.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір між сторонами чинний, не допуск позивача до його робочого місця є неправомірною дією відповідача, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь ФОП Дубини Віктора Яковича упущену вигоду в розмірі 1 500,00 грн., за кожен день перешкоджання у доступі на робоче місце, що становить 73 500,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 832,10 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 15 450,00 грн., витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом помилково прийнято рішення, яким здійснено розрахунок середнього заробітку виходячи з отриманих позивачем доходів від підприємницької діяльності за попередній рік. На думку апелянта, слід застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р.

Також апелянт не погоджується із розміром судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. у справі №925/823/18.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оренду передано нерухоме майно, отже договір оренди підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому договір є нікчемним в силу закону.

Також відповідач зазначає, що договір оренди був розірваний в односторонньому порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Лаура на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. у справі №925/823/18.

Фізична особа - підприємець Дубина Віктор Якович заперечує проти апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що договір оренди у встановленому порядку не розірвано, договір не є договором оренди нерухомого майна, а тому не підлягає нотаріальному засвідченню та державній реєстрації.

Від Приватного акціонерного товариства Лаура надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи та врахування під час розгляду справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що судом першої інстанції вказані докази не були дослідженні, оскільки були повернуті Господарським судом Черкаської області, суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.02.2011р. між ПрАТ Лаура (орендодавець) та акціонером ПрАТ Лаура Дубиною Віктором Яковичем (орендар) було укладено договір оренди робочого місця, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння робоче місце, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення перукарні ПрАТ Лаура . /а.с. 15 т.1/.

Згідно з п. 1.1.3. договору в оренду передається наступне майно: дзеркало, крісло, стерілізатор, шафи для інструментів та для одягу, столи, інвентар для прибирання приміщення, чайник, бойлер, кондиціонер, пральна машина, білизна ( загального користування).

Термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття майна, що орендується (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору розмір орендної плати складає: 583,00 грн. за 1 (один) місяць.

Згідно з п. 4.2. договору орендна плата сплачується в готівковому порядку в касу підприємства ПрАТ Лаура не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця.

Згідно з п. 4.3. договору розмір орендної плати може бути переглянуто в сторону збільшення або зменшення за умови зміни вартості комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 759Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно умов договору та акту приймання-передачі позивачу передано в оренду робоче місце, дзеркало, крісло, стерілізатор, шафи для інструментів та для одягу, столи, інвентар для прибирання приміщення, чайник, бойлер, кондиціонер, пральна машина, білизна ( загального користування).

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином, твердження відповідача про передачу частини нерухомого майна в оренду є безпідставним.

Судом встановлено, що в порушення умов договору оренди робочого місця від 01.02.2011р., відповідачем, зокрема, в особі директора ПрАТ Лаура Таранової Г.І. було вчинено перешкоди позивачу ФОП Дубині В.Я. в доступі до орендованого робочого місця, що підтверджується протоколами, складеними патрульною поліцією про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується та поясненнями за 01, 04, 05, 06, 07 червня 2018р.; 07, 08, 07 липня 2018р.; 10, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 27, 28, 29, 30, 31 серпня 2018р.; 01, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 вересня 2018р. і 01 жовтня 2018р.

Даними протоколами підтверджується, що станом на певні дати 2018 року позивач приходив на своє робоче місце у перукарню ПрАТ Лаура , однак йому або перешкоджали взагалі у доступі в приміщення та до робочого місця, або позивачем було виявлено відсутність перукарського крісла та дзеркала, без яких надання послуг неможливе. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.2.1. договору орендодавець не має права перешкоджати орендарю в доступі на робоче місце, інакше штраф 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Упущеною вигодою за статтею 22 Цивільного кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньоденна заробітна плата ФОП Дубини В.Я., на думку позивача, повинна розраховуватися виходячи із середньої заробітної пати за останні два місяці роботи, а не за попередній рік.

Позивач зазначає, що за останні два місяці він отримав дохід у розмірі 30 970,00 грн., що в підсумку становить 1 548,50 грн. та підтверджується даними Книги обліку доходів.

Проте з такими доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки позивач не являється найманим працівником, а тому положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., не можуть застосовуватись до даних правовідносин.

Позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність, яка полягає у самостійній, ініціативній, систематичній діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, несе певний ризик.

Слід зазначити, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, позивач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду, отримання доходу на заявлену суму, в разі не порушення його права.

Разом з цим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України не було встановлено підстав для відповідальності, оскільки для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками та вина.

Вимога про стягнення упущеної вимогоди документально не обґрунтована, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В порушення вищезазначеного позивач взагалі не навів в чому полягає моральна шкода, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018р., ордер серія ЧК №91708 від 10.08.2018р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №6 від 23.11.2018р. та акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 23.11.2018р. /а.с. 34-39 т.1/.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000,00грн., враховуючи обставини та складність справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. у даній справі підлягає частковому скасуванню.

Щодо апеляційних скарг, то слід зазначити наступне.

Позивачем не наведено та не доведено належними та допустимими доказами упущеної вигоди, судові витрати вираховуються з пропорційно задоволених вимог, що відповідає п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно тверджень відповідача про нікчемність договору, то зазначене не відповідає умовами договору оренди робочого місця, за яким не передавалось нерухоме майно.

Щодо розірвання договору, то згідно п. 7.1. договору даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.

В порушення вищезазначеного відповідач не надав суду належних та допустимих доказів систематичного порушення позивачем умов договору та не наведено підстав для розірвання договору в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

За таких обставин, апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича та Приватного акціонерного товариства Лаура задоволенню не підлягають.

керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича та Приватного акціонерного товариства Лаура задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018р. у справі №925/823/18 скасувати частково, з прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити частково, викласти резолютивну частину у наступній редакції.

Усунути перешкоди фізичній особі - підприємцю Дубині Віктору Яковичу (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору оренди робочого місця від 01.02.2011, шляхом зобов'язання Приватного акціонерного товариства Лаура (ідентифікаційний код 22797915, вул. В. Чорновола, 114/42 м. Черкаси) не чинити ФОП Дубині Віктору Яковичу перешкоди у користуванні орендованим робочим місцем в приміщенні перукарні Лаура за адресою: АДРЕСА_2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Лаура (ідентифікаційний код 22797915, вул. В. Чорновола, 114/42 м. Черкаси) на користь фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) штраф у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за перешкоджання у доступі на робоче місце та 1 764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 84 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. По решті - відмовити. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

2. Матеріали справи №925/823/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова