Постанова

від 22.04.2019 по справі 922/645/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа № 922/645/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників:

апелянта - - не з'явився

боржника - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Харків (вх. №963/Х2-4)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2019 (суддя Усатий В.О.) у справі №922/645/19

за заявою ОСОБА_1, м.Харків,

до Фізичної особи - підприємця Корнач Олени Іларіонівни, м.Харків,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2019 у справі №922/645/19 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця Корнач Олени Іларіонівни на підставі ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що визначене кредитором до боржника грошове зобов'язання у розмірі 620000,00 грн., підтверджено договором позики, розпискою, протестом, виконавчим написом та постановою ВДВС. Разом з тим, в силу приписів ч. 3 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника безспірність вимог кредиторів підтверджується судовим рішенням, що набрало законної сили, яке заявником до заяви не надано, отже безспірні вимоги заявником не підтверджені.

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2019 у справі №922/645/19 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вважає, що норма ч. З ст. 10 Закону про банкрутство не вимагає підтвердження безспірності, а стосується лише підтвердження самих вимог, адже у жодному судовому рішенні не зазначається про безспірність задоволених вимог позивача. Також вважає, що судом порушено Закон України Про обіг векселів в Україні , оскільки відповідно до ст.8 Закону вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом. Також наголошує на порушенні приписів ст. 87 та ст. 88 Закону України Про нотаріат , якими встановлено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Крім того, приписами Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб); примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі написи нотаріусів. Апелянт зазначав, що безспірність грошових вимог кредитора він підтверджував наданими до заяви про порушення справи про банкрутство копіями розписок від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копіями договорів позики грошей від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копією договору поручительства від 31.08.2015, копією угоди про дотримання боргового правонаступництва від 23.10.2018, копією протесту № 1-931 від 22.08.2018, копією виконавчого напису №1-569 від 13.09.2018 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, копією постанови про відкриття виконавчого провадження №57221426 від 14.09.2018, які вважав такими, що підтверджують безспірні вимоги, та зазначав, що чинне законодавство не передбачає обов'язкового винесення судового рішення стосовно виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 12.03.2019 у справі № 922/645/19. Встановлено учасникам процесу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи на 22.04.2019.

Боржник в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Заявник апеляційної скарги в судове засідання 22.04.2019 також не з'явився, на адресу апеляційного господарського суду повернулась надіслана на адресу ОСОБА_1 копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 із позначкою поштового відділення "інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

За таких підстав, апелянт вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час, дату та місце судового засідання.

Таким чином, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників заявника та боржника відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця Корнач Олени Іларіонівни у порядку ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, в обґрунтування підстав порушення провадження у справі про банкрутство заявник зазначав, що майнові вимоги ініціюючого кредитора виникли з відносин позики грошей та їх наступного використання Корнач О.І., на підставі укладеного із заявником договору від 31.08.2015, у відповідності до якого Корнач О.І. прийняла на себе зобов'язання із забезпечення виконання договору позики, у тому числі з повернення грошей, які Корнач О.І. зобов'язалася повернути в строк не пізніше 1 серпня 2017 року. Формою майнового поручительства було авалювання простого відсоткового векселю на суму отриманого боржницею майна 6200000,00 грн.

У зв'язку із несплатою боргу простий вексель ОСОБА_1 опротестовано з наслідком винесення державним нотаріусом виконавчого напису на стягнення боргу 6200000,00 грн., який 14.09.2018 було передано на примусове виконання.

За виконавчим написом №1-569 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 13.09.2018, Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 39, 4й поверх, код ЄДРПОУ 34837745) за місцезнаходженням нерухомого майна боржниці відкрито виконавче провадження №57221426 про стягнення з Корнач О.І. на користь ОСОБА_1 основної суми боргу у розмірі 6200000,00 грн.

Як вважав заявник, його вимоги як ініціюючого кредитора до Корнач О.І. є безспірними, оскільки підтверджуються копіями розписок від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копіями договорів позики грошей від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копією договору поручительства від 31.08.2015, копією угоди про дотримання боргового правонаступництва від 23.10.2018, копією протесту № 1-931 від 22.08.2018, копією виконавчого напису №1-569 від 13.09.2018 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, копією постанови про відкриття виконавчого провадження №57221426 від 14.09.2018.

