Рішення

від 19.04.2019 по справі 917/1557/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2019Справа № 917/1557/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайрент" до 1. Полтавської обласної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" про розірвання договору. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача:Рівний Є.О. - представник за довіреністю; від відповідача: від третьої особи:не з'явився; ОСОБА_2 - представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайрент" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" (надалі - відповідач-2) про:

- розірвання договору оренди землі, укладеного 03.04.2015 року між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007", зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293);

- визнання укладеним між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙРЕНТ" договору оренди земельної ділянки площею 1, 5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021) строком на 49 років, на умовах договору оренди землі, укладеному 03.04.2015 між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293).

Відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.12.2018 справу № 917/1557/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙРЕНТ" до Полтавської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" про розірвання договору та визнання договору укладеним передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2019 матеріали справи 917/1557/18 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 відкрито провадження в справі № 917/1557/18, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.02.2019.

08.02.2019 через канцелярію суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, у якому він не заперечував щодо розірвання з відповідачем-2 договору оренди та водночас заперечив щодо вимог про укладення нового договору оренди, оскільки неможливо зобов'язати відповідача-1 укласти договір оренди землі з позивачем до тих пір поки відповідач-2 не припинить права оренди земельною ділянкою (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021) в установленому законодавством порядку.

13.02.2019 позивачем надано письмові пояснення стосовно підстав позову, а 15.02.2019 відповідачем-2 подано відзив на позов, у якому йде мова про повне визнання позовних вимог.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 підготовче судове засідання відкладено на 22.03.2019.

18.03.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2019.

У судове засідання, що відбулось 19.04.2019, представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача-1, яка містяться у позовній заяві і у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

У судовому засіданні 19.04.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2015 між Полтавською обласною державною адміністрацією (за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" (за договором - Орендар) укладено договір оренди, що зареєстрований 23.07.2015 (номер запису 10529293), за умовами якого (п. 1 вказаного договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств деревообробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської міської ради Полтавського району Полтавської області (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021).

Договір укладено на 49 років (п. 8 вказаного договору).

Разом із тим, відповідно до довідки з державного реєстру речових прав, позивач є власником наступного нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці державної власності площею 1,5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021):

- виробнича будівля ділянка по переробці сільськогосподарської продукції: контора А1. автовісова Б-1, Б1-1, консервний цех Ж1, Ж1-1, Ж2-1. ЖЗ-1, ж, ж1, ж2, ж3. ж4, ж5, ж6. вбиральня 31, склад И-1, И1-1, и, и1, и2, мукомольний цех К1, склад М1. огорожа № 1, замощення І. Адреса: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Мильці, вул. Переробників, 2.

- виробнича будівля ділянка по переробці сільськогосподарської продукції:, каналізаційна насосна станція В2. котельня Г1, м'ясопереробний цех Д2, Д1-2, д, д1, д2, трансформаторна підстанція Е1, будівля ДЕС Є1, огорожа № 1, замощення II. Адреса: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Мильці, вул. Переробників, 2А.

Між тим, розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 271 від 30.03.2018 року (з урахуванням внесення змін розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 443 від 21.05.2018) було вирішено розірвати достроково за погодженням сторін договір оренди землі укладений між відповідачем-1 та відповідчаем-2, що зареєстрований 23.07.2015 (номер запису 10529293), а також надати позивачеві в оренду строком на 49 років земельну ділянку державної власності площею 1,5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021), що знаходиться межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавській району Полтавської області, для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що за результатом звернення до відповідача-1 з листом № 17/10/18 від 17.10.2018 з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки державної власності площею 1,5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021), що знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського район) Полтавської області на тих самих умовах, що були у договорі оренди землі, укладеному 03.04.2015 між відповідачем-1 та відповідачем-2 та у передбачений законодавством термін відповіді від відповідача-1 не отримало.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідач-1 та відповідач-2 у своїх відзивах визнали позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, укладеного 03.04.2015 року між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007", зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293).

Так, відповідно до ч. 4. ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Разом із тим, суд вважає, що визнання відповідачами позову у зазначеній частині вимог суперечить закону з огляду на наступні обставини.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Разом із тим, відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. А отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже Договір не підлягає розірванню.

Таким чином, у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

За частиною 3 ст.7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При цьому, частиною 1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відтак ст. 32 Закону України "Про оренду землі" не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 та від 05.06.2018 у справі №920/717/17.

Таким чином, відчуження об'єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди землі, укладеного 03.04.2015 року між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007", зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293) є необґрунтованими, у зв'язку із чим позов у зазначеній частині вимог не підлягає задоволенню.

Суд приймає до уваги визнання відповідачем-1 позовних вимог в частині визнання укладеним між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙРЕНТ" договору оренди земельної ділянки площею 1, 5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021) строком на 49 років, на умовах договору оренди землі, укладеному 03.04.2015 між Полтавською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293) та разом із тим, позов суд вваєає, що визнання відповідачем-1 позову у зазначеній частині вимог суперечить закону з огляду на наступні обставини.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження того факту, що припинення права відповідача-2 щодо оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021) зареєстроване у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суду не надано.

А відтак, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що в суду відсутні підстави для визнання укладеним між Полтавською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙРЕНТ" договору оренди земельної ділянки площею 1, 5000 га (кадастровий номер 5324085200:00:022:0021) строком на 49 років, на умовах договору оренди землі, укладеному 03.04.2015 між Полтавською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Ярмарка "Добриня-2007" зареєстрованого 23.07.2015 (номер запису 10529293), а відтак, у позові в зазначеній частині вимог також слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86,129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайрент" до Полтавської обласної державної адміністрації відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайрент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.04.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко