Рішення

від 23.04.2019 по справі 909/152/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/152/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.

секретар судового засідання Попович Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр"

до відповідача: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект"

про солідарне стягнення 820332 грн 44 коп., з яких: 650000 грн 00 коп. - плата за фактичне зберігання майна, 134000 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 36332 грн 44 коп. - 3% річних

за участю:

від позивача: Майстришин С. Р.

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" про солідарне стягнення 820332 грн 44 коп., з яких: 650000 грн 00 коп. - плата за фактичне зберігання майна, 134000 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 36332 грн 44 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.03.2019; встановлено сторонам відповідні строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

12.03.2019 судом відкладено підготовче засідання на 04.04.2019, про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.03.2019. Про дату та час розгляду справи в підготовчому засіданні представника позивача повідомлено під розписку в судовому засіданні, відповідачів - ухвалами-викликами в судове засідання від 12.03.2019.

Ухвалою суду від 04.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому вказав на те, що Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною договірних зобов'язань, як поклажодавець, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект", як поручитель не виконали обов'язку, передбаченого п. 3.1 договору відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013 стосовно повернення майна, що передавалось на зберігання. Як наслідок їм нараховано плату за фактичне зберігання майна, а за прострочення виконання такого обов'язку - 3% річних та інфляційні втрати.

Представники відповідача в судове засідання 23.04.2019 не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалу суду від 04.04.2019 представником відповідача - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною отримано 11.04.2019, про свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

19.04.2019 до суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" повернулась ухвала від 04.04.2019 з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Поштова кореспонденція направлялась відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005015179 від 18.02.2019.

Неотримання ухвали суду відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" зумовлено необ'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надійшла на його адресу.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеної норми закону, ухвалу суду від 04.04.2019 слід вважати врученою відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідачі не скористалися правом стосовно надання відзивів на позов.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Торгівельно-логістичний центр" (зберігач) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору майно згідно з додатками. поклажодавець передає, а зберігач приймає майно згідно з актом прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Майно зберігається за адресою вул. Конюшинна, 30, м. Львів (п. п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

Згідно п. 1.4. договору вартість послуг із зберігання майна за цим договором становить 20000 грн 00 коп. з ПДВ за один місяць зберігання. Додатковою угодою №1 від 30.12.2013 пункт 1.4. договору викладено в наступній редакції: "Вартість зберігання майна за цим договором становить 25000 грн 00 коп. без ПДВ".

Пунктами 3.1, 3.2 договору обумовлено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні. Поклажодавець зобов'язаний після закінчення строку дії договору забрати у зберігача майно передане на зберігання.

Цей договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2013 (п. 6.1 договору). Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013, продовжувався строк дії договору до 31.12.2014.

На виконання умов договору відповідач - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною передав, а позивач прийняв на зберігання майно - сортувальний комплекс МСЛ-1/50, інвентарний номер 104-3505, прес пакетувальний канальний AVERMANNVOS 88, серійний номер 60173S. Даний факт підтверджують належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін акти прийому-передачі майна на зберігання від 01.07.2013.

В порушення договірних зобов'язань відповідач - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не забрав майно зі зберігання, після закінчення строку дії договору, як наслідок, судовими рішеннями у справах: № 914/4262/14, № 909/1397/15, № 909/766/16, № 909/48/17, після встановлення такого факту стягнуто на користь позивача плату за фактичне зберігання майна по грудень 2016 року, включно.

В даному випадку, в період з січня 2017 року по лютий 2019 року, зберігачем надано поклажодавцю послуги зі зберігання майна на загальну суму 650000 грн 00 коп., що підтверджують рахунки - акти надання послуг № 1 від 31.01.2017, № 2 від 28.02.2017, № 1 від 31.03.2017, № 3 від 30.04.2017, № 4 від 31.05.2017, № 5 від 30.06.2017, № 6 від 31.07.2017, № 7 від 21.08.2017, № 8 від 30.09.2017, № 9 від 31.10.2017, № 10 від 30.11.2017, № 11 від 31.12.2017, № 1 від 31.01.2018, № 2 від 28.02.2018, № 3 від 31.03.2018, № 4 від 30.04.2018, № 5 від 31.05.2018, № 6 від 30.06.2018, № 7 від 31.07.2018, № 8 від 21.08.2018, № 9 від 11.09.2018, № 10 від 04.10.2018, № 11 від 07.11.2018, № 12 від 22.12.2018, № 1 від 24.01.2019, № 2 від 08.02.2019. Всі вказані рахунки-акти направлені на адресу відповідача, докази чого подано позивачем (фіскальні чеки та описи вкладення в цінні листи). Однак, відповідач за надані позивачем послуги зі зберігання майна не оплатив, як наслідок, утворилась заборгованість в розмірі 650000 грн 00 коп.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу № 19/12/2017 від 19.12.2017 та № 14/11/2018 від 14.11.2018. Факт направлення даних вимог на адресу відповідача - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною підтверджують фіскальні чеки та опис вкладення в цінний лист. Доказів належного реагування на вимоги з боку відповідача суду не подано.

Слід зазначити, що 01.07.2013, між ПП "Торгівельно-логістичний центр" (кредитор/ позивач) та ТОВ "Газенергокомплект" (поручитель/відповідач) укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником/відповідачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зобов'язання по оплаті вартості послуг із зберігання майна, що надаються боржнику відповідно до договору відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013 із відшкодуванням збитків, пов'язаних із невиконанням боржником договору відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013. У випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником по оплаті за надані послуги по зберіганню майна в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 0,1 % від заборгованості боржника. У разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань. При отриманні вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 0,1 % від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора (п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1,3.2 договору).

У зв'язку з невиконанням відповідачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зобов'язання по оплаті вартості послуг із зберігання майна, позивач, звернувся до відповідача - ТОВ "Газенергокомплект" з листом- вимогою № 14/11 від 14.11.2018 про оплату боргу в розмірі 0,1% від боргу боржника. Факт направлення даного листа на адресу ТОВ "Газенергокомплект" підтверджує фіскальний чек. Однак, доказів належного реагування на лист-вимогу відповідачем - ТОВ "Газенергокомплект" суду не подано.

На підставі приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором відповідального зберігання №07/01 від 01.07.2013 (на суму 285000 грн 00 коп.) нараховано 71250 грн 00 коп - інфляційних втрат (за період з січня 2017 по січень 2019), 17966 грн 72 коп. - 3 % річних (з 01.01.2017 по 06.02.2019) та 62750 грн 00 коп. - інфляційних втрат за фактичне зберігання майна за вище вказаним договором (початок періоду визначено по кожному акту окремо, до січня 2019 року), 18365 грн 72 коп. - 3% річних за фактичне зберігання майна за вище вказаним договором (початок періоду визначено по кожному акту окремо, до 06.02.2019)

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України - далі ГК України).

В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Нормою ст. 530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог вище зазначеної норми права, враховуючи той факт, що строк виконання боржником обов'язку по оплаті коштів за надані послуги зі зберігання майна не встановлений, позивач звертався до відповідача - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, з вимогами № 19/12/2017 від 19.12.2017 та № 14/11/2018 від 14.11.2018 про погашення заборгованості. Проте, такі вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Як вказує ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи відсутність відомостей про належне виконання відповідачами, взятих на себе зобов'язань, обумовлених договором відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення в судовому порядку плати за фактичне зберігання майна в сумі 650000 грн 00 коп. (за період січень 2017 року - лютий 2019 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних як на суму основного боргу по договору відповідального зберігання так на і на суму боргу за фактичне зберігання майна.

За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.13 (на суму 285000 грн 00 коп.) нараховано 71250 грн 00 коп - інфляційних втрат (за період з січня 2017 по січень 2019), 17966 грн 72 коп. - 3 % річних (з 01.01.2017 по 06.02.2019) та 62750 грн 00 коп. - інфляційних втрат за фактичне зберігання майна за вище вказаним договором (початок періоду визначено по кожному акту окремо, до січня 2019 року), 18365 грн 72 коп. - 3% річних за фактичне зберігання майна за вище вказаним договором (початок періоду визначено по кожному акту окремо, до 06.02.2019)

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунок, поданий позивачем є арифметично правильним.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема, порукою (п. 1 ст. 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В даному випадку договором поруки від 01.07.2013 передбачено відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" за боргами Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною по договору відповідального зберігання в розмірі 0,1% від суми боргу.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в наступному порядку: з відповідача Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною підлягає стягненню 649350 грн 00 коп. - основної заборгованості за фактичне зберігання майна, 133866 грн 00 коп. - інфляційних втрат, 36296 грн 11 коп. - 3% річних; з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" - 650 грн 00 коп. - основної заборгованості за фактичне зберігання майна, 134 грн 00 коп. - інфляційних втрат, 36 грн 33 коп. - 3% річних.

Судовий збір, за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" про солідарне стягнення 820332 грн 44 коп., з яких: 650000 грн 00 коп. - плата за фактичне зберігання майна, 134000 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 36332 грн 44 коп. - 3% річних - задоволити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090 (ідентифікаційний код 20077743) на користь Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр", вул. В. Великого, 16, м. Львів, 79053 (ідентифікаційний код 33981816) - 649350 грн 00 коп. (шістсот сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят грн 00 коп.) - основної заборгованості за фактичне зберігання майна, 133866 грн 00 коп. (сто тридцять три тисячі вісімсот шістдесят шість грн 00 коп.) - інфляційних втрат, 36296 грн 11 коп. (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто шість грн 11 коп.) - 3% річних, 12292 грн 68 коп. (дванадцять тисяч двісті дев'яносто дві грн 68 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект", вул. Галицька, 119, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 (ідентифікаційний код 32842046) на користь Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр", вул. В.Великого, 16, м. Львів, 79053 (ідентифікаційний код 33981816) - 650 грн 00 коп. (шістсот п'ятдесят грн 00 коп.) - основної заборгованості за фактичне зберігання майна, 134 грн 00 коп. (сто тридцять чотири грн 00 коп.) - інфляційних втрат, 36 грн 33 коп. (тридцять шість грн 33 коп.) - 3% річних, 12 грн 31 коп. (дванадцять грн 31 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2019.

Суддя Т. В. Стефанів