Рішення

від 23.04.2019 по справі 914/335/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 Справа №914/335/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-ЕКО

до відповідача: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

в особі: Філія Стрийська ДЕД ДП Львівський облавтодор

про: стягнення 12741,00 грн.,

Представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 29.08.2018р.);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.03.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 20.03.2019р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов'язковою.

Представник позивача в судове засідання 20.03.2019р. з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№792/19.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання 20.03.2019р. не забезпечив, підстав неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №79014 1231543 2 (надісланого на адресу місцезнаходження відповідача: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54), відповідно до котрого вказане поштове відправлення вручено відповідачу 28.02.2019р.

20.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-ЕКО про зменшення розміру позовних вимог б/н від 20.03.2019р. (вх.№792/19 від 20.03.2019р.), відкласти розгляд справи на 03.04.2019р.

03.04.2019р. представником відповідача подано до Господарського суду Львівської області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№13966/19.

Представники сторін у судове засідання 03.04.2019р. з'явилися. При цьому, представником відповідача у судовому засіданні усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості мирного врегулювання спору. Представник позивача проти вказаного клопотання не заперечив.

У судовому засідання 03.04.2019р. оголошено перерву до 17.04.2019р.

Представники сторін у судове засідання 17.04.2019р. з'явилися. При цьому, представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№16098/19.

Також, у судовому засідання представником відповідача подано клопотання про витребування доказів №14-07/903 від 16.03.2019р., яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№16097/19.

Представник позивача заперечила проти задоволення вищевказаного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача (вх.№16097/19 від 17.04.2019р.), 17.04.2019р., Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України №14-07/903 від 16.03.2019р. (вх.№16097/19 від 17.04.2019р.) про витребування доказів відмовити.

У судовому засідання 17.04.2019р. оголошено перерву до 23.04.2019р.

19.04.2019р. представником позивача подано до Господарського суду Львівської області відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№16511/19.

У судове засідання 23.04.2019р. представники сторін з'явилися.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2019р. позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру таких, підтримав повністю. Представник відповідача подав для долучення до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків, проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт, що виникли на підставі укладеного між філією відповідача та позивачем договору про виконання робіт №В16/02/22-1 від 22.02.2016р. та додаткової угоди №1 від 22.02.2016р., з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 8500,00грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 3015,01грн. та три проценти річних у розмірі 713,00грн.

Позиція відповідача:

Відповідач проти позову заперечив, оскільки 15.12.2015р. ним перераховано позивачу кошти у розмірі 8500,00грн., які в подальшому, за твердженням відповідача, сторони домовились зарахувати в рахунок оплати виконаних у відповідності до умов договору №В16/02/22-1 та додаткової угоди робіт, а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень сторін, суд встановив таке:

22.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Моноліт-Еко (надалі по тексту - позивач , Виконавець ) та Філією Стрийська ДЕД ДП Львівський облавтодор (надалі по тексту - Замовник ) укладено договір про виконання робіт №В16/02/22-1 (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт Замовнику: - санітарно-гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць за умовами праці, поточного періодичного контролю, створення санітарних паспортів; - дослідження, видача протоколів та актів обстеження з метою інвентаризації, обгрунтування викидів в атмосферне повітря для отримання відповідного дозволу; - проектування, монтаж, дослідження та паспортизація заземлюючих пристроїв, електроустаткування, електропроводок, опору, ізоляції, струму короткого замикання фаза-нуль; - проектування, монтаж, паспортизація вентиляційних систем; - режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах; - паспортизація (обстеження, технічний звіт) будівель та споруд; - паспортизація сміттєзвалищ; гранично допустимі скиди речовин у водні об'єкти; - паспортизація відходів; - розробка документів на утворення та розміщення відходів.

Конкретний опис робіт визначається в завданні Замовника, погодженому із Виконавцем чи в додатковій угоді, погодженій сторонами, яка становить невід'ємну частину цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, надані послуги і провести оплату (п.1.2. Договору)

Згідно з п.10.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р.

Також, 22.02.2016р. між Виконавцем та Замовником укладено додаткову угоду №1 до договору про виконання робіт №В16/02/22-1 (надалі по тексту - Додаткова угода ), відповідно до якої Виконавець зобов'язується виконати роботи з проведення санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації 12 робочих місць для Замовника (надалі по тексту - Роботи ).

Згідно з п.4.1. Договору, здавання-приймання виконаних робіт проводиться на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Крім того, відповідно до п.1.2. Договору, підтвердженням виконання завдання Замовника є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач свої зобов'язання, що виникли на підставі Договору та Додаткової угоди, по виконанню ОСОБА_3 виконав повністю, що підтверджується Актом наданих послуг №1 від 28.04.2016р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно з п.2.1. Договору, загальна вартість робіт (наданих послуг) за кожним завданням Замовника затверджується додатковою угодою сторін, враховуючи ціни на кожен окремий вид робіт, затверджені прейскурантом цін Виконавця згідно наказу №27А, 27Б, 27В, 27Г, 27Д від 01.08.2008р.

Відповідно до умов Додаткової угоди, сторонами погоджено, що загальна вартість ОСОБА_3 становить 9099,74грн.

Оплата робіт згідно цього договору здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця у порядку, визначеному додатковою угодою сторін (п.2.2. Договору).

Відповідно до умов Додаткової угоди, оплата робіт згідно Договору, здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, як стверджує позивач, у визначений Договором та Додатковою угодою строк відповідач оплату за виконані позивачем ОСОБА_4 здійснив лише частково на суму 599,74грн. (підтверджується банківською випискою по рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи), внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник боргу.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 8500,00грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 3015,01грн. та три проценти річних у розмірі 713,00грн., з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 22.02.2016р. між Виконавцем та Замовником укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт Замовнику, зокрема, санітарно-гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць.

Конкретний опис робіт визначається в завданні Замовника, погодженому із Виконавцем чи в додатковій угоді, погодженій сторонами, яка становить невід'ємну частину цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, надані послуги і провести оплату (п.1.2. Договору)

Згідно з п.10.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р.

У відповідності до умов Договору, 22.02.2016р. між Виконавцем та Замовником укладено Додаткову угоду, відповідно до якої Виконавець зобов'язується виконати ОСОБА_4 загальна вартість яких становить 9099,74грн.

Позивач свої зобов'язання, що виникли на підставі Договору та Додаткової угоди, по виконанню ОСОБА_3 виконав повністю, що підтверджується складеним у відповідності до умов п.п.1.2., 4.1. Договору, Актом наданих послуг №1 від 28.04.2019р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Вищевказаний акт наданих послуг підписаний відповідачем без будь-яких зауважень чи претензій з його сторони щодо об'ємів, якості, вартості виконаних ОСОБА_3, доказів звернення до позивача із зауваженнями чи претензіями суду не надано.

Згідно п.2.2. Договору, оплата робіт згідно цього договору здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця у порядку, визначеному додатковою угодою сторін. При цьому, умовами Додаткової угоди визначено, що оплата робіт здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Враховуючи те, що з 30.04.2016р. по 03.05.2016р., з врахуванням положень ст.ст.67, 73 КзПП України (в редакції чинній на момент виникнення у Замовника обов'язку здійснити оплату за виконані ОСОБА_4), не були робочими днями, то останнім днем строку, наданого Замовнику для здійснення у відповідності до умов Договору та Додаткової угоди оплати за виконані ОСОБА_4 було 05.05.2016р.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

31.05.2016р. Замовником здійснено часткову оплату за виконані ОСОБА_4 у розмірі 599,74грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку., внаслідок чого, сума основного боргу Замовника перед Виконавцем становить 8500,00грн.

Доказів сплати Замовником Виконавцю вищевказаного боргу станом на момент прийняття рішення сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідача про зарахування коштів в сумі 8500,00 грн. (перерахованих позивачу 15.12.2015р.) в рахунок оплати робіт згідно Договору є безпідставним та необгрунтованим в зв'язку з таким:

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, однією із умов зарахування зустрічних вимог є те, що термін виконання зобов'язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 02.04.2019р. у справі №918/539/18).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази зарахування сплачених коштів в сумі 8500,00 грн. (перерахованих позивачу 15.12.2015р.) в рахунок оплати робіт згідно Договору.

Не підтверджує такого факту і копія акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2014 р. - грудень 2018 р. між позивачем та відповідачем, долученого до матеріалів справи.

Згідно з ч.ч. 1,2 абз.1 ч.3 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. (абз.2 п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, враховуючи, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Замовник, що не є окремою юридичною особою, є філією відповідача, яка на момент виникнення спірних правовідносин діяла на підставі затвердженого відповідачем положення, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8500,00грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати в розмірі 3015,01грн. (нарахованих за період з 04.05.2016р. по 12.02.2019р.) та три проценти річних у розмірі 713,00грн. (нарахованих за період з 04.05.2016р. по 19.02.2019р.).

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за заявлені періоди суд встановив, що такий здійснено невірно, з огляду на таке:

приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, останнім днем для здійснення оплати за виконані ОСОБА_4 було 05.05.2016р.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, заборгованість з оплати виконаних ОСОБА_3, погоджена вартість яких 9099,74грн., виникла у Замовника з 06.05.2016р. Проте, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних починаючи з 04.05.2016р.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в п.35.3. постанови від 13.06.2018р. у справі №922/1008/16, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних

Враховуючи вищевказане, починаючи з 06.05.2016р. по 30.05.2016р. у Замовника перед Виконавцем існував борг у розмірі 9099,74грн., при цьому, враховуючи здійснену 31.05.2016р. Замовником оплату у розмірі 599,74грн., починаючи з 31.05.2016р., розмір основного боргу становить 8500,00грн.

При цьому, за заявлені періоди, позивачем здійснено нарахування на суму боргу у розмірі 8500,00грн.

Частиною 1 ст.14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги приписи статей 15 та 16 ЦК України, позивач має право самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог.

Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тому, судом здійснено інфляційних втрат та трьох процентів річних в межах заявлених позивачем періодів на суму основного боргу у розмірі 8500,00грн.

Перерахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8500 06.05.2016 - 19.02.2019 1020 3 % 712,14 З підстав наведеного позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру таких, про стягнення з відповідача на користь позивача 713,00грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 712,14грн.

Перерахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 06.05.2016 - 12.02.2019 8500 1,348 2957,72 Враховуючи вказане вище, позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру таких, про стягнення з відповідача на користь позивача 3015,01грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2957,72грн.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб обох сторін Договору, Додаткової угоди та акту надання послуг (виконаних робіт), відсутність заперечень відповідача щодо належного виконання позивачем ОСОБА_3, а також те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання філією відповідача зобов'язань щодо оплати вартості виконаних позивачем ОСОБА_3, беручи до уваги відсутність доказів повного чи часткового погашення заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань, позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення розміру таких) підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 8500,00грн., трьох процентів річних у розмірі 712,14грн. та інфляційних втрат у розмірі 2957,72грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №9283 від 07.02.2019р. про сплату судового збору в розмірі 1921,00грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Проте, враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 77,35грн., сплаченого за подання позову в частині позовних вимог, про зменшення яких подано заяву, яка, відповідно до ухвали від 20.03.2019р., прийнята судом, підстави для повернення такого судового збору станом на момент прийняття рішення у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі Філії Стрийська ДЕД ДП Львівський облавтодор (місцезнаходження: 79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54; ідентифікаційний код: 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-ЕКО (місцезнаходження: 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Угорська, будинок 14; ідентифікаційний код: 32639930) основний борг в розмірі 8500,00грн., три проценти річних від суми заборгованості в розмірі 712,14грн., інфляційні втрати у розмірі 2957,72грн. та судовий збір у розмірі 1911,86грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019р.

Суддя Король М.Р.