Постанова

від 17.04.2019 по справі 912/391/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019 року м.Дніпро Справа № 912/391/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі

судді - доповідача: Антоніка С.Г.,

суддів Іванов О.Г., Березкіної О.В.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2018р. у справі №912/391/18 (суддя Макаренко Т.В., повний текст складено 22.12.2018)

за позовом Приватного підприємства "Імпульс", Кіровоградська область, Долинський район, с. Новогригорівка Перша

до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

за участі третіх осіб , що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Долинська

та Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Кіровоградська область, Долинський район, с. Суходільське

про визнання незаконним наказу, визнання поновленим договору шляхом укладення додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Імпульс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з вимогами про: визнання незаконним наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.01.2018 року № 11-193/14-18-СГ; визнання укладеною між ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та приватним підприємством "Імпульс" додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 02.01.2003 року, укладеного між ПП "Імпульс" та ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Кіровоградської області, посвідчений держаним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 8; зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі земельних ресурсів 13.01.2003 року за № 15, що розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521987800:02:000:9003 на той самий строк (15 років) та на тих самих умовах, які були передбачені договором у редакції викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що продовжує користуватись земельною ділянкою по закінченню строку дії договору оренди землі, тоді як відповідач додаткову угоду про поновлення договору не підписав та зволікає в її укладенні.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2018 року позовні вимоги задоволені повністю.

В обгрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми діючого законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини, прийшов до висновку, що ПП "Імпульс" за умовами договору оренди, завчасно до закінчення строку дії договору (в будь-якому випадку не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди землі) направило до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, тобто, належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця як це передбачено законом та умовами договору оренди. Суд вважав доведеним те, що ПП "Імпульс" після закінчення строку дії договору, продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. В той же час відповідачем факт продовження належного користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , не надано. В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору. Суд вважав, що ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області заперечення щодо поновлення договору належним чином не обґрунтовані, доказів своєчасного направлення рішення від 29.01.2018 року № 11-193/14-18-СГ з цього приводу на адресу позивача матеріали справи не містять, що, у свою чергу, дало Позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, порушило право Орендаря, визначене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Господарський суд дійшов висновку, що позивач, належно користуючись своїми правами, як Орендар за Договором, вчинив всі необхідні дії для поновлення Договору оренди, тоді як Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області свавільно порушило вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , діяло поза межами повноважень, якими наділено Законом, наслідком чого стало порушення права позивача на поновлення Договору оренди на новий строк. Суд вважав обгрунтованою вимогу про визнання недійсним та скасування Наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.01.2018 року № 11-193/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки такий Наказ порушує майнові права позивача і ця вимога є похідною від спору щодо таких майнових прав. Судом враховано, що за наявними в матеріалах справи доказами підтверджено належне виконання ПП "Імпульс" обов'язків за умовами Договору. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності порушень умов Договору зі сторони ПП "Імпульс". З метою захисту права орендаря, що грубо порушене відповідачем, господарський суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору на тих самих умовах та на той же строк на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , оскільки орендар продовжує користуватись земельною ділянкою та відсутнє заперечення орендодавця у місячний строк після закінчення строку дії договору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування апеляційних вимог, скаржник, посилаючись на норми діючого законодвства України, рішення Верховного Суду України та рішення Європейського суду з прав людини зазначив, шо:

- матеріали справи не містять доказів підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем переважного права позивача на отримання права оренди земельної ділянки, яка визначена предметом договору від 02.01.2003 року;

- позивач до закінчення строку дії договору не надав проект додаткової угоди;

- отримання позивачем чергового листа відповідача не може бути підставою для його поновлення на умовах позивача - орендар отримавши пропозицію орендодаця щодо істотних умов договору, зобов'язаний або погодитись на неї, або заперечити проти запропонованих умов;

- позивачем в позові не наводяться обгрунтовані обставини наявності порушеного права, передбаченого законом, сама по собі наявність заперечень орендодавця проти укладання договору протягом місячного строку не є підставою для автоматичного продовження цього договору;

- у ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відсутні підстави для прийняття відповідного рішення у формі наказу з розгляду питання щодо поновлення договору оренди;

-в межах місячного строку після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, відповідачем направлено позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, наголошується на обов'язку орендаря повернути земельні ділянку орендодавцеві та направляється для підписання два примірника акту приймання-передачі земельної ділянки;

-в матеріалах справи є належні докази направлення позивачу листа-повідомлення від 18.01.2018 року, чим засвідчено волю відповідача щодо заперечення у поновленні договору;

-позивачем не надано належних доказів на підтвердження своєчасної, щомісячної в рівних долях до 15 числа сплати орендної плати, відомості не порушення права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, інформацію, що вирощування сільськогосподарських культур проводилось з дотриманням сівозміни, з забезпечення корисних властивостей землі та родючості грунтів і підвищення їх рівня, орендарем своєчасно надавалась загальнообовязкова звітність про стан і використання земель та інших природних ресурсів, земельна ділянка використовувалась з дотриманням правил добросусідства, зі збереженням геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

- довідка Державної фіскальної служби не являється допустимим доказом належної сплати орендної плати за користування землею.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство Імпульс просить апеляційний суд рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як не обгрунтовану. Зазначає, що товариство належно виконувало умови оренди землі та направило відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди на новий строк, указавши, що він погоджується на зміну істотних умов договору. Якщо такі будуть запропоновані відповідачем. До листа-повідомлення товариство додало проект додаткової угоди про поновлення договору на той самій строк та на тих самих умовах. Оскільки товариство продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою, належно виконуючи обов'язки орендаря за договором, то розраховувало на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону. Вважає, що оскаржуваний наказ відповідача не містить обгрунтування підстав припинення права оренди землі. Заперечення відповідача на рішення суду не грунтуються на нормах діючого законодавства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі судді - доповідача: Антоніка С.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В. від 21.01.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 912/391/18. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання.

У зв'язку з перебуванням судді Дарміна М.О. у відпустці, згідно протоколу автоматичного розподілу від 19.03.2019р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г., суддів Іванов О.Г., Березкіна О.В.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. даною колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом при розгляд справи та не заперечується сторонами, 02.01.2003 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним підприємством "Імпульс" (далі - Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (а.с.19-23).

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець на підставі розпорядження № 923-р від 16.12.2002 року надає, а Орендар приймає в оренду строком на 15 років земельну ділянку. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Пунктами 1.2, 1.4 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,98 га ріллі, яка розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Грошова оцінка земельної ділянки 358 331 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору його укладено на термін 15 років. По закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін, не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Пунктом 2.3 Договору визначено розмір орендної плати та порядок її внесення.

У пункті 8 Договору сторони погодили, що він набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Суходільській сільській раді Долинського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 районному відділі земельних ресурсів.

Додатком до договору є план-схема земельної ділянки.

Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками сторін, посвідчено нотаріально, зареєстровано в районному відділі земельних ресурсів за № 15 від 13.01.2003 року та в Суходілівській сільській раді за № 45 14.01.2003 року. Отже строк дії договору до 13.01.2018р.

25.11.11 року між ОСОБА_2 РДА та ПП "Імпульс" укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 02.01.2003 року, якою внесено зміни до п. 2.3. договору в частині орендної плати з 1,9% на 4%. Додаткова угода підписана повноважними представниками сторін, скріплена печатками сторін, але нотаріально не посвідчена і не зареєстрована. (а.с.34).

20.10.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням за № 49 про поновлення договору оренди земельної ділянки. В листі зазначено, що ПП Імпульс погоджується змінити істотні умови договору на будь-яких умовах орендодавця, в тому числі на будь-який строк та на будь-яку відсоткову ставку орендної плати. До листа повідомлення додано проект додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 02.01.2003 року, зареєстрованого в районному відділі земельних ресурсів за № 15 від 13.01.2003 року. Даний лист отримано відповідачем 20.10.2017 року, що підтверджується відбитком штампу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на примірнику вказаного листа (а.с.17, 18).

Листом-повідомленням № П-20850/0-14771/0/6-17 від 07.11.2017р. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ПП Імпульс про розгляд його листа-повідомлення від 20.10.2017р. та вказало, що не погоджується з терміном дії договору оренди на 15 років у зв'язку з чим повідомляє про прийняте рішення про заперечення в поновленні договору оренди землі № 15 від 13.01.2003 року (а.с.31).

Рішенням № 171 від 21.12.2017 року Суходільська сільська рада Долинського району, враховуючи належне виконання умов договору оренди землі ПП Імпульс , не заперечувала про продовження ПП Імпульс дії договору від 02.01.2003 року оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 50,9817 га, кадастровий номер 3521987800:02:000:9003, що належить до земель резервного фонду державної власності та порушила клопотання про встановлення розміру орендної плати згідно чинного законодавства (а.с.30).

Листом-повідомленням № 32-11-0.63-757/2-18 від 18.01.2018 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що заперечує проти поновлення договору оренди землі на підставі п. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , та направило позивачеві акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання (а.с.32).

Листом-повідомленням № 32-11-0.63-1148/2-18 від 31.01.18 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило позивача про прийняте рішення від 29.01.18 року № 11-193/14-18-СГ про заперечення в поновленні Договору оренди землі та повторно направило акт приймання-передачі для підписання (а.с.33).

06.02.2018 року, позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення № 10 в якому зазначено, що на адресу ПП "Імпульс" 03.02.2018 року надійшов лист-повідомлення ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 32-11-0.63-1148/2-18 від 31.01.2018 року, в якому повідомляється про прийняте рішення від 29.01.2018 року № 11-193/14-18-СГ. Однак, оскільки копія такого рішення у орендаря відсутня, вказане позбавляє орендаря можливості оскаржити його. У листі ПП "Імпульс" просить направити рішення від 29.01.2018 року № 11-193/14-18-СГ на його адресу (а.с.36).

Наказом ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.01.2018 року № 11-193/14-18СГ припинено право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,9817 га, кадастровий номер 3521987800:02:000:9003, посвідчене договором оренди, зареєстрованим за № 15 від 13.01.2003 року. Прийнято рішення про направлення Орендарю листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі,зареєстрованого № 15 від 13.01.2003 року (а.с.37).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом

№ П-1024/0-877/0/17-18 від 13.02.18 повторно повідомило позивача про прийняте рішення від 29.01.18 № 11-193/14-18-СГ щодо заперечення у поновленні договору оренди землі (а.с.59).

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст..13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частиною 2 статті 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації(ч.1 ст.20 Закону). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону ).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011, передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

За наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11).

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Матеріалами справи підтверджується те, що ПП Імпульс більш ніж за 2 місяці (20.10.2017р.) до закінчення строку договору (13.01.2018р.) звернулося до головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки із проектом додаткової угоди та іншими документами. При цьому в проекті додаткової угоди пропонувалося поновити договір на той самий строк - 15 років. Але в листі-повідомлені позивач зазначив, що погоджується на будь-які зміни істотних умов договору, які запропонує орендодавець.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 02.01.2003р. та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Однак, як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач листом-повідомленням від 07.11.2017р. №П-20850/0-14771/0/6-17 заперечив в поновлені договору оренди посилаючись на те, що не погоджується з запропонованим строк його дії -15 років. При цьому відповідачем не було встановлено невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону та не запропоновано свою редакцію істотних умов.

Таким чином, орендодавець не виконав належним чином вимоги ч.5 ст.33 Закону, діяв не у спосіб, що встановлений законом, чим порушив вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Таким чином, відповідач, діючи недобросовісно, порушив процедуру реалізації позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконував умови договору, а тому мав обґрунтовані сподівання на продовження договірних відносин після закінчення строку дії договору.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користування земельною ділянкою та сплачував орендну плату. Суходільська сільська рада 21.12.2017р. прийняла рішення № 171 про погодження продовження дії договору оренди земельної ділянки з ПП Імпульс , у зв?язку з належним виконання ПП Імпульс умов договору. Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.

Відповідач, приймаючи 29.01.2018р. наказ № 11-193/1418-СГ про припинення права оренди земельної ділянки ПП Імпульс , та направляючи орендарю листи-повідомлення від 18.01.2018р., 31.01.2018р., 13.02.2018р. про заперечення в поновлені договору на підставі ч.6 ст.33 Закону діяв недобросовісно, нерозумно і несправедливо оскільки: по-перше, без будь-яких законних підстав порушив передбачене законом і договором право орендаря, який належно виконував умови договору, на поновлення договору оренди на новий строк; по-друге, припинення договору оренди позбавляє позивача об?єкту господарської діяльності, що призведе до звуження або припинення господарської діяльності та звільнення найманих працівників; по-третє, сільська рада позбавляється надходження коштів від орендної плати до бюджету. Постає питання, в чому необхідність і доцільність припинення орендних відносин?

Судами неодноразово висловлювалася позиція щодо дискреційності повноважень органів влади та місцевого самоврядування у земельних правовідносинах. Складається враження, що вказані органи лише за власним розсудом вирішують задовольняти чи відмовляти у задоволенні клопотання про надання земельної ділянки у власність чи передачу її в користування.

Такі висновки спотворюють саме поняття дискреційності повноважень органів, наділених владними повноваженнями.

Дискреційні повноваження - це діяльність адміністративного органу в рамках наданих повноважень з обрання альтернатив, запропонованих законом, з урахуванням, що кожна з них є законною, виходячи із цілей та принципів діяльності, з урахуванням конкретних обставин справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своєму рішенні від 20.02.2009р. у справі № 915/1401/17 зазначив наступне:

30. Відповідно до п.п.41, 44, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одними з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність та заборона свавілля .

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним . Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws) , які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Заборона свавілля означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих , нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000?I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Цneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і майном .

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Колегія суддів констатує, що відповідач не довів, що приймаючи рішення щодо відмови в поновлені строку дії договору оренди, діяв в інтересах суспільства, чим допустив порушення принципу пропорційності . Відмова в поновлені договору оренди має лише негативні наслідки, як для позивача так і для територіальної громади Суходільської сільської ради (недоотримання коштів в бюджет сільради).

Крім того, наказ відповідача про припинення права оренди, та листи-повідомлення про заперечення в поновлені строку договору оренди жодним чином не мотивовані, що суперечить принципу належного урядування , який вимагає прозорості і ясності дій державних органів, що сприяє юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Таким чином, оскільки позивач належним чином виконував свої обов?язки за договором оренди, після закінчення строку договору оренди продовжив користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а відповідач у вирішення питання про поновлення договору оренди діяв недобросовісно, несправедливо, з порушенням принципів пропорційності та належного урядування , то колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Посилання заявника апеляційної скарги на, те що позивачем не надано доказів своєчасної сплати орендної плати, відомості не порушення права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, інформацію, що вирощування сільськогосподарських культур проводилось з дотриманням сівозміни, з забезпечення корисних властивостей землі та родючості грунтів і підвищення їх рівня, орендарем своєчасно надавалась загальнообов?язкова звітність про стан і використання земель та інших природних ресурсів, земельна ділянка використовувалась з дотриманням правил добросусідства, зі збереженням геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем не приймаються до уваги з наступних підстав.

Належне виконання умов договору, складовою частиною яких є сплата орендної плати, підтверджується рішенням Суходільської сільської ради № 171 від 21.12.2017р. та довідкою ради від 19.02.2018р.

Що ж стосується дотримання вимог законодавства при користування земельною ділянкою, слід звернути увагу, що відповідно до п.25 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, саме на відповідача покладено організацію та здійснення державного нагляду (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Статтею 33 Закону України Про оренду землі не передбачено і не покладено на орендаря обов?язок додавати до листа-повідомлення докази користування земельною ділянкою відповідно до вимог закону. Дана стаття призюмує належне виконання орендарем обов?язків за договором. Тому саме відповідач повинен доводити неналежне використання орендарем земельної ділянки.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, то підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269 , 270 , 275 , 276 , 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2018 року у справі №912/391/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2018 року у справі №912/391/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 25.04.2019р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

О.Г.Іванов

---

ОСОБА_4

з оригіналом згідно

пом судді О.В.Яцура

25.04.2019