Посилаючись на приписи ч. 3 ст.10 Закону про банкрутство заявник зазначав, що сума безспірних вимог становить 6200000,00 грн., що значено перевищує передбачені законом 300 мінімальних зарплат; з моменту відкриття виконавчого провадження минуло більше 3 місяців; виконавче провадження здійснювалося, однак застосованих виконавчою службою заходів виявилося недостатньо для примусового стягнення за виконавчим документом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 2, 3,12,20,41, ГПК України, ст. 8, 10, 11, 12, 15, 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , заявник звернувся до господарського суду Харківської області та просив прийняти заяву кредитора ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду;

призначити та провести підготовче засідання, за наслідками якого порушити загальне провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни (номер платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_2);

визнати вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 (номер платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_1) до боржника фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни у розмірі суми основного боргу 6200000,00 грн;

ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Ввести процедуру розпорядження майном боржника, призначити арбітражного керуючого у встановленому законом порядку;

оприлюднити на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничного строку подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Ухвала суду першої інстанції, якою заявнику було відмовлено у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вказаною статтею визначено, що безспірні вимоги кредиторів підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство є встановлення факту неплатоспроможності боржника.

Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство чітко встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Зазначена стаття також визначає критерії, що підтверджують безспірний характер вимог кредитора, а саме: безспірними є грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, системний аналіз ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство свідчить, що за загальним правилом правовими підставами для порушення справи про банкрутство є наявність у ініціюючого кредитора (кредиторів) безспірних грошових вимог до боржника, а доказами безспірності вимог кредиторів є судові рішення, що набрали законної сили, і постанови про відкриття виконавчого провадження. Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Стаття 11 Закону про банкрутство визначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Таким чином, єдиною формою документа, який подається заявником на підтвердження розміру безспірності грошових вимог кредитора визначено рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 77 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Отже, законодавством встановлено вимоги до доказів, які є допустимими при підтверджені безспірності грошових вимог. При цьому, наявність судового рішення , яким задоволено грошові вимоги кредитора, звільняє сторони від необхідності доказування підстав виникнення грошового зобов'язання, обґрунтованості вимог до боржника тощо.

Згідно відповідно до ч. 2 , ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, виходячи з наведено, рішення суду є одним з основних доказів безспірності заявлених вимог в розумінні приписів ст. 10 Закону України про банкрутство, відповідно до якого судом встановлюється факт невиконання боржником свого грошового зобов'язання, та яке є підставою для порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження безспірних вимог кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство надано копії розписок від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копії договорів позики грошей від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копію договору поручительства від 31.08.2015, копію угоди про дотримання боргового правонаступництва від 23.10.2018, копію протесту № 1-931 від 22.08.2018, копію виконавчого напису №1-569 від 13.09.2018 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №57221426 від 14.09.2018.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані документи в розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство не підтверджують безспірність вимог кредитора, оскільки не підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили. Як свідчать матеріали справи, рішення суду в підтвердження безспірності заявлених вимог, як того вимагає ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство ОСОБА_1 до своєї заяви не додано.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ст. 87 та ст. 88 Закону України Про нотаріат встановлено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172, стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Таким чином, виходячи з вищенаведених приписів, нотаріус в момент вчинення виконавчого напису не перевіряє наявність безспірної заборгованості, а лише перевіряє повноту пакету документів, який дає йому право такий напис вчинити, отже, виконавчий напис нотаріуса не є документом, який може підтвердити безспірність вимог кредитора в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником належними та допустимими доказами не підтверджено факт безспірності вимог ініціюючого кредитора у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, оскільки приписами спеціального Закону чітко передбачено вид документа, що підтверджує такі вимоги, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 14 Закону, господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо, зокрема, до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 12.03.2019 у справі №922/645/19 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 129, статтею 271, пунктами 1, 4 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2019 у справі №922/645/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 25.04.2019

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль