Рішення

від 23.04.2019 по справі 904/574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019м. ДніпроСправа № 904/574/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 57 262,61 грн. за поставлений товар за Договором поставки № 61/134 від 15.09.2015

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - керівник

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості у сумі 57 262,61 грн. за поставлений товар за Договором поставки № 61/134 від 15.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 61/134 від 15.09.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 03.12.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви.

01.03.2019 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2019.

25.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення судових витрат в частині витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Відповідач вважає, що ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, розмір заявлених витрат на відшкодування послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. є неспівмірним із ціною позову та з вказаними обставинами.

Ухвалою від 02.04.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 23.04.2019.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явися, про розгляд справи у судовому засіданні повідомлений належним чим, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900201454510 та наданим до суду відзивом на позовну заяву.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 23.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" (постачальник - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (яке перейменовано у Акціонерне товариство "Дніпроважмаш") (покупець - відповідач) укладено Договір поставки № 61/134, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється.

Згідно з п. 1.3. договору, загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних.

У відповідності до п. 2.1. договору, загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього Договору.

Згідно з п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2016, умови розрахунків вказуються в специфікаціях.

Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця. (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, термін постачання не пізніше 3 календарних днів після перерахування передплати або надання заявки.

Згідно з п. 4.2 договору, базисні умови постачання: FСА - склад постачальника (згідно Інкотермс в редакції 2010 року).

Датою постачання вважається дата, що вказується на накладній (транспортній накладній)(п. 4.3. договору).

Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою постачальника) на продукцію, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на продукцію, рахунок, сертифікат якості, товарно-транспортну накладну (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 11.1. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2016, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо жодна сторона за 30 календарних днів до його припинення не повідомить іншу сторону про свій намір не продовжувати дію даного договору, договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік терміном до 31 грудня наступного року.

10.10.2018 між сторонами укладено специфікацію №31, якою сторони узгодили поставку товару на загальну суму 103 824,00 грн. Згідно з умовами специфікації №31 покупець розраховується за продукцію не пізніше 10 календарних днів з дати постачання (а.с.33).

На виконання умов договору та Специфікації №31 від 10.10.2018, на підставі замовлень відповідача (а.с.34, 38, 41, 45), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 103 824,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, а саме:

- №Г101018-02 від 10.10.2018 на суму 25 956,00 грн. (а.с.36);

- №Г261018-03 від 26.10.2018 на суму 25 956,00 грн. (а.с.40);

- №Г91118-09 від 09.11.2018 на суму 25 956,00 грн. (а.с.43);

- №Г121118-04 від 12.11.2018 на суму 25 956,00 грн. (а.с.47).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 50 956,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №18789 від 30.10.2018 на суму 10 000 грн., №19091 від 05.11.2018 на суму 15 000 грн., №19381 від 09.11.2018 на суму 25 956 грн.

Несплачена заборгованість становить 52 868,00 грн.

29.01.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу, в якій просив сплати заборгованість у розмірі 52 868,00 грн., а також 436,44 грн. інфляційних втрат, 304,48 грн. річних та 3 653,69 грн. пені.

Відповідач на вимогу відповідача не відреагував, заборгованість у розмірі 52 868,00 грн. не сплатив.

Згідно з п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даною угодою, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона в повному об'ємі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов'язань.

Відповідно до п. 7.4. договору, за невчасну сплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальник неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 436,44 грн. інфляційних втрат, 304,48 грн. річних та 3 653,69 грн. пені.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 52 868,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 52 868,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 653,69 грн. за загальний період з 20.10.2018 по 28.01.2019.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до п. 7.4. договору, за невчасну сплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальник неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем допущено помилку та визначено невірну дату, з якої виникло прострочення оплати. За розрахунком суду, пеня, що підлягає до стягнення з відповідача за період з 21.10.2018 по 28.01.2019 складає 3 601,55 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 52,14 грн. суд відмовляє.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем допущено помилку та визначено невірний дату, з якої виникло прострочення оплати. За розрахунком суду, 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача складає 300,13 грн.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 4,35 грн. суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року становлять 436,44грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 650,76 грн. слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 52 868,00 грн., пені у розмірі 3601,55 грн., 3% річних у розмірі 300,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 436,44 грн.

В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 52,14 грн. та 3% річних у розмірі 4,35 грн. суд відмовляє.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» );

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" (клієнт) та Адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, згідно з яким адвокат приймає на себе зобов'язання за дорученням клієнта надавати правову допомогу (юридичні послуги), а клієнт зобов'язується її сплатити на умовах і в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 1.2. договору, правова допомога (юридичні послуги) за цим договором включає в себе:

- Узгодження адвокатом правової позиції з клієнтом щодо взаємовідносин клієнта з Публічним акціонерним товариством Дніпроважмаш за Договором поставки № 61/134 від 15.09.2015 (п. 1.2.1. договору);

- Підготовка адвокатом в інтересах клієнта претензії на адресу Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш щодо сплати заборгованості за Договором поставки № 61/134 від 15.09.2015 року в розмірі 52 868 грн., а також інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (п. 1.2.2. договору);

- Підготовка адвокатом в інтересах клієнта позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення в судовому порядку з Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш на користь клієнта суми заборгованості за Договором поставки № 61/134 від 15.09.2015 року в розмірі 52 868 грн., а також суми інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних і пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. (п. 1.2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість правової допомоги (гонорар) адвоката за даним Договором складає 6000 гривень.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата правової допомоги адвоката здійснюється на умовах 100% передоплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу подано Договір від 21.01.2019 про надання правової допомоги.

Доказів оплати послуг адвоката, які підтверджують здійснення відповідних витрат, позивачем не надано.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 52 868,00 грн., пені у розмірі 3653,69 грн., 3% річних у розмірі 304,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 436,44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, будинок 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ГАММА" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, будинок 2, код ЄДРПОУ 39070617) 52 868,00 грн., пені у розмірі 3601,55 грн., 3% річних у розмірі 300,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 436,44 грн. та витраті по сплаті судового збору у розмірі 1919,10 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 52,14 грн., 3% річних у розмірі 4,35 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.04.2019

Суддя ОСОБА_3