Ухвала
від 24.04.2019 по справі 910/15883/14
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"24" квітня 2019 р. Справа№ 910/15883/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: Томашевич О.А., дов. № 17895/125/56-2017 від 30.11.17

від відповідача-2: Кухаревська Н.О., дов. № МК-2152/175/05/13/2018 від 27.03.18

від відповідача-3: не з'явились

від третіх осіб-1,2: не з'явились

від третьої особи-3: Скригонюк І.В., дов № 3/2018 від 14.09.18

від третьої особи-4: Грінцов М.М., дов № 02/ЦОУ від 18.06.18

розглядаючи апеляційні скарги Національної поліції України, Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. (повний текст складено 01.10.2018 р.)

у справі № 910/15883/14 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

до відповідача-1 Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві

відповідача-2 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

відповідача-3 Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"

2) Білозерський районний відділ УМВС України в Херсонській області

3) Міністерство внутрішніх справ

4) Національна поліція України

про стягнення 523 826 176,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 135 227 391,00 грн. збитків від псування товару; 19 630 523,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 37 654 285,00 грн. упущеної вигоди; 38 502 440,00 грн. податку на додану вартість; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, а всього 331 014 639,00 грн.

29.11.2016 р. до суду першої інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 16-17 том 8), в якій позивач просив стягнути з державного бюджету України 241 664 267,00 грн. суми прямого збитку; 26 973 250,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди; 70 637 696,00 грн. податку на додану вартість; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, а всього 523 826 176,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на протиправну бездіяльність посадових осіб Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, що полягала у неналежному зберіганні вилучених у межах кримінального провадження речових доказів (агрохімікатів), а також неповернення останніх після закриття кримінальної справи позивачу, чим було завдано збитків. Одночасно, за твердженнями позивача, товар втратив свої властивості є непридатним для використання за цільовим призначенням та неліквідним, оскільки не може бути реалізований третім особам у зв'язку з закінченням гарантійного строку зберігання, в результаті чого заявнику завдано збитки у вигляді упущеної вигоди та збитки внаслідок витрат на утилізацію товару. Також, на думку позивача, підлягає відшкодуванню податок на додану вартість товару та завдану моральну шкоду, яка полягає у приниженні престижу та ділової репутації суб'єкта господарювання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. у справі № 910/15883/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві за рахунок Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн. прямих збитків, 22 379 270,00 грн. вартості утилізації, 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. ПДВ. У задоволенні решти позову відмовлено.

Судове рішення обґрунтовано тим, що вилучені працівниками Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві докази (агрохімікати) не зберігалися в належних умовах; не проводилася перевірка їх стану та умов зберігання; агрохімікати не були передані на реалізацію до закінчення терміну їх придатності, у зв'язку з чим за розрахунком проведеної додаткової судової комплексної товарознавчої експертизи задоволені позовні вимоги в частині стягнення сум прямих збитків, вартості утилізації, упущеної вигоди згідно звіту про оцінку майна ПП "Синергія" від 14.07.2016 р. та податок на додану вартість, який розрахований як 20 % від задоволених сум. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено, з підстав недоведеності позивачем розміру шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. у справі № 910/15883/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною позивачу шкодою від псування вилученого майна зі спливом терміну придатності та діями органу досудового розслідування, оскільки не було зумовлено діями чи бездіяльністю слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України.

