Рішення

від 24.04.2019 по справі 911/488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа № 911/488/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета

про стягнення 177 558,64 грн

Обставини справи:

21.02.2019 до канцелярії господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета (далі - відповідач) про стягнення 177 558,64 грн заборгованості, з яких: 154 432,56 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015 товар, 14 084,88 грн пені, 1 693,72 грн інфляційних втрат та 2 347,48 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1768Ю від 30.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також встановлено строк для подання додаткових доказів у справі (за наявності) до 20.03.2019.

23.04.2019 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про компенсація витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 8103/19 від 22.04.2019), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/488/19.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1768Ю, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту (далі іменовані - товари, товар), а покупець - прийняти поставлений товар та провести його оплату на умовах договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору покупець зобов'язаний до 10 (десятого) числа кожного місяця надавати постачальнику письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту надання постачальнику звіту про хід реалізації товару, передбаченого п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набирає законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета (далі - Покупець) укладено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015.

30.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета (далі - Покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки № 1768Ю, згідно якої сторони погодились продовжити строк дії договору № 1768Ю від 31.12.2015 до 31.12.2017 включно.

10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета (далі - Покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки № 1768Ю, згідно якої сторони погодились продовжити строк дії договору № 1768Ю від 30.12.2015 до 31.12.2018 включно.

Згідно наявних в матеріалах справи та досліджених судом звітів про хід реалізації товару та його залишки, відповідачем було реалізовано поставлений позивачем товар на наступні суми:

- у липні 2018 року - 47 317,56 грн, звіт надано 09.08.2018;

- у серпні 2018 року - 34 373,10 грн, звіт надано 10.09.2018;

- у вересні 2018 року - 55 524,06 грн, звіт надано 09.10.2018;

- у жовтні 2018 року - 89 373,12 грн, звіт надано 09.11.2018;

- у листопаді 2018 року - 30 059,88 грн, звіт надано 10.12.2018.

З огляду на вищевикладене, відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу вартість реалізованого товару у наступні строки:

- 47 317,56 грн - у строк не пізніше 10.09.2018;

- 34 373,10 грн - у строк не пізніше 10.10.2018;

- 55 524,06 грн - у строк не пізніше 08.11.2018;

- 89 373,12 грн - у строк не пізніше 10.12.2018;

- 30 059,88 грн - у строк не пізніше 09.01.2019.

Всього за звітні періоди з липня по листопада 2018 року включно: 256 647,72 грн.

Судом встановлено, що за період з 14.09.2018 до моменту ухвалення судового рішення, відповідачем було сплачено 102 215,16 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженої судом довідкою АТ ОСОБА_1 МКБ № 002/01395/19 від 15.02.2019, решту боргу в порушення п. 4.2. договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015 не сплачено, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент ухвалення судового рішення склав 154 432,56 грн (256 647,72 грн - 102 215,16 грн).

Предметом позову є вимоги про стягнення 154 432,56 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015 товар, 14 084,88 грн пені, 1 693,72 грн інфляційних втрат та 2 347,48 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що за період 14.09.2018 до моменту ухвалення судового рішення, відповідачем було сплачено 102 215,16 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженої судом довідкою АТ ОСОБА_1 МКБ № 002/01395/19 від 15.02.2019, решту боргу в порушення п. 4.2. договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015 не сплачено, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент ухвалення судового рішення склав 154 432,56 грн (256 647,72 грн - 102 215,16 грн).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 154 432,56 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 154 432,56 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 1768Ю від 30.12.2015, позивачем за період з 11.09.2018 по 20.02.2019 нараховано 14 084,88 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.5. договору сторонами погоджено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 % від загальної суми неоплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 11.09.2018 по 20.02.2019 становить загалом 14 084,88 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 14 084,88 грн пені є такою, що підлягає задоволенню судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 1768Ю від 30.12.2015, позивачем за період з грудня 2018 року по січень 2019 року нараховано 1 693,72 грн інфляційних втрат та 2 347,48 грн 3 % річних за період з 11.09.2018 по 20.02.2019.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розмір інфляційних втрат нарахованих за період з грудня 2018 року по січень 2019 року та 3 % річних, нарахованих за період з 11.09.2018 по 20.02.2019 становить загалом 1 693,72 грн інфляційних втрат та 1 099,86 грн 3 % річних за період з 11.09.2018 по 20.02.2019. Відтак, вимога про стягнення 1 693,72 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 2 347,48 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 099,86 грн 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 154 432,56 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015, 14 084,88 грн пені, 1 693,72 грн інфляційних втрат та 1 099,86 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета про стягнення 177 558,64 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Хотів, вулиця Промислова, буд. 3А; ідентифікаційний код 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віво - Хелсвей (02022, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, кімн. 81 А; ідентифікаційний код 36602621) 154 432 (сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві гривні) 56 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 1768Ю від 30.12.2015, 14 084 (чотирнадцять тисяч вісімдесят чотири гривні) 88 коп. пені, 1 693 (одну тисячу шістсот дев'яносто три гривні) 72 коп. інфляційних втрат, 1 099 (одну тисячу дев'яносто дев'ять гривень) 86 коп. 3 % річних, 2 569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять гривень) 67 коп. судового збору та 27 797 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень) 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 24.04.2019.

Суддя П.В.Горбасенко