Рішення

від 24.04.2019 по справі 910/1245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2019Справа № 910/1245/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджіо", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІ ДЖИ", м. Київ

про стягнення 74 074,98 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджіо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІ ДЖИ" про стягнення 74 134,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № ДГ - 00015 від 01.08.2017 в частині повної оплати наданих послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049506337 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. І. Франка, 20.

Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049506337, яке повернулося на адресу суду та наявне в матеріалах справи, підтверджується, що відповідач 18.02.2019 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва, проте, станом на поточну дату від сторони не надійшло обґрунтованого письмового відзиву або будь-яких інших заяв та клопотань по справі.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ ТІ СІ ДЖИ (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІДЖІО (виконавець) був укладений Договір про розміщення рекламних матеріалів у мережі Інтернет № ДГ-00015 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника (далі іменується Послуги ) у мережі Інтернет в порядку, на умовах та відповідно до переліку визначених цим Договором та додатками до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги відповідно до умов Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 1.1. Договору замовником та виконавцем було укладено:

Додаток №ПрД-013/15 (до Договору № ДГ-00015 від 01.08.2017 р.) від 01.07.2018 року, за яким замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламного матеріалу клієнта замовника про продукцію ТМ Канефрон в мережі Інтернет на загальну суму 21 085,70 грн.

Додаток №ПрД-014/15 (до Договору № ДГ-00015 від 01.08.2017 р.) від 01.08.2018 року, за яким замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламного матеріалу клієнта замовника про продукцію ТМ Канефрон в мережі Інтернет на загальну суму 17847,22 грн.

Додаток №ПрД-015/15 (до Договору № ДГ-00015 від 01.08.2017 р.) від 01.09.2018 року, за яким замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламного матеріалу клієнта замовника про продукцію ТМ Канефрон в мережі Інтернет на загальну суму 22004,46 грн.

Додаток №ПрД-016/15 (до Договору № ДГ-00015 від 01.08.2017 р.) від 01.10.2018 року, за яким замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламного матеріалу клієнта замовника про продукцію ТМ Канефрон в мережі Інтернет на загальну суму 13197,60 грн.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця відповідно у строки та відповідно до умов, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг виконавця здійснюється на протязі 60 календарних днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому Договорі.

Надання вищезазначених договірних послуг позивачем та прийняття їх, без будь-яких зауважень, відповідачем підтверджується наступними актами прийому-передачі рекламних послуг:

Актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2018 року на загальну суму 21085,70 грн.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2018 року на загальну суму 17847,22 грн.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2018 року на загальну суму 22004,46 грн.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2018 року на загальну суму 13197,60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у встановлений умовами Договору строк відповідач не здійснив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього суму боргу у розмірі 74 074,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № ДГ-00015 від 01.08.2017 між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Актами прийому-передачі рекламних послуг (копії яких наявні в матеріалах справи) підтверджуються факти надання позивачем відповідачу рекламних послуг на заявлену до стягнення суму у розмірі 74 074,98 грн. Доказів повної або часткової оплати зазначеної заборгованості (в тому числі у визначений п. 4.2. Договору строк) матеріали справи не містять.

Зі змісту вищезазначених актів прийому-передачі рекламних послуг вбачається, що вони підписані керівниками сторін та скріплені печатками підприємств, що також не було спростовано сторонами по справі. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Приписами ст. ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 74 074,98 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІ ДЖИ" (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 20; ідентифікаційний код 38704787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджіо (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-Б, кв. 62; ідентифікаційний код 38568017) 74 074 (сімдесят чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 98 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019.

Суддя І.В. Приходько