Постановою Верховного Суду від 07.03.2018 р. у справі № 910/15883/14 вказані судові акти скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з підстав неналежного дослідження судами на підставі яких первинних документів позивачем був придбаний товар вилучений під час обшуку; чи належав цей товар позивачеві на праві власності; яка дійсна вартість цього товару на момент придбання і якими документами це підтверджується. Верховним Судом також зазначено, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання з'ясування правових підстав вилучення спірного товару у позивача та його подальша передача на зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"; не з'ясовано правової підстави зберігання майна; коли і в який спосіб це майно було передане на зберігання; чи є воно в наявності на теперішній час; чи належним чином третя особа-1 виконувала обов'язки із зберігання такого товару та на якій правовій підставі відмовила позивачу у його поверненні. Окрім цього, встановлюючи розмір завданих позивачу збитків суд першої інстанції обмежився лише посиланням на висновки додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи № 8660 та № 8700 і судове рішення не аргументовано необхідністю призначення такої експертизи та не вказано правових підстав, за яких суд віддав перевагу зазначеним висновкам експертизи перед оцінкою наявних у матеріалах справи інших письмових доказів. Не знайшло також свого відображення у судовому рішенні місцевого господарського суду і питання встановлення факту протиправної поведінки відповідача-1 та відповідача-2, адже саме їх позивач визначив суб'єктами, неправомірні дії/бездіяльність яких призвела до завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі. При цьому, з'ясування цих обставин слід здійснювати у взаємозв'язку із дослідженням обставин розслідування зазначених у судовому рішенні кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб позивача, їх закриття слідчими та поновлення розслідування таких справ на підставі постанов Шевченківського районного суду міста Києва.

Суд першої інстанції не досліджував, чи мав позивач господарські договори на поставку продукції, на яку накладено арешт, внаслідок чого він був позбавлений можливості отримати прибуток, та чи міг позивач взагалі реалізувати продукцію, яка була у нього вилучена. Не з'ясованим також залишилось питання визначення розміру витрат, необхідних для утилізації вилучених агрохімікатів; чи понесені позивачем такі витрати; чи є взагалі необхідність в утилізації вилучених товарів тощо. Аналогічно, не з'ясовуваним залишилось питання чи сплачувався податок на додану вартість позивачем; чи звертався він з вимогою до відповідних органів державної фіскальної служби про відшкодування вартості сплаченого ПДВ тощо. Передчасним та таким, що здійснений без належного встановлення усіх зазначених вище обставин, є і висновок суду про відмову позивачу у стягненні моральної шкоди. Водночас, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову не відобразив у судовому рішенні доказів, які ним було оцінено та на підставі яких дійшов відповідних висновків.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано конкретних доказів, що містяться у матеріалах справи, та не здійснено на підставі такого аналізу обґрунтованих висновків про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. у справі № 910/15883/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" задоволено частково: стягнуто з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві за рахунок державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн. прямих збитків, 22 379 270,00 грн. вартості утилізації, 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. податку на додану вартість; в задоволені решти позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні докази придбання позивачем спірного товару, а також те, що відповідачі не надали підтверджень виконання обов'язків з повернення агрохімікатів у встановленому порядку та зберіганні їх в належних умовах, тож позивачем доведено факт заподіяння відповідачем-1 прямих збитків від псування товару у розмірі встановленому експертом в проведеній додатковій судовій комплексній товарознавчій та економічній експертизі №№ 8660, 8700. Враховуючи наявність листів та договорів поставки укладених позивачем з контрагентами, зокрема з ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД", ТОВ "Агропромтехтранс", ПП "Іркан", ООО "Агрохим Трейд" і дії покупців з оформлення поставки у передбаченому законодавством порядку, судом зроблено висновок про намір позивача поставити агрохімікати, однак зважаючи на закінчення гарантійного строку продукції (агрохімікатів) у лютому 2013 року, позивача позбавлено можливості вчинити дії на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами поставки, у зв'язку з чим вимоги позивача задоволені в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 84 550 963,00 грн. (згідно звіту про оцінку майна ПП "Синергія" від 14.07.2016 р.). Оскільки гарантійний термін агрохімікатів закінчився та наявні підстави для утилізації й вилучення товару, що підтверджується, зокрема, листами Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції № 29147/000324 від 08.11.2014 р. та № 14933/039124 від 09.04.2014 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 22 379 270 грн. витрат на утилізацію за розрахунком наведеним експертом у висновку №№ 8660, 8700. В частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено, з підстав недоведеності позивачем розміру шкоди у сумі 100 000 000,00 грн., а також відсутністю обґрунтованого розрахунку шкоди в такому розмірі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Національна поліція України, Шевченківське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві звернулися з апеляційними скаргами, у яких просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. у справі № 910/15883/14 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказували на те, що позивачем не доведено неправомірності дій чи бездіяльності посадових осіб Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, а також безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю органу державної влади щодо неповернення вилученого майна та понесеними позивачем збитками. За твердженням скаржників речові докази були вилучені у позивача в 2011 році, під час дії Кримінального процесуального кодексу України від 28.12.1960 р., то відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.

Згідно статті 81 Кримінального процесуального кодексу України від 28.12.1960 р. питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого прокурора про закриття справи.

Враховуючи наведене та те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013230080000024 триває (проводиться Білозерським управлінням поліції) і в ньому проводяться експертні дослідження вилученого у позивача майна (агрохімікатів), яке є речовим доказом і відшкодування вартості якого вимагає позивач, тому питання щодо відшкодування/повернення вилученого майна має вирішуватися за наслідками розгляду кримінального провадження. При цьому, матеріали справи не містять судових рішень, якими встановлено протиправність дій органів досудового слідства під час проведення обшуку, вилучення майна у позивача або бездіяльності органів державної влади щодо повернення майна.

На думку апелянтів, судом першої інстанції при здійснені розгляду справи було порушено принцип змагальності сторін судового процесу, оскільки приймаючи ухвалу про витребування матеріалів кримінального провадження № 12013230080000024 суд помилково зазначив невірний номер кримінального провадження та направив ухвалу органу в провадження якого не заходилась ця справа.

Скаржники також вказували на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, відповідно до яких обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу або орган державної влади, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу, оскільки збитки були стягнуті з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.

Вказали, також, на те, що задовольняючи позов в частині стягнення реальних збитків у розмірі 88 559 025,00 грн., судом першої інстанції не було досліджено обґрунтування вимог позову про відшкодування вартості 8 найменувань агрохімікатів, в той же час експертами визначено суму збитків з 34 найменувань агрохімікатів, які відрізняються від переліку та кількості вилученого у позивача майна за актом приймання-передачі під відповідальне зберігання. Окрім того, висновок Черкаської ТПП № В-31 від 28.02.2014 р. зроблений на підставі актів інвентаризації позивача, тож огляд і визначення кількості вилученої продукції експертом не проводився, про що зазначено в експертизі. Копії актів інвентаризації, які використовував експерт до матеріалів справи не надано.

Також, апелянти наголошували, що позивачем не доведено виникнення права власності на майно (зокрема, троль, таксон, кредо, страйк, карібу, гриніл), а агрохімікати: сегмент, парус, нобль, грифон - заявлені у більшому розмірі, відшкодування вартості яких було предметом експертного дослідження. Крім цього, в рамках розгляду справи лабораторні аналізи на непридатність продукції та необхідності її утилізації не проводилась, а отже, під час судового розгляду справи позивачем не було надано доказів виникнення права власності та необхідності утилізації агрохімікатів.

Наводячи заперечення щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 84 550 963,00 грн. скаржники вказували на те, що експертами не проводився аналіз (наслідки розірвання) договорів поставки укладених позивачем з контрагентами, проте з наданих позивачем до матеріалів справи правочинів випливає поставка 27 агрохімікатів в обсягах які значно перевищують кількість вилученої продукції і законність використання вказаних агрохімікатів є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013230080000024 щодо незаконного використання товарного знака (позначення).

Висновки судових експертиз, якими керувався суд першої інстанції визначаючи суму бюджетного відшкодування не є належними доказами у справі, оскільки судові експерти не уповноважені здійснювати розрахунки сум податків, що підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, відповідачі не належать до органів, уповноважених здійснювати бюджетне відшкодування, вказане відповідно до статей 19.1, 19.3 Податкового кодексу України покладено на державні податкові інспекції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження, апеляційні скарги об'єднані в одне апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 04.12.2018 р.

22.11.2018 р. до апеляційного суду від позивача надійшли відзиви із запереченнями на апеляційні скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. оголошено перерву до 15.01.2019 р.

09.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 р. оголошено перерву до 22.01.2019 р.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

22.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., оголошено перерву у судовому засіданні до 19.02.2019 р.

14.02.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 р. оголошено перерву до 19.03.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

18.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

19.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 р. оголошено перерву до 26.03.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

26.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р. визнано необґрунтованою заяву позивача про відвід суддів; провадження у справі № 910/15883/14 зупинено, а матеріали справи № 910/15883/14 передано для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р., у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Власов Ю.Л., Мартюк А.І., відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід суддів Руденко М.А., Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А. у справі № 910/15883/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.04.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

22.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до справи документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.,оголошено перерву до 24.03.2019 р.

24.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

24.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на тиждень для вивчення документу по справі.

В судовому засіданні, що відбулось 24.04.2019 р., на розгляд представників сторін ставилось питання щодо призначення у даній справі повторної судової економічної експертизи для визначення розміру збитків від псування вилученого у позивача товару.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами, а також з огляду на те, що у судовому засіданні 23.04.2019 р. оголошувалась технічна перерва для ознайомлення позивача з матеріалами справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача-3 та третіх осіб-1,2.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку щодо призначення повторної судової експертизи з наступних підстав.

Зі змісту частин 1, 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Виходячи зі змісту зазначених норм, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Колегія суддів зауважує, що стаття 99 Господарського процесуального кодексу не забороняє апеляційному господарському суду призначати за власною ініціативою відповідну судову експертизу, тим більше у випадку, якщо експертиза має вирішальне значення в аспекті встановлення достовірності основного доказу по справі та випливає із взаємної суперечливості наявних доказів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 р. по справі № 910/15989/16.

Відповідно до частин 3-5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Предметом позову є завдана позивачу, за його твердженням, шкода незаконною бездіяльністю посадових осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві внаслідок незабезпечення належних умов зберігання вилучених доказів (агрохімікатів), нездійснення перевірки стану та умов зберігання таких речових доказів, невжиття заходів, направлених на приведення доказів (агрохімікатів) до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання, ненаправлення агрохімікатів для реалізації до відповідних установ, що призвело до втрати придатності вилученої у позивача продукції (агрохімікатів) у розмірі 241 664 267,00 грн. суми прямого збитку; 26 973 250,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди; 70 637 696,00 грн. ПДВ; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, які підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. (а.с. 203 том 2), зокрема, зобов'язано відповідача-1 надати належним чином засвідчені копії матеріалів кримінальної справи № 10-26040 та кримінальних проваджень № 12013230080000024 й № 12013110100002966.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. (а.с. 19-21 том 5) призначено судову експертизу у справі № 910/15883/14.

20.04.2015 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 15589/15-45 від 15.04.2015 р. (а.с. 80 том 5) про надання додаткових документів, зокрема, акт від 17.05.2011 р. стосовно вилучення у позивача агрохімікатів в межах кримінальної справи № 10-26040 та акт передачі їх на відповідальне зберігання державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. (а.с. 81-82 том 5) поновлено провадження; зобов'язано позивача, відповідачів-1,2, третіх осіб-1,2 надати акт від 17.05.2011 р. стосовно вилучення у позивача агрохімікатів в межах кримінальної справи № 10-26040 та акт передачі їх на відповідальне зберігання. Окрім цього, витребувано вказані документи у апеляційного суду міста Києва, з огляду на надані пояснення прокуратури міста Києва (а.с. 65 том 5), що матеріали провадження № 12013110100002966 перебувають у апеляційному суді міста Києва (справа 11сс/796/2155/2013).

15.05.2015 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 15587/14-53 від 27.04.2015 р. (а.с. 86 том 5), в якому експерт зазначав, що згідно зі змістом питань ухвали, об'єктами дослідження товарознавчої експертизи є агрохімікати, які були вилучені у позивача в межах кримінальної справи № 10-26040 та передані на відповідальне зберігання, однак матеріали справи та додані додаткові матеріали не містять актів вилучення товару у позивача в межах кримінальної справи № 10-26040, актів прийому-передачі досліджуваних агрохімікатів на відповідальне зберігання, а також не містять будь-якої іншої товарної характеристики саме щодо агрохімікатів вилучених у позивача в межах кримінальної справи № 10-26040 та переданих на зберігання, з цих підстав, експертом повторно зазначено про надання вказаних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. (а.с. 87-88 том 5) повторно зобов'язано сторін надати вказані документи.

22.07.2015 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 15587/14-53/15589/14-45 від 20.07.2015 р. (а.с. 214 том 5) про надання додаткових матеріалів та уточнень, необхідних для проведення товарознавчої експертизи.

Експерт зазначав, що у позовній заяві від 30.07.2014 р. на аркушах 4, 7, 11, 12 тому 1 матеріалів справи, а також у постанові про закриття кримінального провадження від 24.04.2013 р. старшого слідчого СВ Білозерського РВУ МВС України в Херсонській області капітана міліції Рудківського Є.І. зазначено 12 найменувань, кількістю 24180 л (кг). В той же час, зміст інших документів матеріалів справи та надані у відповідь на клопотання експертів додаткові матеріали містять інші дані щодо об'єктів дослідження, а саме експертний висновок № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської ТПП (а.с. 63-69 том 1) та таблиці вилучених агрохімікатів (додаток 5 до пояснень представника позивача) зазначені 34 найменування агрохімікатів загальною кількістю 994 624,23 л/кг; у звіті про оцінку майна (арк. 33-89 том 2) зазначені 37 найменувань вилучених агрохімікатів загальною кількістю 996 473,23 л (кг), а отже надані для проведення експертизи матеріали містять неоднозначні вихідні дані.

Разом з цим, протокол обшуку від 17.05.2011 р. складений співробітниками Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві при проведенні обшуку, виявлення та вилучення агрохімікатів у складських приміщення позивача, містить перелік агрохімікатів, який вилучався у позивача, та повинен бути об'єктом дослідження.

Також перелік агрохімікатів, який вилучався у позивача та є об'єктом дослідження - акт приймання-передачі, складений старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Сухиною О.О.

Враховуючи відсутність наведених документів, експерт повторно просив, витребувати такі докази для проведення експертизи.

17.08.2015 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 15587/14-53 від 13.08.2015 р. (а.с. 229 том 5) про повторне надання протоколу обшуку та акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 р. зобов'язано третю особу-1, прокуратуру міста Києва, прокуратуру Шевченківського району міста Києва надати протокол обшуку від 17.05.2011 р. та акт приймання-передачі на відповідальне зберігання; запропоновано надати вказані документи апеляційний суд міста Києва;

зобов'язано судового експерта надати відповіді на поставлені ухвалою від 05.11.2014 р. у декількох варіантах за наступними вихідними даними: на підставі вихідних даних зазначених в постанові від 24.04.2013 р. старшого слідчого СВ Білозерського районного відділу УМВС України в Херсонській області про закриття кримінального провадження; на підставі експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської ТПП та таблиці вилучення агрохімікатів; на підставі звіту про оцінку майна, складеного 30.05.2014 р. приватним підприємством "Синергія".

Ухвалами господарського суду міста Києва від 22.09.2015 р., від 28.09.2015 р. (а.с. 10, 15 том 6) запропоновано прокуратурі Шевченківського району міста Києва надати з матеріалів кримінального провадження № 12013110100002966 (кримінальної справи № 10-26040; архівний номер 13064/13) та апеляційному суду міста Києва, протокол обшуку від 17.05.2011 р. та акт приймання-передачі на відповідальне зберігання.

З листів прокуратури міста Києва (180915 №66-9630вих15; а.с. 11 том 6) та апеляційного суду міста Києва (№ 46459 від 07.10.2015 р.; а.с. 32 том 6) вбачається, що матеріали кримінального провадження 24.12.2013 р. передані до апеляційного суду до прокуратури, або до Шевченківського РУ ГУ МВС України не повертались; 30.12.2013 р. матеріали судового провадження були повернуті до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р. (а.с. 34-35 том 6) запропоновано повідомити Шевченківський районний суд міста Києва про наявність в матеріалах справи № 11сс/796/2155/2013 протоколу пошуку від 17.05.2011 р. та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання.

Отже, як вбачається з матеріалів справи експерт при проведенні експертизи неодноразово звертався до суду з пропозицією звернення до сторін про надання протоколу обшуку від 17.05.2011 р. та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання, оскільки зазначені докази необхідно було вивчити при наданні експертного висновку.

Оскільки для проведення експертизи вищевказані дані докази надані не були, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15587/14-53 (а.с. 39-83 том 6); судової товарознавчої експертизи Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15589/14-45 від 30.10.2015 р. (а.с. 90-99 том 6); криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15589/14-34 від 01.02.2016 р. (а.с. 3-12 том 7), експертами, зокрема, встановлено загальну початкову вартість товару (за вихідними даними 2, 3).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2016 р. (а.с. 55-56 том 7), у зв'язку з тим, що за твердженням позивача висновки судових експертів недостатньо ясні та неповні, задоволено клопотання позивача про призначення додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Висновками експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 8660 від 30.08.2016 р. (а.с. 123-168 том 7) та експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи № 8700 від 02.11.2016 р. (а.с. 169-188 том 7), зокрема, визначено загальну середню ринкову та ринкову вартість партії агрохімікатів згідно переліку (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку № В-31 від 28.02.2014 р.).

Враховуючи наведене, в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції (88 559 025,00 грн. прямих збитків та 22 379 270,00 грн. вартості утилізації згідно висновку № 8660 від 30.08.2016 р., 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди згідно звіту про оцінку майна ПП "Синергія" від 14.07.2016 р. (а.с. 28-52 том 8), 39 097 851,60 грн. податку на додану вартість, який розрахований 20% від вказаних сум) покладено висновок судового експерта та оцінювача, виконані на підставі актів інвентаризації позивача від 17.05.2011 р. (а.с. 1-2 додаток 1).

Водночас, усі експертизи у даній справі були проведені на підставі вихідних даних експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської ТПП, згідно якого не було встановлено фактичну кількість вилученого в межах кримінальної справи № 10-26040 за протоколом обшуку від 17.05.2011 р. та переданого за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" товару, оскільки кількість агрохімікатів визначалась на підставі актів інвентаризації позивача від 17.05.2011 р., а надані позивачем звіти про оцінку майна ПП "Синергія" (від 30.05.2014 р.; від 14.07.2016 р.) здійсненні на підставі складених актів інвентаризації позивача від 17.05.2011 р.

Окрім цього, судом першої інстанції вживались дії щодо надання сторонами доказів на підтвердження найменування та кількості вилученого у позивача товару.

За змістом ч. 2 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Відповідно до п. 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Під час апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р., ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. (а.с. 218-221 том 8) залучено до участі у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національну поліцію України.

17.05.2017 р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з додатковими документами, зокрема, надано копію акта приймання-передачі під відповідальне зберігання, складений старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Сухиною О.О. та директором ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів" ОСОБА_12 (а.с. 35 том 9).

З наданих заперечень третьої особи-4 на пояснення позивача № 3259/26/02-2017 від 19.09.2017 р. (а.с. 155-160 том 9) вбачається, що Національна поліція України не була залучена під час розгляду справи судом першої інстанції та про розгляд даної справи їй не було відомо, у зв'язку з чим після залучення ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. надано докази, які мають значення для вирішення спору.

Оцінюючи можливість прийняття вищевказаного документа в якості доказу, колегія суддів звертає увагу на те, що скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. у справі № 910/15883/14, Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 р. (а.с. 308-333 том 9), зокрема, звернув увагу на те, що суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, встановлюючи розмір завданих позивачу збитків обмежився лише посиланням на висновки додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи № 8660 та № 8700. При цьому, у рішенні суду не аргументовано необхідності призначення такої експертизи та не вказано правових підстав, за яких суд віддав перевагу зазначеним висновкам експертизи перед оцінкою наявних у матеріалах справи інших письмових доказів. В той час як за приписами ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили. Це означає, що кожен доказ підлягає оцінці господарським судом разом з іншими доказами, що повинно бути відображено у рішенні суду.

Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано конкретних доказів, що містяться у матеріалах справи, та не здійснено на підставі такого аналізу обґрунтованих висновків про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, Верховний суд зазначив на те, що при розгляді справи поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання з'ясування правових підстав вилучення спірного товару у позивача та його подальша передача на зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"; не з'ясовано правової підстави зберігання майна; коли і в який спосіб це майно було передане на зберігання; чи є воно в наявності на теперішній час; чи належним чином третя особа-1 виконувала обов'язки із зберігання такого товару та на якій правовій підставі відмовила позивачу у його поверненні.

Частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, на виконання постанови Верховного Суду від 07.03.2018 р. (а.с. 118-122 том 10), яке обґрунтовано тим, що господарський суд міста Києва неодноразово витребовував копії матеріалів кримінальної справи № 10-26040 та кримінальних проваджень № 120132300800000 та № 12013110100002966, однак вони надані не були.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. (а.с. 135-137 том 10) витребувано у Шевченківського районного управління Головного управління МВС України наведені документи.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2018 р. (а.с. 21-23 том 11) повторно витребувано вказані документи.

Зі змісту клопотання про долучення доказів та відкладення судового засідання Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві від 31.07.2018 р. (а.с. 28-29 том 11) вбачається, що кримінальне провадження № 12013110100002966 розглядалось 24.12.2013 р. апеляційним судом міста Києва, а після розгляду апеляційної скарги матеріали кримінального провадження були повернуті до Шевченківського районного суду. Про надання інформації щодо місцезнаходження скеровано запит до суду. Відносно кримінального провадження № 120132300800000 пояснень не має, оскільки відкриття кримінального провадження за даним номером не здійснювалось.

Національна поліція України у листі за № 2479/26/06-2018 від 15.08.2018 р. (а.с. 46-52 том 11) посилалась про наявність доказів зібраних судом у справі, які свідчать, що кримінальне провадження № 12013110100002966 скеровано на зберігання до Шевченківського районного суду міста Києва, який факт його отримання після 30.12.2013 р. не заперечив, а фактів скерування його до Шевченківського РУГМВС України в місті Києві не надав і ці обставини встановлені під час первісного розгляду справи. Окрім цього, Національна поліція України вказувала, що матеріали кримінального провадження необхідні для встановлення повного переліку агрохімікатів вилучених 17.05.2011 р., що також відображено в документах прийому-передачі на зберігання вилучених агрохімікатів або протоколом обшуку. На даний час акт приймання-передачі наявний в матеріалах справи, оскільки був залучений до справи під час апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. Щодо витребування матеріалів кримінального провадження № 120132300800000, то таке провадження не розслідувалось, оскільки його номер зазначено помилково.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, ані при проведенні експертизи, ні судом першої інстанції не досліджувався та не оцінювався акт приймання-передачі на відповідальне зберігання складений старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Шевченкіського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Сухиною О.О. та директором ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів " ОСОБА_12 (а.с. 35 том 9).

Водночас апелянти заперечують вартість, кількість та найменування заявлених до відшкодування агрохімікатів та вказують, що 13.10.2012 р. з кримінальної справи № 10-26040 було виділено матеріали стосовно вилучених під час обшуку 17.05.2011 р. у складському приміщенні за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр траси Херсон-Одеса, ряду хімічних речовин та направлені для додаткової перевірки до Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області.

На підставі вказаних матеріалів, 03.01.2013 р. Білозерським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 229 Кримінального кодексу України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару) (а.с. 31 том 9).

Таким чином, вилучені 17.05.2011 р. у позивача агрохімікати з 13.10.2012 р. є предметом дослідження в кримінальному провадження № 12013230080000024, однак судом першої інстанції помилково витребовувалось інше кримінальне провадження.

Враховуючи наведене та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 р. у даній справі, колегія суддів зазначає на те, що має значення для розгляду справи встановлення фактичного розміру вилученого у позивача майна, у зв'язку з чим третьою особою-4 надано до суду апеляційної інстанції протокол обшуку від 17.05.2011 р. (161-168 том 12), оригінал якого було оглянуто у судовому засіданні 23.04.2019 р.

Колегія суддів приймає даний доказ з огляду на наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами на підставі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (n. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 р. (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Обов'язок доведення розміру збитків покладається на потерпілу сторону (позивача), тож з огляду на те, що протокол обшуку від 17.05.2011 р. складений у присутності представників позивача та один примірник протоколу обшуку отримав його представник, позивач був обізнаний із кількістю вилученого майна та при зверненні до господарського суду із даним позовом повинен обґрунтувати розмір завданих йому збитків. Водночас, у позивача витребовувався вказаний протокол при первісному розгляді справи (ухвалами господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р., від 22.04.2015 р. (а.с. 225-226 том 4; а.с. 81-82 том 5), однак до матеріалів справи ним не був долучений.

Слід також врахувати, що при новому розгляді судом першої інстанції не було здійснено оцінки наявного у справі доказу - акту приймання-передачі на зберігання, а кримінальне провадження (зокрема, протокол обшуку) витребовувалось з помилковим зазначенням його номеру.

Таким чином, протокол обшуку від 17.05.2011 р. та акт приймання-передачі на зберігання мають значення для вірного визначення фактичної кількість та найменування вилученого у позивача майна, та підлягають оцінці в комплексі з іншими доказами наявними в матеріалах справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 р. (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та обставини на які посилаються апелянти, дійшла висновку, що матеріали справи містять суперечливі висновки експертів, зокрема, щодо вирішення питань поставлених судом перед експертами.

Враховуючи викладене, а також те, що визначення матеріального збитку завданому позивачу має суттєве значення для вирішення даної справи та потребує спеціальних знань, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне призначити повторну експертизу щодо визначення найменування, кількості та вартості фактично вилучених у позивача агрохімікатів.

Згідно з приписами ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України визначено, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи. У разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, позивач є заінтересованою стороною на яку покладається обов'язок довести розмір збитків, а отже ця особа повинна нести витрати, пов'язані з проведення судової експертизи.

Запропоновані Національною поліцією України у поясненнях № 1273/26/02-2019 від 23.04.2019 р. питання, відхиляться, оскільки вони стосуються визначення доказової бази при розслідуванні кримінальної справи.

У випадку призначення судової експертизи суд має право зупинити провадження у справі на час проведення експертизи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228, п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках призначення судом експертизи.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Беручи до уваги, що по справі призначено повторну судову експертизу, провадження у справі підлягає зупиненню, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 104, 107, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити по справі № 910/15883/14 повторну судову експертизу.

На вирішення судової експертизи (судовим експертам) поставити наступні питання:

- яке найменування, кількість та вартість вилучених агрохімікатів у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп " в межах кримінальної справи № 10-26040 станом на 17.05.2011 р. підтверджується матеріалами справи (зокрема, протоколом обшуку від 17.05.2011 р. та актом приймання-передачі на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів " за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21)?

- яка ринкова вартість вилучених агрохімікатів у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп " в межах кримінальної справи № 10-26040 станом на час проведення експертизи?

Витрати по проведенню судової експертизи покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп".

Проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6; ЄДРПОУ 02883096).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попередити експерта про кримінальну відповідальність, відповідно до статтей 384 та 385 Кримінального кодексу України.

Матеріали справи № 910/15883/14 направити до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6; ЄДРПОУ 02883096).

Зупинити апеляційне провадження по справі № 910/15883/14 на час проведення експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Копії ухвали направити сторонам та експерту.

Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі до Касаційного господарського суду протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко

Дата ухвалення рішення24.04.2019
Оприлюднено25.04.2019

Судовий реєстр по справі —910/15883/14

Постанова від 16.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 09.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 19.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 17.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 14.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 01.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 02.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 15.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні