Рішення

від 24.04.2019 по справі 906/165/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/165/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Блохіна Н.В., ордер серія ЧН №024831 від 08.04.19;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бутенко Інни Володимирівни (м.Чернігів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфлор" (м.Житомир)

про стягнення 80808,03грн

Фізична особа-підприємець Бутенко Інна Володимирівна звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфлор" 80808,03грн заборгованості, яка виникла на підставі договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15, з яких: 56000,00грн основного боргу, 19281,30грн пені, 1650,00грн 3% річних та 3876,73грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Ухвалою від 12.03.19 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.04.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.19 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.03.19 та від 08.04.19, які направлялась відповідачу на юридичну адресу (10014, м.Житомир, вул.Київська, 37), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Житомирської області від 12.03.19 та 08.04.19 у справі № 906/165/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимальні логістичні системи", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайтфлор" (експедитор 1, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Бутенко Інною Володимирівною (експедитор 2, позивач) укладено договір транспортного експедирування (а.с.32-34), за умовами якого "експедитор 1" доручив, а "експедитор 2" прийняв на себе зобов'язання щодо організації міжнародних автомобільних перевезень вантажу на умовах, що передбачені даним договором та згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Женева, 19 травня 1956 р (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору організація перевезення виконується "Експедитором 2" на основі транспортного замовлення (заявки), яке складається в письмовій формі, підписується "Експедитором 1" і надається "Експедитору 2" за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну силу замовлення (заявки), що надається факсимільним зв'язком.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється "Експедитором 1" на підставі даного договору протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту надання "Експедитором 2" оригіналів документів (оформлених належним чином та згідно останніх вимог діючого законодавства щодо оформлення даного виду документації): акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка-фактури з прикладеним оригіналом товарно-транспортної накладеної (ТТН) й оригінальних квитанцій за додаткові витрати "Експедитора 2", підтверджених "Експедитором 1" (штраф за перевантаження, наявність наднормативних простоїв під навантаженням, розвантаженням, штраф за скасування завантаження і т.п.).

Згідно п.5.5 договору оплата наданих послуг проводиться при наданні оригіналу товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника та одержувача про прийом вантажу та при відсутності претензій.

Умовами п.9.2 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Якщо договір укладено шляхом факсимільного зв'язку, оригінал цього договору з печаткою та підписом уповноваженої особи передаються (пересилаються) "Експедитором 2" протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту укладання договору шляхом факсимільного зв'язку. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору за 30 діб до спливу його строку, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 позивачем у лютому та квітні 2018 року здійснено перевезення заявленого відповідачем вантажу (автомобільні шини, об'ємом 86 м. куб, вагою до 20 тон) за маршрутом: м.Всеволожськ (Ленінградська обл., Росія) - м.Київ (Україна) на загальну суму 89000,00грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем підтверджується заявками на міжнародне перевезення автотранспортом №ID-2 від 14.02.18, №ID-1 від 28.03.18, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0039954, №000268 та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БІ-0000071 від 22.02.18, №БІ-0000141 від 03.04.18 (а.с.17-22).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги виконав не вчасно та частково на суму 33000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №О1689_ 0011 від 12.06.18, №О2073_ 0096 від 19.06.18, №О2073_ 0026 від 27.06.18, №О2073_0011 від 10.07.18, №О2073_0001 від 24.07.18, №О2073_0022 від 14.08.18, №О4001_0009 від 11.09.18, №О2073_0001 від 02.11.18 (а.с.35-42).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги на підставі договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 в сумі 56000,00грн (89000,00грн-56000,00грн).

За вказаних обставин, з метою захисту порушеного майнового права, позивач звернуся з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення на його користь 56000,00грн основного боргу,19281,30грн пені, 1650,00грн 3% річних та 3876,73грн інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В силу приписів статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Судом встановлено, що відповідачем було надано позивачу дві заявки на перевезення: №ID-2 від 14.02.18 та №ID-1 від 28.03.18.

Із заявки №ID-2 від 14.02.18 вбачається, що в ній міститься назва клієнта - ТОВ "Оптимальні Логістичні Системи", строк доставки вантажу - 20.02.18, адреса завантаження - Ленінградська обл., м.Всеволожськ, промислова зона Кірпічний завод, квартал 6, адреса розвантаження - м.Бровари, вул.Онікієнка, 134, найменування вантажу - автомобільні шини, об'ємом 86 куб.м, вагою до 20 тон. Дана заявка містить підпис замовника (клієнта) та печатку відповідача.

З заявки №ID-1 від 28.03.18 вбачається, що в ній міститься назва клієнта - ТОВ "Оптимальні Логістичні Системи", строк доставки вантажу - 03.04.18, адреса завантаження - Ленінградська обл., м.Всеволожськ, промислова зона Кірпічний завод, квартал 6, адреса розвантаження - м.Бровари, вул.Онікієнка, 134, найменування вантажу - автомобільні шини, об'ємом 86 куб.м, вагою до 12 тон. Дана заявка містить підпис замовника (клієнта) та печатку відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов замовлень відповідача, Позивачем було організовано перевезення вантажу в строки та в порядку передбаченому договором та заявками "експедитора 1".

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 5.3 договору визначено порядок оплати за надані послуги з перевезення вантажу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в частині проведення остаточного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу у на загальну суму 56000,00грн. Сторони не надали суду доказів на підтвердження сплати суми боргу.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 56000,00грн основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за договором транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 у розмірі 19281,30грн, суд зазначає наступне.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги в частині стягнення пені посилається, що письмова форма договору для даного виду господарських відносин не обов'язкова.

Згідно приписів ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору слідує, що останній не містить умов щодо погодження застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати товару. Не містять такого застереження і Специфікації до Договору, а також видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі товару.

Отже, враховуючи, що між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідачем, чинним законодавством України також не встановлено нарахування пені у спірних правовідносинах, вимога про стягнення пені є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 1650,00грн 3% річних та 3876,73грн інфляційних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом враховується наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за період, становить 3377,77грн

В іншій частині позовних вимог про стягнення 498,96грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.

При здійсненні нарахування 3% річних позивач не врахував п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", розмір 3% річних за період, визначений позивачем, складає 1654,85грн, однак позивач просить стягнути 1650,00грн 3% річних, що є його правом.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідач заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 61027,77грн, з яких: 56000,00грн основного боргу, 1650,00грн 3% річних та 3377,77грн інфляційних витрат.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 19281,30грн пені та 498,96грн інфляційних.

Розглядаючи вимогу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №393 , видане 12.09.08 Блохіній Наталії Вікторівні (а.с. 134).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано укладений 18.01.19 між Блохіною Наталією Вікторівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №393 (адвокат), та фізичною особою-підприємцем Бутенко Інною Володимирівною (довіритель) договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с.28).

Відповідно до розділу 1 договору адвокат бере на себе зобов'язання здійснювати представництво та захист інтересів довірителя під час провадження цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, а довіритель уповноважує адвоката представляти його інтереси в даній справі , в обсязі і на умовах встановлених цим договором та зобов'язується здійснити оплату правової (правничої) допомоги.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за надання правової (правничої) допомоги довіритель зобов'язується виплатити адвокату гонорар в порядку та на умовах встановлених додатковою угодою до цього договору.

Додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.19 сторони погодили, що у відповідності з розділом 5 договору, вартість правової допомоги становить 5000,00грн, виходячи з наступного:

- надання юридичної консультації (з вивченням та юридичним аналізом документів, наданих довірителем) щодо можливих способів захисту прав та інтересів довірителя, а саме, стягнення грошових коштів відповідно до договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 з ТОВ "Оптимальні логістичні системи", нині - ТОВ "Лайтфлор" (3 години) - 1500,00грн;

- складання претензії до ТОВ "Оптимальні логістичні системи", нині - ТОВ "Лайтфлор" з метою стягнення боргу за надані послуги довірителем відповідно до договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 (2 години)-1000,00грн;

- складання до Господарського суду Житомирської області позовної заяви про стягнення заборгованості, пені та процентів відповідно до договору транспортного експедирування №15092015/1 від 15.09.15 та здійснення всіх необхідних розрахунків до позовної заяви (5 годин) - 2500,00грн (а.с.31).

31.01.19 між адвокатом та довірителем складено та підписано акт про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.19 (а.с.30).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено квитанцію №34 від 31.01.19 на суму 5000,00грн (а.с.29).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як зазначено вище, відповідно до умов додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.19 довіритель та адвокат встановили, що розмір гонорару адвоката складає 5000,00грн

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, водночас, при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом враховано факт часткового задоволення позовних вимог, а тому, враховуючи норми ст.126, ст.129 ГПК України, витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3776,10грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Бутенко Інни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфлор" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфлор" (10014, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Київська, 37, ідентифікаційний код 35635745)

на користь Фізичної особи-підприємця Бутенко Інни Володимирівни (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1)

- 56000,00грн основного боргу;

- 1650,00грн 3% річних;

- 3377,77грн інфляційних витрат;

- 1450,78грн судового збору;

- 3776,10грн витрат на правничу допомогу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 19281,30грн пені та 498,96грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.04.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 притм.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)