Рішення

від 17.04.2019 по справі 910/851/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2019Справа № 910/851/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко

Сейлз Енд Маркетинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5"

про стягнення 4 151 613, 54 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача: Рубля О.С.;

від відповідача: не з'явився.

Присутній у судовому засіданні: ОСОБА_2- вільний слухач.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" (далі - відповідач) про стягнення 4 201 934, 08 грн., з яких 2 838 769, 29 грн. основного боргу, 1 256 012, 74 грн. пені, 107 152, 05 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № kv-1/01 від 13.06.2017 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/851/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2019 року.

25.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 4 151 613, 54 грн., з яких 2 788 769, 29 грн. основного боргу, 1 255 716, 85 грн. пені, 107 127, 40 грн. 3% річних.

У підготовчому засіданні 25.02.2019 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2019 підготовче засідання відкладено на 13.03.2019 року.

27.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/851/19 до судового розгляду по суті на 08.04.2019 року.

У судовому засіданні 08.04.2019 року оголошено перерву до 17.04.2019 року.

16.04.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 17.04.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.04.2019 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 року між позивачем (Компанія) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № kv-1/01, відповідно до пункту 1.1. якого Компанія продає тютюнові вироби, вироблені ПрАТ А/Т тютюнова компанія В.А.Т. - Прилуки та тютюнові вироби, які були вироблені компаніями Групи ВАТ (British American Tobacco) та імпортовані Компанією або ПрАТ А/Т тютюнова компанія В.А.Т. - Прилуки - в подальшому Продукція , а Покупець приймає та оплачує продукцію та бере на себе зобов'язання, зазначені в даному Договорі.

Згідно з укладеним між сторонами Додатком № 1 від 13.06.2017 до Договору поставки № kv-1/01 від 13.06.2017 при кожній поставці Продукція на склад Покупця з Переліку, передбаченому пунктом 1 даного Додатку, уповноважена особа Покупця повинна мати при собі оригінал належним чином оформленої Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, який вона повинна пред'явити представникові Компанії або перевізника до початку розвантаження Продукції з транспортного засобу та передати представникові Компанії або перевізника разом з товарно-супровідними документами при прийнятті Продукції на складі Покупця. При передачі представником Покупця товарно-супровідних документів обов'язком є належне оформлення товаро-супровідних документів з боку представника Покупця, а саме: підпис уповноваженого представника Покупця, його прізвище, ім'я та по-батькові, дата та номер Довіреності, дата отримання Продукції, печатка Покупця.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно проводити оплату за отриману продукцію.

Згідно з пунктом 5.1. Договору порядок розрахунків за даним Договором погоджується сторонами окремо і наведений в Додатку № 3 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

Укладеним Додатком № 3 від 13.06.2017 до Договору сторони погодили наступний порядок оплати Продукції:

1.1. Продукція постачається Покупцеві в кредит з відстроченням платежу.

1.3. Під розміром товарного кредиту розуміється вартість поточної непростроченої заборгованості Покупця за Продукцію, що була поставлена на умовах відстрочення платежу Компанія має право відмовитись від здійснення поставки Продукції, якщо така поставка призведе до перевищення встановленого максимального розміру товарного кредиту.

1.6. Компанія надає Покупцеві відстрочення платежу строк на 5 (п'ять) банківських днів. Строк відстрочення платежу за поставлену партію Продукції починає відраховуватись в день, наступний за днем отримання Покупцем Продукції зазначається Покупцем у товаро-супровідній документації згідно з вимогами Додатку № 1 до цього Договору.

1.7. Партією Продукції вважається, зазначена в одній товарно-транспортній накладній.

1.8. Платіж за поставлену партію Продукції підлягає погашенню шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Компанії не пізніше останнього дня відстрочення платежу, вказаного в пункті 1.6. цього Додатку.

1.9. Покупець зобов'язується своєчасно оплачувати вартість отриманої Продукції відповідно до умов цього Договору.

1.10. У разі порушення Покупцем строку оплати Продукції:

1.10.1. на строк до 3 (трьох) банківських днів, Компанією нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, за весь час прострочення;

1.10.2. на строк більше 3 (трьох) банківських днів, Компанією нараховується пеня в розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь час прострочення;

1.10.3. при цьому Компанія має право зупиняти поставки Продукції, про що Покупцеві надсилається лист стосовно погашення боргу та сплати пені.

01.01.2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 від в якій узгодили доповнити п. 1.17, 1.18, 1.19 до Додатку № 3 до Договору у наступній редакції:

1.17. Покупець може здійснювати попередню оплату за окремі парті Продукції на власний розсуд, на умовах визначених нижче. У випадках здійснення попередньої оплати Покупцем на умовах цього пункту, Компанія надає знижку у розмірі 0,5 % від ціни відвантаження Продукції згідно з Прейскурантом Компанії. При цьому зазначена знижка надається виключно на вартість Продукції в межах невикористаної, на момент такої попередньої оплати, частини товарного кредиту, що вказаний в п. 1.2.

1.18. Покупець зобов'язується здійснити оплату Продукції на умовах передоплати протягом двох робочих днів після подання Покупцем Замовлення в порядку передбаченому Договором.

1.19. Зобов'язання Покупця з попередньої оплати Продукції вважається виконаним належним чином в момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії в повному обсязі. Перерахування Покупцем коштів за вартість Продукції, зазначеної в Замовленні, в неповному обсязі та/або з порушенням строків, передбачених Договором, є порушення зобов'язання Покупцем і не створює для Компанії обов'язку поставити Продукцію в повному обсязі .

Додатковою угодою № 2 від 23.03.2018 сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з дати першої поставки, що підтверджується датою вказаною у товарно-супровідних документах та діє до 31 грудня 2018 року.

На виконання умов Договору позивач у період з 21.03.2018 по 03.07.2018 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 86 407 416, 74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання з оплати товару виконав частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2 788 769, 29 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, за умовами пунктів 1.1., 1.3., 1.6. Додатку № 3 до Договору Продукція постачається Покупцеві в кредит з відстроченням платежу. Під розміром товарного кредиту розуміється вартість поточної непростроченої заборгованості Покупця за Продукцію, що була поставлена на умовах відстрочення платежу Компанія має право відмовитись від здійснення поставки Продукції, якщо така поставка призведе до перевищення встановленого максимального розміру товарного кредиту. Компанія надає Покупцеві відстрочення платежу строк на 5 (п'ять) банківських днів. Строк відстрочення платежу за поставлену партію Продукції починає відраховуватись в день, наступний за днем отримання Покупцем Продукції зазначається Покупцем у товаро-супровідній документації згідно з вимогами Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу його вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 2 788 769, 29 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 255 716, 85 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 10.1. Додатку № 3 до Договору у разі порушення Покупцем строку оплати Продукції:

1.10.1. на строк до 3 (трьох) банківських днів, Компанією нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, за весь час прострочення;

1.10.2. на строк більше 3 (трьох) банківських днів, Компанією нараховується пеня в розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь час прострочення.

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В даному випадку, сторони визначили, що у разі порушення Покупцем строку оплати Продукції на строк до 3 (трьох) банківських днів, Компанією нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, за весь час прострочення.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1 255 716, 85 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 107 127, 40 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 107 127, 40 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" про стягнення 4 151 613, 54 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11; код ЄДРПОУ 38926278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" (01014, м. Київ, вул. Болсунівська, буд. 13-15; код ЄДРПОУ 40102602) 2 788 769 (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять ) грн. 29 коп. основного боргу, 1 255 716 (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 85 коп. пені, 107 127 (сто сім тисяч сто двадцять сім) грн. 40 коп. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 62 274 (шістдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 24.04.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова